Я хочу представити вам нашого спікера Миколу Риманюка. Можете його привітати. Старший пастор церкви ІБЦ, постійний учасник нашої конференції, людина з великим досвідом, навчальним досвідом.
Ну, я не буду перечисляти все. Микола, знаєш, мене здивував годинний епізод в житті. Ось минулого року ми йшли в хайку.
Пам'ятаєш цей момент, так? А на Ocean Cove ми йшли разом. Був момент такий.
Ось. І ти був таким заводілом. Ти всіх за собою тягнув. Ми піднімались вгору, мені стало погано.
Я пам'ятаю, я тягнув, а потім доганяв. А потім доганяв. Ось, якийсь певний період мені стало погано, я повернувся, Гена пішов зі мною, а ти йшов до кінця і вів за собою людей. Мене це здивувало.
Відки така наполегливість? Так в житті завжди? Ні, мені подобається те, що новий, де я ще не був.
Це точно. От три дні назад ти заплив задалеко в Тихому океані в Кармел. Ну, досвіду нема.
Я ще не знав, я хіба теоретично знав, що хвилі можуть забирати, а як воно на практиці, ще не знав. Я вже знав. Більше не хочу. Друзі, стався епізод буквально три дні тому, а ми в містечку Кармел пішли купатися.
Вода справді така дуже свіжа, не скажу, що там супер холодно. Ні, нормально було. А Микола, як завжди, він лідер, він хоче бути першим і заплив задалеко.
Я хоча знаю океан, але я був позаду. Всі не пішли, тільки Микола, я і Вадим. Ні, ну ти мудро вчинив, а я...
Нас потягнули в океан. Та перший, от. Микола, а які були відчуття, коли тебе почало затягувати і хвилі накривати?
Що ту хвилину ти думав? Можеш поділитися думками? Насправді не все так було погано.
Тобто я ще не прощався з життям. Я ще не відчував, що все край. Просто підряд три рази хвиль було.
Підняла, потім шосили, гепнула. Підняла, догнала, підняла і гепнула. І то було забагато. І я відчув, що я вже не вигрібаю і треба кудись рухатися.
Я вперед, а воно назад. Ну добре, що ти був на горизонті, я в твою сторону рухався, якось мені було аж легше, що я тебе бачу. Бо інші брати стояли далеко на березі, спостерігали.
І там вставки робили, напевно, що буде з Миколом. Ні, ну на якусь секунду було страшно, чесно, признаюсь. А скажи, як ти вважаєш, ось цей заплив, це була поразка чи була перемога?
Ну я вижив, значить перемога. Хоча якби я помовив... вмер, я б з Господом був, теж перемога.
Тут в цьому випадку, що так, що так. Добре, декілька слів. Ти можеш поділитися якоюсь поразкою з життя, яку можна для всіх розказати, ось так? Їх багато було.
Наприклад, саме така мені яскрава, що згадалася, коли ти запитав про це. Я пам'ятаю, що був момент в моєму житті, коли я їхав і так дякував Господу. Господи, дякую тобі, що я нарешті дойшов до спокою, рівноваги.
ваги життя. І я не подертовуюсь, я не входжу в себе, я контролюю. І в цей момент на крутому повороті, де я на осунній дорозі, хто з нас звідки, з третірядної дороги, на шаленій швидкості, порушуючи мінімум 4 правила дорожнього руху, мене підрізає машина, створюючи нереальну ситуацію, і у мене виривається.
Що? То що в нас, чи? Ми звіримо зараз. Вирвалося свиня. Ніби не самий грубий матюк.
Це точно не самий, але... Але проходить треть секунди, я їду і мене накриває. А я якраз по цій дорозі, це була неділя ранок, я був готовий до служіння, я завчасно встав, настроївся, з Господом помолився, і їхав ось задоволений з собою. І, власне, Ця пригода мене привела до такої глибокої, ну, смутки глибокого, бо виявилося, що все, що я про себе думав, я просто надумав. Ось тому, а потім ще було багато ситуацій і з дітьми, і з дружиною.
І я зрозумів, що є речі, коли я в якийсь момент, коли пару місяців спокій, я починаю надумувати про себе. Насправді, боротьба і моя природа в мені воює з моїм духом в мені. Тому Павло Право... коли ти думаєш, що ти стоїш, дивись, щоб ти не впав. Амінь.
Хто був в подібній ситуації? В житті водії, водії, підніміть руку, хто був в подібній ситуації? Були, були, кажіть правду, я теж був в подібній ситуації, і говорив слова, і потім мкаюся. Микола, а про перемогу, якусь коротеньку перемогу, щоб нас надихнути, щоб ми не закінчили на поразку? Про перемогу?
Ну от, наприклад, наприклад, наприклад, в мене люди, але якщо я розкажу про перемогу, ну не може мені потім повернутися? Давай, ти розкажи, ми скажемо. Час від часу мене різні віруючі кажуть, а він глянь на того служителя, на того, глянь, яка в нього хата, а яка в тебе. Ти глянь, на чому він їздить.
чому ти? От, ну, звідки в нього, а чого ти? І таке враження, що люди не свідомо, але мене заставляли заздрити успішнішим фінансово служителям. І я відчував, що воно до мене підкрадається нагло, і я просто дякував Богові за те, що він благословляє тих служителів, що він дає їм необхідне, що він уможливий.
Я просто дякував за їх служення і за те, що вони мають і можуть мати. І таким чином я просто упирався спробам порівняння в невигідну для мене сторону. Чудово. Боротьба із заздрістю це важливий такий крок в житті, який постійно потрібно робити.
Тому саме зараз ми говоримо про заздрість. Микола, тобі благословінь, а ми будемо уважними і будемо застосовувати в житті надалі. Дякую.
Друзі, скажіть, будь ласка, хто з вас взагалі не заздрісний? Чесно. Чесно, я от навіть війшов з-під світла, щоб побачити. А, рука піднята, ви не заздресні, так?
А, ви телефон підняли. Що, ніхто не підніме руку із-за скромності? Ви вчора про гордість проповідь поняли?
Ну, добре. Хто з вас вважає, що він, в принципі, не заздресний? Хіба чуть-чуть деколи?
Добре, дякую, дякую. Я хотів би, друзі, щоб ми зараз... Зараз пройшли невеликий тест на заздрість. Як виглядає цей тест?
Я прочитаю 10 тверджень. І вам потрібно на них зареагувати ось таким чином. Ви можете собі нотатку робити, цифра, і так я таке говорив. Друге, я хочу в ваше серце постукати і спитати, може ви про таке думали, ви не говорили, но думали. Ну і третє, ні, зі мною такого не було.
Гаразд? Просте завдання. Я читаю речення. Чуть-чуть коментую, а ви відмічаєте про себе.
Мали ви з цим справу чи не мали? Перше речення. Мені нічого не треба.
Зазрісник в образі жертви. Йому нічого не треба, але насправді йому треба. І бажано безкоштовно. Ця фраза це індикатор зазрісної людини, яка ще й намагається іншим маніпулювати. Відмітили собі.
Друге, я не бачу в цьому нічого особливого. Подумаєш, я можу не гірше. Намагання знецінити досягнення іншої людини. В принципі, вам особливо хвалитись нема чим, і ви тому намагаєтеся знецінити те, чим особливий інший. І при чому сказати це ненароком, так між іншим.
Ну, подумаєш, що тут особливого. Третє, я можу набагато краще. Тобто хтось щось зробив, і тут фраза «Я можу набагато краще». Предметом заздрісті може стати все, що завгодно.
І особливо в розмовах за спинами. За спинами оце лунає «Я можу набагато краще». Це може бути в думках.
Четверте. Інша зовсім тема. «Щастить же комусь». Може, ви думали про таку фразу? Що стить же комусь?
Цікавіша робота, вища посада, предмет зазростів, все що завгодно. І ось це все внутрішнє спостереження приводить тебе до зазрості. П'яте Якщо ти людина нова в церкві Ти можеш сказати про іншого Ненавиджу Якщо ти вже духовний і зрілий І такий баптист з досвідом Ти скажеш, люблю, але не вміщаю Це означає, що ми стикаємося з людиною, що ми маємо справу і ми тримаємося в стороні людини. І часом причина в тому, що ми заздримо, ми не хочемо з цією людиною навіть пересікатися.
Шосте, ще інша тема. Так йому і треба. Казали ні?
Ми вже думали? Так йому і треба. Заздрісники люблять святкувати невдачі об'єкта своєї уваги.
Дуже люблять святкувати. І ось, не розуміючи, що помилка це частина нашого життя. життя. Помилка дає нам розвиток, навчання, рух вперед.
Але коли в когось неприємності з керівництвом, недоліки на роботі, проблеми з комунікацією, о, це приносить задоволення тому, хто заздрить. Сьоме, таких грошей мені ніколи не бачити. Я точно чув такі фрази. До речі, зараз в Україні після одного відео є новий трен. Кажуть, ну ми не з такої багатої сім'ї.
Це те саме. Ми не з такої багатої сім'ї. Тобто це означає, що тут є прихована заздрість. І люди так кажуть, які вже навіть не прагнуть чогось досягти, їм лишається тільки заздрити.
Восьме. Та це вона не сама зробила Це їй помогли Та хіба то картина, я ще не такий бачив Знецінення того, що зробив і досягнув іншого Восьме, дев'яте Оце я не вдах Люди вже другу машину купують, а я ще на першу толково не спромігся. Або, ти глянь, вони вже два рази на відпочинок їздили, а ми раз і то непонятно куди.
Це знецінення себе, це теж заздрість. Друзі, коли ви знецінюєте себе, це теж заздрість, бо ви робите це по відношенню спостереження за іншими. Ви критикуєте себе і сумніваєтесь в власних здібностях. І останнє. Та я заздрю білою заздрістю.
Я по-доброму заздрю. Такой, щоб ви розуміли, це та сама заздрість. І все одно воно зв'язано з порівнянням.
Все одно в цьому згодом з'являється щось недобре. Колись давно в Ізраїлі був перший демократично обраний цар. Він був дуже успішний на полі бою.
Він реально захистив свій народ. Але сталося дивна річ. В його команді прибуло на одного полководця більше.
І все почалося в цього царя неладне після того, як цей полководець почав отримувати успіхи. Молодий лейтенант, який став полковником, і в нього дуже швидко почало успіх іти. Бойовий успіх один, бойовий успіх другий.
Врешті жінки Єрусалиму, які не читали Дейла Карнегі, не знали, що у присутності шефа, підлеглого, не можна хвалити більше, як шефа, почали викрикувати. Саул побивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч. Не знали вони, що так не можна робити публічно. І що? Привело до цього невдоволення, порівняння, почуття власної неспроможності.
Я не зумів це зробити, я не зумів досягти, я не зумів більше зробити, а я сильніший, більший, вправніший вояком. Ти починаєш вважати себе гіршим за інших, він вона кращий. І що стається з нашим шанованим царем? А стається ось що. Запалився Саулів гнів.
Річ була неприємна йому, і він сказав, Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі. Йому бракує ще лише інцарювання. І тут, власне, стається те, що стається з кожним з нас, коли ми порівнюємо з того дня і надалі. Саул дивився зазрісним оком на Давида.
Чим це зазрісне око перетворилось, ви знаєте. Спроба вбити поламані стосунки і врешті втрата царства. Колись Соломон сказав неймовірне речення. Причому таке речення, ви, можливо, на початку його побачили, я відлистаю назад.
Людість жорстока, гнів невгамовний, але хто встоїть перед заздрістю? різні почуття, але таке, як заздрість, воно підвласне всім. Що таке заздрість?
Ми добре знаємо, що це таке, деколи треба ще його дефініцію дати, щоб було чіткіше визначення. Словник пише, що це почуття роздратування, досади, викликане перевагою, вищістю або добробутом іншого. Це ось таке не сильне бажання мати чогось, що є в іншого.
Ти глянув, людині пасує, ти на себе глянув, і все, і вже є. Хоч маленька, але зазрість. Словник Вебстера визначає зазрість як злобне.
Бажання чи невдоволення успіхом чи перевагою іншого. Друзі, в заздрості є завжди порівняння. До речі, навіть коли змій підійшов до наших прабатьків і до Єви, він каже, ну будете як боги. Тобто він малює картину.
Ось ви, а ось де би ви могли бути. Ви тут, а могли би бути тут. І заздрість грала разом з гордістю роль в першому, в тому самому базовому страшному гріхопадінні. Друзі, що там говорити?
Насправді людина така істота, що вона готова навіть заздрити красивим похоронам сусіда. До речі, я здивований був, коли прочитав, що науковці-психологи стверджують, що почуття заздрості власними тільки людям. Чуєте, немає ніодної сотвореної істоти, яка б мала почуття заздрості, крім людей.
Зазрість це неймовірна отрута. Зазрість йде проти власного блага. Зазрісний завжди терпить шкоду, якщо ваша зазрість біла і невинна. Друзі, почуйте мене. Ваша біла і невинна зазрість, окрім всієї мотиваційної штуки, має цілу жменю отрути.
Я про три її вида хочу поділитися з вами. Насамперед, заздрість руйнує фізичне здоров'я людини, причому руйнує відношення людини до неї самої, руйнує її здоров'я, руйнує її дух і душу. Я читав лікарів, часом читаю, і один з них ділився, що мав пацієнтку, діагноз якої привів до того, що він, не знаючи, як допомогти, відправив її на тривале лікування.
І коли було перед самим лікуванням тривалим зроблений повторний аналіз і зріз тестів, виявилося, що в неї все добре. Такого моментального зцілення йому було дивно. До речі, світський автор, ситуація не зв'язана з вірою і з Богом. Він почав її розпитувати, що між цим проміжком і цим проміжком сталося в вашому житті. Він каже, ні-ні, не про здоров'я.
Я питаю, що сталося, опишіть мені всі повороти вашого життя. І вона... Ну, не знала, що сказати, а потім каже, ага, згадала.
В мене була ситуація, в мене була гігантська неприязнь і зазрість до одної людини. Я не могла цю людину простити. І от якраз за цей місяць сталося те, що я відпустила ситуацію, я простила.
І ви знаєте, і вона каже, ви не повірите, мені фізично легше стало. Мені фізично легше стало. Слухайте, друзі, наш внутрішній світ зачіпає наше фізичне тіло.
Інакше би Соломон не написав, вагідне серце, життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей. Що робить заздрість? Вона згноює нас зсередини.
Ось це невинне почуття. До речі, якщо у вас... по тій шкалі з 10 питань, хоча б одно чи два співпало, то у вас є вся небезпека зазнати на себе тягар зазрості в різних його більших чи менших проявах.
Друзі, заздрість руйнує стосунки, воно з друга робить ворога. Заздрість, вона насправді нас робить немов би неповноцінних. Коли ти заздриш, Ти навіть вже не можеш бути сам собою. Чого? Бо ти себе зрівнюєш з іншим.
Бог дав тобі час, Бог дав тобі вимір, Бог дав тобі те, що він тобі дав. Ти не можеш насолодитись тим, що ти маєш. Чого? Бо ти себе порівнюєш з кимось, чимось, і це отруює тебе. Ми живемо в епоху, коли вже багато десятиліть.
Популярними є жанр «А як живуть зірки? », «А як вони роблять то? », «І що вони роблять то? ». Нас не мов би ось оце внутрішнє постійне порівняння перевели на цілу індустрію, а порівняє себе з кимось відомим.
Друзі, заздрість отруює нас з середини і руйнує стосунки. Якова, почитайте, коли маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду, тому що де заздрість, та чваре там безладдя і всяке лихе діло. Що робить заздрість? Вона може навіть позбавити вас апетиту.
Вона може позбавити вас точно гарного настрою. Ти побачив, порівняв, все, настрої до кінця дня нема, а то і надовше. Більше того, зазрість позбавляє вас добрих друзів. Вірусі заздрісті набули смертельного характеру. Він настільки Давиду не зміг простити чи втихомирити в ньому звіри, що він почав за ним ганятись.
Бог зупиняв царя, але цар не дав себе зупинити. Уже Саул не управляв сам собою. Ним керувала заздрість.
Знаєте, що трагічно? Зазрість може вами керувати. Ви не розумієте, чого у вас до неї непризні стосунки. Або хтось не розуміє, а чого він так до мене відноситься? А за тим всім схована зазрість.
Насправді, ви навіть собі не усвідомили, що вас від іншого відштовхнув момент заздрісний. В чомусь ви та й заздрите. Заздрість, друзі, в нас це отой прихований гіркий корінь суперечок. Люди спорять.
Холодності відносин. Пліток. Хтось плітки назвав мистецтво сповідання чужих гріхів.
Незадоволення і врешті розділення. В справжньому спілкуванні ми хочемо зростати. Ми приймаємо критику і критикуємо.
Все це робимо з любов'ю, бо розуміємо, що зауваження конструктивне, воно мене збудовує. Чи є зауваження мені, мене збудовує. Але коли сюди домішується заздрість, домішується...
і сарказм, і ядовитість, і знищення. Найпохмуріша сторона зазрості та, що те, в чому людина зазрить, вона хоче ще й об'єкт зазрості якось пошкодити. Ну, погляньте самі. Брати, позазривши Йосипу, вирішують що? Позбавитись його.
Коли Саул позазрив Давиду, він вирішує знищити його. Ісусу, читаємо, винесли фарисеї і садукеї вирок через заздрість. Саме через заздрість релігійні лідери кидають апостолів в язницю. Заздрість провокувала на найгірше. І врешті, друзі, ще гірше.
Заздрість руйнує стосунки людини з Богом. Оце є найбільша підступність цього гріха. Вона руйнує нас, дух, душа, тіло. Вона руйнує стосунки між нами і вона руйнує твої відношення з Богом. Яким чином?
А от давайте подивимося на вчення апостола Павла. Певен, що так на зазрість ви не дивилися. Вчинки тіла очевидні, а саме перелю, проспуста, нечистота, безсоромність і долослужіння, чародійство.
Ворожнеча, сварки, заздрощі, гнів, суперечка, розділення, єресі, злоба, пияцтво, гульня і тому подібне. Що зробили ми, баптисти? Ми на цей список глянули дуже старанно. Перелюб точно гріх, розпуста стопроцентно, нечиста незрозуміло, безсоромність незрозуміло, дослідження о, це полюбе, великий гріх, чародійство це взагалі страшнейший гріх.
Ворожнеча? Ні, ну ворожнеча частина життя, всяке буває, з ким не буває сварки? Ні, ну а з ким не буває сварки?
Зазорщі? Та ні, це взагалі не гріх. Гнів? Ні, ну це ж емоція.
Суперечки? Ну а з ким не буває суперечки? Єресі?
Єресі, це гріх. Злоба? Ні, ну...
Чакі емоції бувають? Пиятство це, в принципі, гріх. Гульня, ну, якщо під цим словом розуміти.
Знаєте, що ми зробили? Ми виділили з усіх гріхів, дуже великі, на них ополчилися... а решта собі простили.
Простили собі, викреслили їх з того списка і проголосили, що вони не страшні, не важні. І взагалі, якщо на ті гріхи Бог дасть, то на ці так. Він помер за нас, він любить нас.
Якось буде. Якось буде. Бог добрий. І, власне, друзі, в цьому катастрофа нашого відношення до оцієї нижчої градації гріхів, серед яких заздрість. Уявіть собі, заздрість...
поряд з перелюбом, а гнів поряд з розпустою і ідолослужінням. Одного речення слова. Чуєте? Одного речення слова.
Бог ненавидить заздрість точно так, як і ненавидить розпусту. У Божій градації це є гріхи, які входять в одне речення. Скажу більше, друзі.
Десята заповідь написана проти зазрості. Слухайте, з усіх десяти заповідей є ціла заповідь, яка зачіпає зазрість. Не бажай, не побажай дому ближнього, дружини ближнього, майна ближнього. Не побажай вигляду, одягу, телефону, краси і так далі, ближнього.
Господь цілою заповіддю регулює те, що ми проголосили звичною, невинною українською рисою. Це щось таке дуже українське. Ну, а й де ж воно може бути гріхом, якщо всі так? Друзі, проблема з заздрості в тому, що ми, вивівши її зі списку серйозних гріхів, впустили в великій мірі в наше життя, і воно отравлює не просто стосунки в церкві, отравлює не просто тебе і в тому, що ти робиш. Бо якщо в сусіда раптом получилася хата, город або ще щось краще за тебе, ти втрачаєш спокій.
І ти починаєш працювати, щоб доробитися, щоб не як в людей було. До речі, фраза «як в людей» це класична фраза, породжена з прощеної давно собі заздрості. І, друзі, знаєте, що ще в заздрості є катастрофічного?
В заздрості є катастрофічного те, що руйнує стосунки з Богом, тому що наша заздрість іншому це прихована, а то й відверте звинувачення Бога. «О, ні-ні, ми так ніколи не думали. Ви що, ми Бога не звинувачуємо? Ми Богу молимося?
Ми в церкву ходимо Богу молитися? Ми писання читаємо? Ми жертвуємо?
Ні-ні-ні, Бога ми не звинувачуємо. Дякую, Господи! » Кожен раз, коли ти заздреш Йому... Ти тим самим прямо кажеш, Господи, ти не прав.
Що це ти йому дав, а мені ні. Ні, ти цього не визнаєш. Ти Богу молишся.
Але ти людині заздривши. Він якийсь удачніший. А може він намахлював насправді. І він нечесно заробив. І ти шукаєш кожен раз, коли ти...
Незадоволений успіхом ближнього, ти звинувачуєш Бога. Друзі, заздрість це звинувачення Бога, що він тому дав, кій дав, а мені не дав. Ось чому заздрість руйнує сусунки з Богом. Тому що ти ніби...
би і молися, але, ви знаєте, молитва зазрісника на що подібне? Його 80-90% це молитва «Дай! Дай мені! Пошли мені!
Мені то! Мені це! І п'яти!
І десяти! » Тому що молитва людини, яка любить Бога, прийшла до пізнання правди, це молитва... вдячності молитва хвали молитва поклоніння молитва споглядання молитва яка наповнена словами про величні справи Бога вчора і позавчора і третього дня людина яка зрозуміла що вона має від Бога вона не перестає йому вклонятися Людина, в якій заздрість утруїла внутрішність, перетворює молитву виключно на таку утилітарну справу. Господи, ось мій список.
І знов, і знов, і знов, і знов. І вся молитва поболена тільки на цьому. Хочу вас до мистецтва долучити. Гляньте на цього красавця.
Джотто Ді Бондоне. У кінці 12-го, початок 13-го сторіччя, жив італійський художник, який зробив невелику революцію у мистецтві того часу. Но мені цікаво було, що він намалював образно сім гріхів. і потім сім чеснот.
Погляньте на цього мужика. Це, до речі, капела. Багатійший чоловік, бізнесмен з Падуї, рішив собі зробити таку фамільну капелу і використав фрески. Там були фрески з життя Ісуса, воно є ще, можна все у Падуї подивитися. І там є ціла серія.
нереально цікавого перекладу слова на картину. Це, до речі, для мене завжди, чого я люблю мистецтво релігійне, це коли людина абстрактні поняття перекладає на візуальні речі. От погляньте, як він бачить заздрість. Заздрість має величезні вуха.
На що заздрості великі вуха? Чути що? Погане про свого сусіда, про брата і сестру.
Чути, а ти чув? А ти чув, що там той купив, зробив? А ти бачив?
Зазрість має отаке нівух. вуха і при чому ці вуха такі бо вони хочуть чути більше поганого і про гіднішого свого сусіда коли ці вуха чують щось недобре про доброго сусіда і легше є легше є прям на душі гляньте на руки Вони свого роду як оці кіхті, які з пазурями впилися. У даному випадку ми бачимо ось такий затиснутий мішечок з золотом, ймовірно. І ось треба ще.
Заздрість ненаситима. Ця істота жадібна. Вона міцно тримає, що має, і хотіло би мати більше. Саме цікаво, як він зображає те, що виходить з уст. Азус, виходить, змій, утруйна і така хитра істота.
Заздрісника мова, вона завжди трохи утруює. Про того, про це, про ситуацію в незадоволенні воно утруює. Але гляньте, що він малює. Він малює, що цей змій кусає в голову самого заздрісника.
Тобто зазрість, яка, не мов би, утруює іншого, насамперед утруює себе. Ще дуже цікаво, що під ногами цієї істоти полум'я. І це яскрава картина того, що зазрісник завжди мучитиме себе. Зазрісника життя буде в постійному невдоволенні.
Життя зазрісного, він не може собі впевнено і спокійно стояти на землі, тому що йому пече. Пече успіх іншого, пече добробут іншого, пече краса іншого, пече те, що навіть похорони в іншого краще. Він на противагу зазрості малює чесноту, чесноту доброчинності. Цікаво, що він намалював всім гріхів і намалював всім чеснот напроти одне одному. Чим особливо ця його увізуалізація доброчинності?
Пам'ятаєте, той тримав щодуху мішечок з грошима, а тут у такий самий мішечок просто під ногами насипаний. Доброчинність має земні блага, але для неї це нічого не видатне. Її ноги міцно стоять на землі і впевнена.
В руках це цілий кошик різного багатства, і воно простягнено ось так, віддаючи. Цікаво, що на голові у доброчинності вінець, і не просто квітковий вінець він там є, а художник ще і зобразив три промення. Хто знає, в середньовічній...
Христицькій мові три в побожних справах завжди визначало трійцю Бога Отця і Сина Духа Святого. Або, можливо, художник хотів зобразити те, що сказано у Псалмі 34. Приглядайтесь до нього і засяєте, і не посоромляться ваші обличчя. Той, хто з Богом зв'язаний, той буде сяяти. І коли ми поглянемо на очі...
І порух голови доброчинності, вони спрямовані кудась вгору. Не просто кудась. Там, в тому кутку, зображений Христос. Чи то він їй щось дає, чи вона щось дає. Якщо дуже сильно зблизити цю фреску, можна побачити об'єкт, подібний здалека на грушу, але зблизька, друзі, це серце.
В руках серце. Звичайно, критики у всіх пізніших часів, бо Джо тоді Бондоне не залишив нотаток, що це таке, кажуть, що це вона, одні кажуть, вона дарує своє серце Христу, а інші кажуть, що це Христос їй дарує нове серце. Я вам скажу, що правда і там, і там.
Благочестива людина, яка слідує за Господом, перше, що вона робить, вона віддає своє серце Христу. І вона приймає від Христа нове серце. Нове серце.
І, власне, оце нове серце, оце життя в поклонінні, захопленні Христом, веде до того, що людина може щедро віддавати. Як це не дивно, но мистецькою мовою, мистецькою мовою він досконало намалював біблійний процес... Переміни, переміни.
Людина нормальна, природня, живе егоїстично, з турботою про себе. І коли в її життя приходить Христос, вона себе відкриває Христу, цей рух зупиняється і людина починає жити для іншого. Для Бога, приймаючи від нього добро, для людей, даруючи їм різноманітне.
Добро від себе. І тому, коли ви мене спитаєте, як же заздрість перемогти? Ну, добре, я в себе найшов. Я все ще не вірю, що це великий гріх, хоч даремно. Купа ваших вчинків оприділені зазрістю.
Несвідоме відношення, недобре до інших людей, оприділене зазрістю. Ваше життя не своїм життям, а намаганням, як інший, оприділене зазрістю. До речі, навіть батьки нас так виховують. А ти подивися на отого. І все, і ти на все життя на когось дивися, бо ти постійно не такий.
І ось перемога зазрісті має декілька вимирів. І найпервинніший вимір це потреба в новому серці. Інакшого шляху немає.
Немає, друзів, на шансів долати гнів, заздрість, нестримність, поки ми не отримали нове серце. Ну добре, я відштовхуюсь від того, що тут більшість сидить людей, які вже отримали нове серце. Але якщо раптом ви ще його не отримали, ви мусите знати немає перемоги заздрості, немає перемоги інших гріхів.
Дякую. Допоки Господь не дасть вам ось це нове серце, нового духа, Він видалить з вас серце кам'яне і дасть серце тілесне, плотяне. Тобто здатне розуміти Бога, чути Бога, любити Бога, приймати Бога.
Як це відбувається? Виключно через визнання Ісуса Господом і Спасителем. І в світлі цього визнання своїх гріхів.
Насамперед, що жив без Бога. Що рятувався власними зусиллями. що орієнтувався на інших, те, що собі давно простив купу своїх гріхів, те, що не шукав Спасителя і не любив Його від усього серця.
Без розкаяння немає переміни. Друзі, ми з вами можемо скільки завгодно спробувати жити християнським життям. Але без отого прийняття серця від Господа і віддачі себе Йому у нас немає жити новим життям.
Навіть якщо ти це знаєш давно, це має послужити тобі нагадуванням, що в тебе немає шансів жити християнським духовним життям, без оцього постійного процесу. Ти приймаєш від нього життя, ти собі нагадуєш, що ти Господній, Господь тобі, ти належиш і віддаєш себе йому. Власне, ми є відроджені люди, носіями нового серця.
В цьому новому серці діє Дух Святий. Він уреальнує нам отця і сина, і він веде нас до отця і сина. Ну добре, скажете ви, ми в курсі. Ну, все одно заздресі. Що робити з нею?
Скажу, що... Кажучи про те, що ми отримали від Бога, мушу додати, що ми ще щось отримали. В той момент, коли Дух Святий вилився в наші серця, в наше серце прийшла любов. Коли ми вчитуємося в те, яким чином описана любов в новому заповіті, то ми відкриваємо для себе, що ця любов, вона серед усіх речей довго терпить, милосердна, вона не заздрить.
Любов не заздрить. Слухайте, то що це, якщо я заздрюю, я не люблю? А ти як думав? Якщо ти заздреш, ти не любиш.
Якщо ти заздреш, ти не даєш божественній любові в тобі пустити коріння. Якщо ти заздреш, ти не даєш новому життю в тобі повноцінно розвинутися. Якщо ти заздреш, ти постійно угошаєш Духа Святого.
Бо Він в тобі для того, щоб оце відродження з твоєго внутрішнього світу зачепило твій світогляд, твої погляди, твоє відношення до людей, твоє відношення до... для того, щоб ось це внутрішнє духовне життя почало проявлятися в щоденних практиках. Це вражаюче відкриття. Любов не зазрить. Любов не зазрить.
Друзі, ми, якщо і любимо, то себе. От себе по-справжньому любимо. Я колись таку українську приказку читав.
Каже Іван, Галю взяв по любві чи через грошей? Він каже, ну Галю взяв через гроші, а от гроші по любві. І ми точно знаємо, що турбота про себе, вона має ось цей хворобливий любовний вираз. І наша сила любові йде на нас самих, хоча вона нас убиває. Любов не заздрить.
І знову ми стикаємося з наступним. Ну я в курсі, в мене є любов, але я заздрю, що робити? Що робити, якщо я вірю в Господа, люблю Господа, і я все одно заздрю?
Я заздрю! Можливо, одружений заздрить іншому одруженому, що в нього жінка добріша, гарніша. Та жінка, віруючи, заздрить, що в того чоловік старанніший, працівитіший, грошовитіший. Та заздрить, що ті одружені, а вона не. Він заздрить тому машині, роботі, зарплатні можливостям.
І, власне, ми і любимо Бога, і в той же час у нас вживається заздрість. І тому третє, про що я маю сьогодні поговорити з вами, це про виховання власного характеру. Друзі, Бог і Божий Дух унікально працює в нас.
За що я неймовірно вдячний Божому Духу. Я коли це собі відкрив, я просто прозрів. Дух Святий, як правило, не чинить в нас насильства. Дух Святий, перетворюючи нас, даруючи нам нове життя, він співпрацює з нашим духом, з нашим розумом, щоб перевчити нас. І ось апостол Павло каже про те, що нам потрібна переміна, відновлення нашим розумом.
Нам потрібні ті насіння плодів Духа дати їм прорости. І ось отут оцей унікальний момент, коли Дух Божий, поселяючись в тобі, хоче і працює через тебе, очікуючи від тебе співпраці. От вам пару психологічних речень про характер. Це ви прочитаєте в будь-якому підручнику.
Характер це сукупність психічних, духовних якостей. Вони видні в поведінці. Багато українців проголосило характер вродженою властивістю.
Горбатим народився, горбатим помреш. Це українське відношення до характеру. Це чиста брехня. Народна мудрість брехня.
Характер тренується, характер форматується, характер змінюється, характер розвивається під впливом навколишнього середовища, під впливом життєвого досвіду, під впливом виховання. І я вам скажу, коли навіть двоє одружаться, вже дорослих людей, уявіть собі, він і вона... впливають одне на одного так що вони змінюються так чи інакше наш характер це не є ота непорушна здатність яка незмінна Я таким вродився таким умру це говорить черства затверділа Богу неслухняна вперта така можливо і невідрожжена людина друзі характер формується характер змінюється характер тренується характер наш і наша ціль уподібнення в образ Христа. І, друзі, характер це тільки сматок нашої особи, це не вся наша особа.
Ми здібні духом нашим піднятися над нашим характером і змінювати його. І тому, коли людина каже, ти такий вже у мене характер, тим самим вона каже, я не планую змінюватись, я живу собі, як мені хочеться. Праця над характером. Я не знаю іншого шляху, як в відродженій людині, в якій живе Дух Святий, в якій живе любов від Бога.
Так, вона пригнічена, засмучена, але вона має всі шанси проявитися. тренування характеру, виховання характеру, що можна для цього зробити. Декілька речей. Я би сказав так, що якщо в тобі поселився Господь, то ти мусиш насамперед навчитися споглядати Його, пізнавати Його, вчитися за Тобою.
Задоволеність вчитися, поклонятися йому. Чому вчитися? А тому, що нам властиво поклонятися чому завгодно. Богу нам треба себе навчити поклонятися. Споглядання Бога, Богопізнання, зв'язане з твоїм знанням писання, своїм спілкуванням з людьми, які люблять Бога більше за тебе.
А тому спостерігай за дією Бога в писанні, спостерігай за дією Бога в житті. І перетворюй пізнання Бога в поклоніння. Поклоніння потрібне не Богу в першу чергу, а тобі в першу чергу, щоби свій розум, свій язик, своє серце спрямувати до Бога і себе вчити про велич його, про красу його, про незмінність його, про неймовірність його. Друзі, це постійна безперервна вправа відродженого християнина.
Якщо ви пам'ятаєте цю картину... Доброчинність, яка споглядає Христа, оце є у той момент. Ми споглядаємо Христа, і це постійно акт.
Ми відкриваємо Слово, споглядаємо Христа, ми співаємо пісень прославлення, ми споглядаємо Христа, ми привносимо цю хвалу, ми звучуємо псалми, тексти, писання на пам'ять, щоб споглядати велич Бога. Без споглядання величі Бога нам не розвинути вдячності. Нам не розвинуте поклоніння. Друзі, а невдячність це завжди ідеальний розсадник заздрості. Невдячні завжди заздрісні.
Заздрісні завжди невдячні. Заздрісні завжди невдячні. Скажу вам особисте свідоцтво. Це сталося десь, коли я вперше близько зіштовхнувся з віруючими німцями. Це було давно, я на той час якраз вивчив німецьку мову, так що міг чути їхні молитви.
І я вперше в житті, мені було 19 років чи 20, я не пам'ятаю, я чув його молитву, і вона мені різанула. Вона була не така, як моя. Ми молилися в колі молодь.
Вся його одного молитва, потім другого. На 95% гучна молитва складалася з подяки Богові. Подяки Богові і хвили. Я потім свою молитву згадав.
наших братів і сестер, які молились, згадав. А у нас 90-95 у нас було вступне речення «Дякую тобі, Боже», а потім понеслося так, як завжди. І то треба, і то треба, і то не так, і то треба благословити, і ще то треба благословити.
І врешті ми Богу озадачували і давали йому роботу, і виписували йому ще наряд на купу різних справ. І я побачив приірву між двома видами молитви. Він так молився, я так.
Що не так? Я почав тему вдячності вивчати. Я побачив, що писання переповнене вдячністю.
Я побачив, що є прямі заповіді завжди приносити Богові жертву хвилицепту. плід ус, яким я його славлюю. На пам'ять вивчив 13-15 євреїв.
Завжди приносите жертву хвили. Завжди. Коли? Завжди. Коли добре?
Завжди. Коли погано? Завжди.
Коли в тебе є? Завжди. Коли нема? Завжди. Завжди приносить жертву хвили.
Я для себе відкрив, що молитва це означає просто похвалити Бога, сказати амінь і піти. До речі, коли я заклинаю часом молодь, чи братів і сестер на домашній групі молитися без прохань, Я не чув, щоб людям це вдавалося. Таке враження, що язик што пориться, і в мозках якийсь клин стоїть.
Помолитися без прохань, це, знаєте, як молитва зазря. Якщо ти не попросив Бога, то ти зазря до Нього прийшов. Це є дух заздрості, з яким ми... українці виховані.
Більше того, ми ще й виховані з оцим комплексом, що нам не додали, не долюбили. Ми десь обіжені. Інші нам винні.
Ну, добре, зараз війна, і ми залежні від всього світу. Це правда. Але, на жаль, оцей дух нам винні.
Він був і до війни, і, боюсь, буде після війни. І це катастрофа. Людина, яка всі винні, вона не здібна дякувати. А це ми.
Це про нас. А тому... перелом, зв'язаний з тим, що я визнаю, хто є Бог, я споглядаю Його і свою головну молитву зосереджую на Ньому. Звичайно, я просити маю право і повинен чого, бо я залежний від Бога. Хто не просить, той дуже гордий.
Людина смирена буде завжди просити, але смирений буде наповнювати свою молитву вдячністю, спогляданням Бога, любов'ю до Бога, тому що йому це принципово. Читаємо. Дякуйте Господу, кличте ім'я Його, серед народів звіщайте про вчинки Його, співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуди Його, хваліться святим Його іменням, хай тішиться серце шукаючих Бога.
Це оця настрій душі. Давид кричить, Господи, ти мій Бог, я шукаю тебе, душа моя прагне тебе, милість твоя краща від життя. Я буду благословляти тебе, і руки мої будуть підносити ім'я твоє, і насичується ніби лоєм товщим душа моя, пуста моєю радісним голосом славляй тебе. Це неймовірний досвід і неймовірна практика. Практикуйте молитви без прохань.
Переломіть себе. Тільки вам хочеться просити, зразу кажіть «Амінь». Виділіть собі час для молитви прохань. Але наповніть свій день молитвами вдячності. Просто подякував Богові і крапка.
У вас буде точно неловке відчуття. Я вам гарантую. Буде відчуття, що щось недосказано. Я вам гарантую, що Бог вас не обідить. Він не зменшить яскраві сонця до вас, він не зменшить кількість благодаті для вас, він не зменшить своєї любові до вас.
Якщо раптом ви в кожну молитву не інтегруєте, знову теж прохання. Дайте Богу вдячності, дайте Богу хвали, причому хвала зростає в нашому житті в мірі пізнання Бога. Отже, ми виховуємо вдячність серця і вдячність...
Богові поклоніння, хвалу Богу. Тому, до речі, я переконаний, що вдячність принесе нам трохи радості в житті більше, усміхненість людям. Друге, чого я вчуся від апостола Павла, я потребую виховувати в собі почуття задоволеності. Слухайте. Вмію я бути в упокоренні, вмію бути в достатку.
Упокорення тут це коли ти не маєш. Я привчився до всього і у всім. Насищатися і голо терпіти, мати достаток і бути в недостатчі. І тут Павло каже, я все можу в тім, хто мене підкріпляє в Ісусі Христі. Чуєте?
Почуття задоволення це не почуття буржуїв. Почуття задоволення це не вроджене почуття. Почуття задоволення це набути почуття шляхом тренування. А як тренувати оце почуття задоволення? Господи, так в мене того немає, того немає.
В сусідах хата краще, машина краще, освіта краще, грошей за годину краще. Як тренувати? Отак тренувати? Складіть собі довший список.
Я почав записувати. Почни регулярно, я вже говорив про це, дякую Богу за те, що ти вже маєш. Давайте так, те ми говорили про хвалу попередньому, а зараз поговоримо про те, що Бог тобі дав.
Як тренувати задоволення? Оглядайся і безперервно дякуй, що ти вже маєш. Вже наявне має стати причиною вдячності.
Друге, привчи себе дякувати за те, що тобі Бог не дав. Це, до речі, не проста молитва, але дуже корисна. Оглядаючися на своє життя, я скажу, що деякі епізоди мого життя, кожен раз, як я згадаю, я починаю дякувати Господу, дякую тобі, що ти мене зберіг від такої... людини, що ти мене зберіг від такої ситуації.
Дякую тобі, що ти не дав то, що я просив, бо це, господи, я не знаю, що було би далі. Огляніться назад і подякуйте за те, що ви не отримали, тому що таким чином Бог вивільнив і повів вас ось так. так.
І навіть якщо зараз ви не розумієте, чого Бог не відповідає на молитви, це теж причина подякувати йому, що він ще до тепер цього вам не дав. Обов'язково подякуйте Богові за успіх, і це взагалі практика постійна, за успіхи братів і сестер, друзів, співробітників. Я, мабуть, назавжди запам'ятав, як Володя Омельчук розповідав, як якось в них в церкві на Новий рік люди ділились благословіннями.
Пам'ятаєш цю історію? Той, так я сказав, Господи, дякую тобі за це. І церква там хлопала, слава Богу, казала. І тут один брат вийшов, я правильно розказую?
Каже, брат і сестра, в мене такий рік був, я купив хату і купив машину хорошу. І взагалі тишина гробова. Так це дуже по-українське, дуже по-українське. Так ось, візьміть собі за правило.
Господи, я дякую тобі за те, що ти благословив мого брата новою машиною, сестру хорошим крутим платтям, що ти благословив ось такими речами. Дякую тобі, що в них є ус. успіх дякуйте Богові за успіх тих хто навколо вас і ще друзі дуже цінно захоплюйтеся людьми які щось роблять краще за вас захоплюйтесь людьми які кращі за вас моя робота пасторська і я шукаю пасторів які кращі за мене один проповідає кращі за мене Я ним захоплююсь той благовісник незрівнянно краще Я ним захоплююсь той любить людей більше як я.
Я це бачу. Я захоплююсь ним. Хочу бути біля нього, бо вчитися від нього мені треба.
Захоплюйся тим, хто кращий за тебе. В професійній сфері. Візуально.
Єдине, що я все ще хочу перемогти себе і почати захоплюватись тими, хто худіший за мене. Складно. А ще, в роздію останнє, те, що ми маємо зі слова Божого.
Виховуй. Отже, ти виховуєш мене. вдячність і поклоніння, ти виховуєш задоволеність. І третє, ти виховуєш доброчинність.
Неможливо зазрі сподолати тільки оцими двома. Треба, що обов'язково третє. Виховуй в собі доброчинність.
Апостол Іван дуже просто каже, любов Божа вилилася в нас так, що вона виливається з нас. Пам'ятаєте знов цей образ? Приймає і віддає. Виливається.
Любов Божа в нас. протікає грубо кажучи вона падає на інших А тому якщо вона добровільно не падає то значить мусити вчитися примусово свідомо чинити добро людині свідомо смислити що я сьогодні в день добре зробив не нагрубив комусь Ну це таке сумнівне добре що ти дав чим ти благословив людину Чим ти поміг тим, кому було важче? Любіть не словом і язиком, але ділом.
Ділом, правдою, любіть. Тобто виховуй в собі доброчинність. Амінь.
Благословю вас, Господь.