За наших часів майже кожна економіка у світі заснована на капіталістичних засадах. Але водночас майже всюди капіталізм сприймають з розчаруванням, з вонепокоєнням і підозрою. Проте жоден критичний закид не новий.
Вони переслідували капіталізм з моменту його появи. Тож, озернімося в минуле, щоб дізнатися, як капіталізм зажив поганої слави, та що можна було б зробити для її поліпшення. Отже, Падуя, Італія, 1304 рік.
На стіні церкви у Падуї, поблизу Венеції, художник Джотто малює фреску «Ісус і торгівці». Цим він осучаснює погляди, які вже століття тому добре вкоронилися на Заході. Панюця про те, що благочастиве духовне життя та заробляння грошей непримиренні вороги. Ісус, ідучи до храму в Єрусалимі, бачить перед входом купу торгівців ім. Айл, і його охоплює людь.
Це свящане місце, воно не підходить для брудних оборудок купівлі-продажу. Християнський напад на аморальні гроші виявляється вельми впливовим і на століття затримує розвиток капіталізму. А от Венеція, 1450 рік.
Ченець-францисканець Лука Пачоллі видає найпершу книгу з бухгалтерського обліку. Сума де арітметіка. Це найважливіший капіталістичний винахід до появи акціонерних товариств і сучасних фабрик. У своїй книзі Пачолі запроваджує принцип подвійного бухгалтерського проведення, який поступово стає стандартом для всіх підприємств.
Автор стверджує, що правильне поводження з грошима більше не залежить від віри. Гроші не є небесною карою чи винагородою. Вони свого роду наука, яку можна опанувати, якщо бути терплячим, поміркованим і тяжко працювати. Женева, 1555 рік.
У своїх впливових проповідях до Женевської конгрегації протестант-теолог Джон Кальвін наголошує перед своїми швейцарськими слухачами важливість того, що згодом отримало назву протестантських чеснот тяжкої праці, самозречення, терпіння, чесності та почуття обов'язку. Вони виявляться вельми корисними якостями для капіталізму. Кальвін разом із багатьма іншими проповідниками-однодумцями пояснює, Ніколи не можна тринькати гроші на розкішне життя. Будь-який надлишок доходу треба просто вкладати у подальший розвиток своєї справи, інвестувати.
До цього Кальвін додає, що богові набагато приємніше бачити вмілого підприємця, аніж вояку-аристократа чи навіть чинця. Можливо, цей новий спосіб мислення більше спричинився до прискорення розвитку капіталізму, аніж технології. 1670 рік.
Дельфт. Голландська республіка. Республіка, яка щойно здобула незалежність, стала першою у світі відверто капіталістичною державою, в якій наледерів-аристократів дивилися з призирством, зате шанували працелюбних торгівців.
У церквах чути протестантські проповіді про ощадливість і тяжку працю. Прославлення королів і королеву мистецтві поступово зникає. Йоганн Вермеєр закінчує писати мережівницю, де змальовує копітку й таку домашню справу в'язання мережева.
Інше його полотно маленька вуличка натякає, що мирний тихий підприємницьке життя у власному домі. Куди яскравіше та благородніше за походи на війну, чи в монастир? 1776 рік.
Лондон. Стренд 141. Тут розташовані офіси та магазини видавничого дому Стрейн енд Кемпбелл. Видавці на хвилі успіху від нової книжки «Дослідження про природу і причини багатства народів» шотландського філософа Адама Смітта. Смітт знімає завіс у таємничості з багатства, пояснюючи, як зростає капіталістична економіка. Він робить кілька важливих висновків.
Рабство надзвичайно неефективна річ. Насильство менший стимул для робітника, аніж гроші. А вартість придбання та утримання рабів набагато перевищує видатки на оплату праці. Капіталісти зароблять куди більше, якщо ставитимуться до своїх робітників гуманно та в межах закону. Економіки зростають саме завдяки спеціалізації, каже Сміт.
Він бере приклад виробництва цвяхів. І доходить висновку, що хоча один робітник може зробити до 20 цвяхів на день, Колектив з 10 добре організованих робітників зможе зробити не 200, а 48 тисяч свяхів, завдяки тому, що СМІД називає поділом праці. Сміт також каже нам, що капіталізмом керує невидима рука. Прагнучи збільшити власні прибутки, підприємці мимо хід працюють на користь суспільства, створюючи товари, які хочуть і потребують люди.
За словами Смітта, ми розраховуємо на нашу вечерю не через милість м'ясника, броваря чи пекаря, а через їхню увагу до власного особистого інтересу. Ці ідеї далі відсувають ті моральні підозри, які колись оповивали капіталізм. Та це ще не перемога. 1854 рік.
Лондон. Британська економіка завдяки великим підприємствам з виробництва бавовни, кораблів, сталі та вугілля вже найбільша у світі. Міста ростуть, з'їдаючи сільські пейзажі у Міддлденці та на півночі Англії.
Торгівці та новоявлені багатії капіталісти тріумфують, проте чимало є й тих, хто розлючений. Чарльз Діккенс, один з найбільш полум'яних критиків неомежного капіталізму у Вікторіанській Англії, публікує роман «Важкі часи». Дія розгортається у вигаданому місті Коуктауні, який нагадує Манчестер.
Автор змальовує бездушних капіталістів на кшталт містера Грейнграйнда, який знущається за своїх робітників, експлуатує дітлахів, змушуючи їх працювати шахтарями і сашатрусами, і використовує свою нестримну капіталістичну логіку для споплюження природи і людського життя. Ось що пише Діккінс про Коуктаун. То було містечко з червоної цегли, чи радше цегли, яка була б червоною, якби дим і попіл це дозволили. Утім, за наявних умов, це було містечко неприродного червоного і чорного кольору, яке нагадувало розмальоване обличчя дикуна.
Дікін стверджує, що капіталізм зло, оскільки він захочує створювати нестерпні умови для робітників. Під впливом капіталістичної логіки колись милі люди знов і знов знаходитимуть причини, з яких нормально брати до роботи на фабриці дітей, або дозволяти бідним голодувати після завершення їхнього працездатного життя. 1860 рік. Лондон. Англійський реформатор Джон Раскін публікує останньому, що і першому.
Гнівне есе проти капіталізму спрямоване не так проти капіталістичного виробництва, як проти споживатства. Як і Діккенса, Раскіна обурює експлуатація людей і руйнування довкілля. Але він ставить нове запитання.
В ім'я чого? Як зазначає Раскін, капіталістичні статки створюються на продажі людям усіляких нісенітниць. Нікчемних дрібничок, цацькованих тарелів, вишитих носовочків, сервантів з різбленими дверцятами.
Страждання всіх, хто працює на обововняних фабриках Манчестера, спричиняються нашою спрагою до дешевих сорочок з витинченими комірцями. Ми нищимо власні життя задля дріб'язку. Для Раскіна питання в тому, що моральність має бути присутня не тільки під час заробляння, а й під час витрачання грошей на справді благородні і прекрасні речі, яких потребує людина.
На підтвердження цього він протиставляє красу Венеції, потворності сучасної Британії. Берлін, 1963 рік. Очільник комуністичної Східної Німеччини Вальтер Ульбріхт започатковує нову амбітну схему нову економічну систему або НЕС.
Її мета дати східним німцям дві речі, у яких, на його думку, капіталізм програв. Перше гарантувати робітникам добрі умови за рахунок створення величезної кількості державних шкіл, житлових будинків і таборів відпочинку. Друге наголосити на мішурності капіталістичного виробництва на кшталт блакитних джинсів чи поп-музики.
Натомість люди отримують доступ до робіт Платона і Маркса, а також до телепрограм, що надихають, про виробництво тракторів. 1976 рік. Дрезден. НДР.
Фатальні прорахунки комунізму вибухають у січні у вигляді масового бунту через відсутність кави. Жителі НДР люблять попити кави, але різке зростання світових цін означає, що Німецька Демократична Республіка більше не може дозволити собі її імпорт у достатній кількості. Політбюро вирішує прибрати каву з полиць усіх крамниць, замінивши її на міг-кафе.
Тобто кавовим напаєм, у якому 51% кави і 49% наповнювачів цикорію, жита та цукрового буряка. Невдоволення із часом придушать з допомогою таємної поліції Штазі. Це неумисне визнання заслуг капіталізму, який надзвичайно ефективний у забезпеченні нас маленькими радощами життя. Гіпермаркет Едека неподалік Гамбурга, листопад 1989 рік.
Жителі НДР, котрі недавно повалили стіну просто прямою до західно-німецьких супермаркетів типу Едеки, поряд із Гамбургом. Вони вражені продуктивними можливостями капіталізму та його здатністю забезпечувати такими простими, але дуже важливими речами, як уливкова алія, ковпаки для вечірок, булочки з глазур'ю та кава. Старій східно-німецькій еліті, яка вважала, що народ можна вдовольнити філософією, фізкультурою, кислою капустою та телепрограмами селою люди, вказали на двері.
1999 рік. Сіатл, США. Світова організація торгівлі.
Капіталістичний орган, що займається нищенням галузевого протекціонізму та відкриттям ринків, збирається на чергове коло переговорів через 10 років після занепаду комунізму та після десятиліття небаченого економічного зростання. Утім, попри піднесений настрій політиків, на вулицях міста зібралося сотні тисяч протестувальників проти капіталізму, які вимагають припинити беззаконність світового капіталізму. Скарги напрочат подібні до тих, які виголошував Ісус Христос. Капіталізм не дбає про робітників.
А ще він принижує важливі духовні цілі життя, задля гамбургерів, сміховин дешевого одягу та кричуще відволікаючих мас-медій. Бородаті обличчя й поліцейські поруч роблять багатьох учасників схожими на Ісуса, якими його малювали в епоху відродження. Поліція відреагувала жорстко.
Застосувала протинатов послізогінний газ, заарештувала 2000 мітингарів і викликала Нацгвардію. Цей протест нагадав світові, що у капіталізму є не лише переможці, а й величезна армія позбавлених прав і просто розлючених людей, які бачать більше сенсу в Ісусі, Дікінсі і Раскені, аніж в Адамі Сміті і Біллі Клінтоні. 2015 рік.
Купертіно, Каліфорнія. Apple Computers офіційно стає найбільшою компанією у світі. Це велетенська історія успіху. Проте виклики лишаються ті самі.
Виявляється, що Apple опосередковано несе відповідальність за страждання та знущання надробітниками ланцюжку поставок у Китаї через дії Foxconn Corporation. Із виходом на ринок годинника Apple, гаджета, який навряд чи має нагальну мету існування, знову виникають запитання, навіщо ми виснажуємо себе і планету? Задля чогось, чиї переваги абсолютно непропорційні вартості, яку доведеться сплатити всім нам?
Підсумовуючи... Капіталізм надзвичайно продуктивний, але хтось бачить у ньому великі вади Наприклад, що він не створює прийнятні умови для працівників, якщо його до цього не спонукати Разом із задоволенням життєво необхідних потреб, статки також незрідко створюють за рахунок шкоди для людей На виробництві нездорової їжі чи поганих телепрограм Тому критики капіталізму закликають зробляти гроші у гуманий спосіб Через добре ставлення до людей і планети Через діяльність спрямовано на задоволення більш благородних людських потреб. І тому час від часу лунають гнівні слова Ісуса. Якщо вам сподобалось відео від «Ціни держави», то ставте лайк, підписуйтесь на наш канал та натискайте дзвіночок, щоб першими дивитись нові ролики.