Вітаю, друзі! Моє ім'я Олександр Алуферов, я український історик, автор та влучник каналу на ютубі Олександр Алуферов. Сьогодні в гостях «Історії без міфів» і ми сьогодні з вами поговоримо про династію Рюриколочів. Вигадка, чи насправді існують династі?
Кого називають Рюриколочами? І чи використовували ця ім'я династії в епоху середньовічної Русі? Друзі, насправді Рюриковичі це династія, яка виникає хоча генеологічно, генетично десь в 10-му сторіччі, проте в 9-му, проте сама назва виникає набагато пізніше, в 14-му сторіччі. Перші Рюриковичі, які правили київською державою, себе Рюриковичами ніколи не називали.
Це вже пізніша реконструкція. Насправді вони себе називали завжди руськими князями. І якоїсь імені династії не існувало.
Навіть в слові митрополита Ілларіона середини 11-го сторіччя, це був наш київський митрополит, який написав це слово про мову до Ярослава Мудрого, де він згадує всіх предків Ярослава Мудрого. Володимира, батька Ярослава Мудрого, Святослава, діда та Ігоря, прадіда Ярослава Мудрого. І кожному дає певні такі прізвиська. Так от Ігоря він називає старим. Старий в мові 11-го сторіччя означає...
І от, власне, самі руські князі Київська династія ніколи не знали того чоловіка, який став родоначальником, начебто, її назви Рюріка. Рюрік з'являється виключно в літописанні як один з предків, міфологічних предків. Проте до сьогоднішнього часу ми можемо сказати точно, що Рюрік існував чи ні це величезна загадка.
Вперше ж про Рюриковичів як династію з такою назвою зустрічається згадка в 14-му сторіччі. Тобто це вже час, коли династія себе намагається назвати якимось прізвищем. До цього, до 14-го стріччя, жодних Рюриковичів як назви не існувало взагалі. Рюрик чи Ігор? Хто був засновником династії та чи існував насправді Рюрик?
На моє переконання, ніякого Рюріка не існувало. Ні, ну тобто були люди-Рюріки всеможливі, і в тому числі, які існували в записах, хроніках та сагах. Проте, я думаю, що жодного Рюріка в контексті нашої Русі не існувало.
Це міфологічний герой-першопредок, якого, очевидно, вигадують десь всередині 11-го сторіччя. Тобто, після 300 років майже від існування цього Рюріка. Це достатньо загальна картина. для всіх європейських династій. Хтось себе виводив від Юлія Цезаря, хтось від Олександра Македонського.
І це була така гонка, грубо кажучи, за розміром свого походження, своєї знатності. Насправді Рюрік як такий не зафіксований ніде. Виключно в повісті у римних літ як батько князя Ігоря.
Але цікаво, що самого Ігоря, того Ігоря Рюріковича, тобто того Ігоря, який був одружений на... рівноапостольній княгині Ользі, який був батьком Святослава, то його в XI столітті всі називали з позивним Ігор Старий. А от якраз слово «старий» в тогочасній мові XI століття означає «перший».
І от саме це нам дає підстави, виключно дивлячись на слово митрополита Іворіона, який він виголошував для Ярослава Мудрого в середній XI столітті, говорити про те, що сам митрополит Київський До речі, русин за походженням, він говорив, що Ігор і є перший князь цієї династії, династії київських князів, династії руських князів. Тож, необхідно наголосити на тому, що в той час, в 11-му стрічі, всі знали, що першим князем цієї династії був Ігор. Проте, в другій половині 11-го стрічі склалась ситуація, коли виникає образ і у... Ошляхетне непоходження самої династії певним скандинавським королем, умовно кажучи, правителем, вікінгом Рюріком, який мав братів. І очевидно, на цю походження династії від Рюріка накладаються якісь місцеві легенди про трьох братів.
Ми пам'ятаємо, власне, і про заснування Києва легенда з трьома братами. І от все це нам говорить про те, що в другій половині XI століття була створена архітектура. Походження династії не просто як божественна династія, а династія, яка має свою генологію і походить від якогось першого предка.
І тут ми маємо сказати, що ми фіксуємо оце народження цієї легенди за імені... Одного з князів, якого назвали Рюріком в другій, повинні 11-го стрічі, це був князь Рюрік, батьків якого обділили землею. І от вони намагалися, назвавши дитину Рюріком в 11-му стрічі, нагадати, що ця гілочка належить до династії.
Це дуже цікава історія, бо саме тоді ми і відчуваємо, що з'являється ім'я Рюрік, яке до цього не з'являлося в династії князівській. З'являється легенда про Рюріка. І зрештою, на початку XII століття легенда про Рюріка вписана в офіційну історію через повість временних літ. Чи справді рюриковичі мали скандинавське коріння? Якщо говорити про скандинавське коріння, то тут, зрозуміло, необхідно в першу чергу зауважити, що у нас є історія і у нас є сьогоднішнє дослідження ДНК.
Так от, за гаплогрупами ми маємо розуміти, що... всі рюриковичі не мають однакового походження. Тобто десь якийсь секрет родинний. Почуваючи гаплогрупі, одна половина рюриковичів належить до Н1, тобто скандинавська кров, а інша частина рюриковичів належить до Р1А, тобто слов'янська кров. Але цю помилку, скоріше за все, охоронців якоїсь спальної кімнати, якоїсь княжни, ми так і ніколи не дізнаємося.
Так чи інакше, якщо говорити біологічно, то рюриковичі... Переважній більшості належить до двох різних груп скандинавської та славянської. І мають ще, до речі, кілька груп, як І-2, наприклад, для певних гілок.
Але якщо ми візьмемо історію династії, то тут теж є величезне питання. Ми просто маємо розуміти, що в X столітті, на початку, отих князів руських, яких ми називаємо пізніше рюриковичі, кабінетним терміном, Їх було достатньо багато. Ми бачимо за договором з Візантією 1944 року, що існував, окрім князя Ігора, його дружини Ольги, існували ще певні племінники князя Ігора, наприклад, теж Ігор чи Якун.
І от все це дозволяє говорити, що династія була достатньо великою. Ми рахуємо, що на початок 10-го сторіччя було близько 2,5 десятків представників цієї династії. А потім з'являються такі прецеденти, як...
як пляшкове горлышко, коли династія звужується, і зрештою в другій половині 10-го стріччя ми бачимо вже не 2,5 десятки Рюріковичів, а ми бачимо Святослава та його синів. Якісь процеси відбувалися в 10-му стріччі, які нам невідомі. І от в цих процесах з'являються дуже характерні ознаки того, що перше, династія має скандинавські імена начебто на початку, бо Ігор це Інгвер, і у цього Інгвера Ігоря... Там народжується син, який отримав ім'я Святослав. Це було неприпустиме явище для династії європейських, тому що династія того часу, ім'я наречення, ця процедура була дуже важливою.
Тобто, коли ми говоримо, що існують французькі королі, саме ж львів, і коли серед них з'являється грецьке ім'я, наприклад, Філіпп, то ми знаємо точно, що це дитина Анна Ярославна, яка... Це ім'я привнесло з візантійської сторони, з нашої традиції. Всі династичні імена завжди були характерними для певної династії. І навіть ті самі Рюріковичі, то увідь собі, що їхні імена ніколи не повторювалися в народі. Тобто були князі Володимир Ростислава, Святослава Ярополки, Святополки, Мстислава і Зяслави.
І жодне з цих імен не могло бути надано звичайній дитині. Поза межами цієї династії, тобто у Рюріковичів були свої особисті імена, які виключно повторювалися в династії. І ніхто не міг назвати зовні цим іменем.
І от в такій от ситуації з'являється у князя Ігоря син Святослав. Тут слід наголосити, що очевидно йдеться мову про такий загальний принцип, коли з'являється очевидна варіативність поєднання династій. І, зокрема, поява...
У батька скандинавським іменем, сина з славянським іменем говорять про якусь ситуацію, де щось було якась домовленість. Бо не дарма, ми, до речі, не знаємо насправді, як же звало княгиню Ольгу. Тому що дуже дивно виходить, що князь Олег приводить Ігорю княгиню Ольгу. Це ось півпадінній імен дуже дивовижне. На мою думку, її ім'я і залишається невідомим.
Тобто вона Олегова, приведена Олегом. І от це було зафіксовано в 11-му стрічі історія 10-го стрічі. Христильне ім'я Ольги Олена.
Це те, що ми знаємо точно. А от як у Ігоря та Ольги Олені народився син з славянським іменем, отут, очевидно, і є загадка в тому, що була місцева династія, або, наприклад, болгарська династія, з якої могла походити Ольга, і була домовленість. І саме ця домовленість гарантувала те, що, знаєте... час смерті Ігоря править не їхня дитина, править не інший представник родини, а править Ольга.
Тому вважати, що династія Рюріковичів має скандинавське походження, так, генетично, певна частина так. Але чи має вона славянське походження, так і славянське. Але треба зауважити, що для Європи... Для Європи в цілому жодна династія не мала національного походження, бо династи це правителі, це корона. І коли ми бачимо, що, наприклад, Людовик Угорський править і володіє королівством Русь, це той самий Людовик Угорський, який був Людовиком з французької династії.
Для тогочасної середньовічної Європи династія і монарх це правителі. Їхня земля це їхня власність, надана їм Богом. чи були Рюриковичі скандинави чи слов'янами.
Неважливо. Вони себе вважали суто руськими князями. Наскільки швидко відбулася асиміляція Рюриковичів на Русі?
Асиміляція Рюриковичів на Русі відбулася неймовірно швидким темпами. Вони відразу себе відчули правителем місцевої землі. І мало того, вони були династією, тобто сім'я, яка мала кілька прерогатив.
В першу чергу, вони правили цією землею. В другу чергу, вони мали певні імена, набір, який не повторювався в інших поза межами династії. І в третю, слово «князь» означає для них належність до родини. Це не той титул, про який ми можемо сказати, що це герцог або король.
Князь це правитель, правда, але це належність до родини. Їхня присутність тут вже як суто руських князів відчувається вже в часи… Точно Володимира Святого, який просто-напросто бере і скандинавський загін, який тут був багатотисячний, відправляє в Візантії. Він не хоче їх бачити тут. Він не відчуває з ним рідства. Той же саме Володимир та Ярослав, які розбудовують міста, місто Київ, столицю, вони спокійно знищують величезні курганні комплекси, де були поховані скандинави, і на них розбудовують Київ.
Тобто вже наприкінці. 10-го сторіччя, ми точно маємо розуміти, що ці князі асоціювали себе з Русью і аж ніяк ні з жодними скандинавами чи з якимись іншими династіями. Ця асимілятивність, можливо, є підказкою до того, що вони відчували себе наполовину справді місцевими князями, якщо ми говоримо про походження, або, принаймні, можливо, вони і самостійно за ці покоління, які тут правили, можливо, вони себе сприймали суто руськими князями і вже не згадували про якесь своє інше походження. Наскільки розгалуженим були міжнародні зв'язки Рюриковичів у середньовіччі та в яких країнах, окрім Русі, вони правили? Рюриковичі були бажаною цукеркою для всіх європейців.
В першу чергу слід наголосити, що Рюриковичі це одна з небагатьох династій, яка поріднилася з візантійською, тобто імператорською кров'ю. Хоча там були теж різні династії, але знали це в Європі. Європа це варварське королівство 10-11-го сторіччя.
І мати приналежність або, бодай, краплину крові римських імператорів це було неймовірне значення для них. І тому, звісно, Рюріковичів бажали мати у себе в сім'ї, бо візантійські імператори не особливо намагалися ріднитися з монархами варварської Європи. І тому Рюріковичів бажали.
І тому ми знаємо навіть цей чудовий вираз з приводу Ярослава Мудрого, що він був... тестами Європи. Справді, чотири його доньки вийшли заміж за тих чи інших монархів.
Ну, Анну Ярославну знають в усьому світі, бо відбили ми її у Путіна, який хотів сказати, що це російська княгиня. Насправді, таких от Анн Ярослав дуже-дуже багато. Чому? Да все тому, що ми насправді достебенно знаємо, що жіночої статі серед представників спадкоємців до нас ті було дуже багато. І ми розуміємо, що цих дівчат віддавали заміж за різних принців європейських, баронів, графів, марграфів, королів.
Тобто наша присутність була величезною. Але ми мало знаємо про це. Я навіть скажу більше, що якщо ми візьмемо всі документи з історії нашої Русі, всі джерела, то ми жодного разу не зустрінемо там найвідомішу українку у Франції Анну Ярославну.
Тому що вона в наших джерелах не зафіксована. Тому що історія тодішньої Росії це була історія правителів, але не їхніх доньок. І саме через це ми просто не фіксуємо цих дівчат, яких було дуже багато.
І ми сьогодні можемо говорити, що наша династія була присутня в домах від Шотландії до наших найближчих, скажімо, сусідів, як скандинавські країни, Польща, Німеччина, Чехія, Угорщина. Тож, наші династи були усюди. І з ними бажали. бажали поріднитися саме через візантійську імператорську кров, яка текла в жилах наших князів. Дуже цікаво, що якщо ми говоримо про правління Рюріковичів в інших країнах, то це достатньо обмежено, тому що ми були династією цієї Русі.
І от, власне, Рюріковичі себе вважали правителіми цієї країни. В окремих випадках ми фіксуємо, що нашим князям вдавалося правити в інших країнах. Але це було достатньо таким явищем поодиноким.
Ну, наприклад, згадаємо Святослава Хороброго, який правив... в Болгарії, але це був такий час війни, тобто окупації болгарського царства, де він правив. І навіть свою столицю переніс, власне, як княжа. Є випадки, коли наші князі правили на інших територіях, але це такі подонокі. Наприклад, наші князі були співправителіми в Грузії.
Ми говоримо про князя Ростислава Михайловича після нападу монголів на Русь. Він звідси емігрує. І править, наприклад, Словонією та Мачвою. Це дві території, які сьогодні, одна з них знаходиться в Хорватії, інша в Сербії. І навіть той же самий Ростислав Михайлович, до речі, син чернігівського князя Святого Михаїла, то він себе навіть проголосив царем Болгарії.
Ми можемо сказати про правління, наприклад, сина Данила Романовича у Великому князівстві Литовському. Ми можемо згадати, що інший син Данила Романовича Роман. претендував на австрійський спадок і навіть своїм військом мав справи на території австрійського герцогства. Але це все поодинокі випадки, тому що, зрештою, наші князі правили тими територіями, які були в розпорядженні їхньої родини. Ну, слід наголосити, що наші князі, очевидно, правили ще в московському князівстві, як в такому певному периферійному князівстві в складі Золотої Орди.
то в цьому випадку можна сказати, що це дійсно наші правила на чужій території. На які основні гілки розділилася династія Рюриковичів та як складалися стосунки між ними? Коли ми говоримо про Рюриковичів в контексті династії, то слід сказати наступне, що це одна з найбільших європейських династій і одна з найдревніших по правлінню в Європі. І, звісно, що в процесі... еволюції цих родинних стосунків, які були не завжди відвертими і хорошими, відбувається розголудження на гілочки.
І саме розголудження було два основних. Це синів Володимира Великого, коли по суті з'являються полоцькі рюриколочі, які правлять в князісти Полоцькому. І друга гілочка це Ярославичі, тому що Сам Ярослав Мудрий був людиною, яка не просто склала цей золотий вік Київської Русі, але це був князь, який дуже прискіпливо мав справи зі своїми нащадками. Тобто всі ці традиції імен це Ярослав Мудрий.
Не тільки імен княжих, так, саможиві Ізіслав, Святослав, Всеволод. А от, наприклад, і христильні імена. Ярослав Мудрий самостійно підбирав христильні імена своїм синам і своїм дітям, і своїм, перепрошую, онукам. Це була стратегія ім'я-наречення. Ярослав Мудрий започаткував цю традицію, династію, він її, по суті, сформував.
І от, власне, нащадки Ярослава Мудрого теж діляться на три гілочки. Це Ізяславичі, Ольговичі, інколи називають їх Святославичі, та Мономаховичі. До речі, з приводу Мономаховичів, так, ми знаємо Володимир Мономах, але цікаво, що його діти і онуки себе називали Мономахами.
Тобто всередині династії Рюріковичів була гілка, яка мала прізвище. Тож це така цікава історія. Ну і зрозуміло, що була певна гілка Ростиславичів, яка теж виділилася в 11-му сторіччі. Ну і чим далі, тим більший гілочок виділяється вже за прізвищем. За прізвищами, за всіможими...
Прізвиськами у тому числі, зокрема, Ми можемо сказати, що зрештою для України ці прізвища ми знаємо і чуємо з історії. Острозькі, Вишневецькі, Збаражські це теж ті гілки, які виділилися з Рюріковичів. А от стосунки між князями були різні. І тут я хочу наголосити, що Рюріковичі в цілому унікальна династія, тому що це династія дітей. Це дитяча династія, друзі.
От подивіться, перший князь Ігор, його приводить... В Київ Олег, опікун, і Ігор має кілька років. І каже, це ваш князь, він буде правити.
Ігор помирає, починає правити Святослав під регіонством матері. Теж кілька років Святослава, 3-4. Насчадок, син Святослава, Володимир Святий, його відправляють в Новгород, коли той мав 10 років.
Ярослав Мудрий їде в Новгород, маючи теж приблизно той самий вік. А, до речі, свого сина Ярослава Мудрого відправляє в Новгород, тому тоді маленькому хлопчику було щось. Один рочок.
І от якраз це цікаве дуже явище, коли наша династія відправляє своїх дітей, які не досягають навіть нормального віку. І вони правлять з малко. Були випадки, коли до року відправляли князя на правління.
Зрозуміло, що він не прав, вправили за нього. Але це створює певну цікаву систему цінності між цими князями, між, по суті, братами. Тому що брат брата могли не знати і не бачити.
І побачитись вперше 20-25 років. Це перше. Друге, вони могли бути від різних матерів.
Втретє, у них могли бути дитячі травми від одних до інших в одній сім'ї. Наприклад, Ярослава Мудрого називали шкультигави, хромець, тому що у нього було дитинство у складнення поздоров'я, і він шкультигав. Від собі брати від інших матерей називають його хромцем.
А при тому, наприклад, я думаю, що саме брати мали право, грубо кажучи, не... піддані. Називати і згадувати Ярослава Мудрого тому, що, наприклад, твоя матір Рогніда згадає, як наш батько, спільний батько, заволодів нею.
Коли разом з воєводою Добринєю, дядькою Володимира, вони в Полоцьку, він, Володимир, гвалтував твою матір Рогніду, і на очах у поранених і ті, що помирали тоді, батька та братів Рогніди. Я думаю, що ці історії були всередині родини. І вони, по суті, створювали ненормальну атмосферу спілкування братів і навіть синів з батьками.
Не дарма Ярослав Мудрий починає реформи, які начебто він закінчує. Закінчує Софіївський собор, хоча який згадується ще за часів Володимира. Наприклад, Ярослав Мудрий створює свою Ярославу правду, яку, по суті, психологи мені казали, що це не що інше, як просто заперечення батьківської правди.
Створення нового закону. Тобто це все дуже складні речі. І на них треба звертати, бо це дитяча династія з дитячими травмами. Як складалися взаємини Рюриковичів із елітами народів Степу та правителями Золотої Орди?
З початком 12-го стріччя ми зі своїх ворогів, половців кочового народу, створили своїх союзників. І окрім того, що вони стали нашими союзниками, то вони стали і нашими кровними. тестями, так, власне, і родичами нашої династії.
Це все перетворює навіть таке явище, що наша руська династія мала настільки щільні стосунки з половцями, що половці навіть переймали імена наших князів. Ми фіксуємо в повісті рівних літ такого половецького княжича з іменем Ярополк, наприклад, що свідчить про те, що матір його була дійсно з нашої династії, а назвали його на честь... Ярополка, імені яке було популярне, одне з найпопулярніших імен у Рюрі Каличів. Тобто з половцями все було добре.
І навіть нагадаю, що наші князі вступилися за половців, коли прийшли монголи. Вони не хотіли віддавати монголам половців. І от власні перші битви були супроводжені тим, що наші князі вважали половців своїми родичами, повелець кінасті, і захищали їх. З золотою рдою ситуація склалася специфічніше, тому що за російською історіографією прийшли монголи, творили золота рда, і всі під ній сиділи. Зрозуміло, що вони приховували існування королівства Русь разом із тим.
І от що цікаво, що московські князі, ну, друзі, це таке явище дуже цікаве, яке нам важко зараз пояснити, але московські землі це периферія нашої Русі. яку ми, власне, дали науку, освіту, культуру, релігію. І так сталося, що там жили інші народи, не слов'янські народи, але династія була наша, там були наші правителі.
Це все одно, що Людовик Угорський, король Угорщини, був французом, наприклад, за походженням. І був королем ще кількох країн на нашій території Центральної Східної Європи. Так от, наші князі правили там, правили своєю гвардією, яка була руською за походженням.
Але народ був іншим за походженням. І зрозуміло, що коли прийшли монголи і утворився цей Улус Джучі, який називаємо ми «золота орда», це такий теж напівкабінетний термін, так от саме московські князі намагалися там бути, ну, скажімо, принаймні такими, яких би сприймали адекватно. Тому що в Улусі Джучі були інші території, інші країни, як, наприклад, Казанське, Астраханське, Сибірське царство. Де правили нащадки чингізідів? А от московські князі були рюріковичими, тобто київськими, руськими за походженнями князями.
І саме їхня агресивна політика, як вони знищують Твер, вони знищують Новри, знищують все, що навколо, це не боротьба за об'єднання руських земель, це боротьба для того, щоб продемонструвати монголам, що вони становлять силу. І так, ми, дійсно, вони самі казали, ми не є чингізідами, в нас є по жіночій лінії. Трошки крові чинних гізідів, але ми не є чинних гізідами. Але принаймні ми тут створюємо силу. І от якраз у московських князів, московській династії наших київських князів, то у них співпраця з Золотою Ордою була на вищому рівні.
Я хотів би навіть наголосити, що ці московські князі, серед інших князів, які залишалися реліктовими в інших містах поруч з Москвою, то московським князям саме навіть було надані привілей збирати ДННУ з... з колишньої території цілосхідних периферій нашої Русі. Як відбулася заміна рюриковичів на гедеміновичів в руських князівствах? В одному з літописів написано, що наші еліти, коли прийшли сюди литовські князі, говорили, що ми вас приймаємо, але просимо не руйнувати того світу, який був у нас тут з нашими правами, законами та династіями. В принципі, литовські князі достатньо зайшли сюди просто, тому що це була династія, з якою ми співпрацювали, хоча раніше трохи співпрацювали з ними на рівні «ви ніхто, а ми хто», але змінилася ситуація, тому що з литовцями сюди прийшла і молода кров, і військо.
До сьогоднішнього часу, взагалі, з появи династії Гедеміновичів вона залишається… Такій величезній історії з знаком питанням. Тому що у нас на якийсь певний період з'являється Литва, величезна держава, яка з'являється на територіях колишнього Полоцького князівства, це окремої гілки Рюриковичів, яка виділилася ще при житті Володимира Святого. З'являються династи, з'являються люди з іменами, які теж, в принципі, нагадують імена Рюриковичів, тобто з двох коренів. Так ми говоримо, Володи...
Мир, Свято-Слав, Ярополк, Мстислав, так і у них зверняється Міндолк, Гедемін. І от теж подібна структура імені в своєму походженні. Це князі, які були якимось чином пов'язані з нами і ми з ними співпрацювали, хоча довгий час були різні стосунки з литовськими князями.
Але в цілому ця історія 1200-1300 років вона... Для нас і до кінця не зрозуміло. Не зрозуміло і до кінця для витовців, тому що навіть походження цієї династії, ну її можна виводити з території сучасної Литви або з території сучасної Білорусі.
Тобто все під знаком величезного, знаком питання. І наші еліти прийняли цих витовських династів через те, що витовські династи володіли зброєю і могли допомогти нам. відвоювати вже останні території з цього Улуса Джучі, з Золотої Орди.
І сталася система, що в центральних містах панують витовські династи, а в менших містах залишаються місцеві руські князі. Тому, наприклад, в Києві править Володимир Ольгердович, а поруч із ним правлять в інших містах потім ті, хто стануть Вишневецькими, Збирарськими, Острожськими. І зауважить, що самі литовці, очевидно, вже планували перейти на історію Русі в сакральному розумінні.
Бо у князя Ольгерда не... Просто так з'явився син з іменем Володимир, який потім стає князем київським. Тобто вони вже десь проєктували, що необхідно створити якусь місцеву однастію. Вони стали нашою місцевою однастію. Ольгер назвав Володимиром так, тому що для Києва це було ім'я святе.
Володимир Великий, Володимир Мономах. І очевидно, що литовські князі дійсно вже придивлялися до Русі як спадщину, яку можна взяти. разом з місцевими князями.
Чи справді Василій Ішуйський останній Рюрикович на престолі? В першу чергу слід сказати, що ми не знаємо, коли ця династія почалася у нас на територіях. Тобто, справді, ми бачимо повість римних літ, відкриваємо датування повістів римних літ, але всі дати повістів римних літ, вони реконструйовані самим Нестором-літописцем. Тобто, окрім дат візантійсько-руських договорів, У нас по суті, насправді, міцних дат в повісті рівних літ для 10-го стріччя 9-го не існує. І тому, коли почала правити наша династія, ми не можемо сказати.
Чи був першим Ігор, ми не можемо цього сказати. Хто були Аскольд та Дир, яких вважають нащадками києвичів. Можливо, все це пов'язано з історією династії, яка в цілому нами не намацується навіть в 9-му стріччі.
Проте, якщо ми скажемо, хто був останній правитель серед інших держав нашої київської династії, то останнім правителем з київської руської династії був Василь Шуйський, який правив вже після смерті сина Івана Грозного Федора Івановича. І він був нащадком, Шуйський був нащадком Мономаховичів, гілки, що походило від вже нащадків так званого Олександра. Невського Олександра Ярославича.
Але і з їхнім походженням є певний такий знак питання. Тож, рюриковичі, давайте в цілому зрозуміємо, що правили від IX століття до XVII. Для Європи це достатньо величезний час і ми говоримо, що наші рюриковичі і за своєю кількістю нащадків, і за довжиною правління записані в середньовічну книгу рекордів Гіннесу.
Чи існують нащадки Рюриковичів у нашій дні? Коли мене запитують про чи існують нащадки Рюриковичів, я згадую завжди поручника Ржевського. Ці прекрасні анекдоти про поручика, який вічно поруччик і вічно він в якихось каламбурних історіях. Так от, друзі, Ржевський це не князівський рід, але він Рюриковичий. Тобто це величезна кількість родин, яка насправді втратила князівський титул.
Втратили вони їх, звичайно, в Московському царстві, коли перед князем, великим князем, ну, в системі тоталітарної суспільноти було важко сказати. А я князь, раб твой і важка та там такій-та, шуйський чи оболенський. І от титули князів втрачають дуже багато радів.
В тому числі цей Ржевський, поручик, який був справді князем за походженням. Втрачають княжі титули і у нас в Україні дуже багато радів. І от коли ми говоримо про нащадків Рюриківичів, то часто думаю, що це тільки люди з князівською кров'ю. Князів було величезна кількість родин. Ми можемо сказати, що виключно, офіційно тих, хто походили від наших київських князів в 18-19-му стрічі, можна нарахувати близько 200 родин.
І серед них переважно більшість була вже просто дворянськими родинами, а не княжами. Я тут разом із тим згадаю історію, коли... На початку 19-го стріччя, після того, як прообрежну Україну приєднали до Російської імперії, на початку 19-го стріччя були певні розшуки дворян місцевих. Хто ж там володіє землею?
І часто чиновники стикалися з тим, що якась певна родина, яка виглядала як селянська родина, володіла землею, і вони доводили про своє походження від князів. Взагалі легендарна частина походження, окрім фактичного. Теж нараховує близько 300-400 родин шляхецьких та дворянських, які говорили, що вони походять від руських князів, інколи навіть називали, чи від Володимира Святого, чи від, наприклад, інших князів Святополука, в тому числі Окаянного. І от все це нам демонструє, що, в принципі, родин з княжим титулом було не так багато, але дійсно, що це було понад 100 родин, і плюс ще 200-300-400 родин. шляхецько-дварянського походження, які були генетично рюриковачами, а інколи просто легендарно рюриковачами.
Тож на сьогоднішній день, в принципі, можна рахувати, що до родини рюриковачів належать в сучасному світі кілька тисяч осіб. Разом із тим слід сказати, що до родини рюриковачів не зраховували князів, які мали походження не від чистого ложа, тобто бастардів. Ну і від собі, якщо ми згадаємо, скільки було наложниць у Володимира Великого, які говорять про сотні наложниць, хоча це насправді нічо інше, як певна біблійна історія про царя Соломона, грішника, який потім став праведником. Так от, тут слід сказати, що позашлюбні діти не враховувалися як нащадки, а позашлюбних дітей було дуже-дуже багато у князів. І на відміну, наприклад, від...
Скандинавських династій, де позашлюбний син теж був сином, у нас це не вважалося. І саме через це можна сказати, що рюриковичі мають ще дуже величезну кількість позашлюбних дітей, бастардів, які часто були при князях. А окрім того, були за походженням князі, наприклад, від доньок. Ну, наприклад, донька якогось князя, особливо це в 14-15 століттях таких темних.
Донька якогось князя народжувала дітей, потім її чоловіка вбивали, вона поверталася до батьківської території, землі. І оці діти, які були генетично вже не почові члені і не рюрикавичі, але вони виховувалися у діда, і всі знали, це онуки діда князя. І таким чином вони, навіть маючи інше почові члені походження, вони сприймалися як князі. І потім користувалися титулом князь. що, в принципі, призвело до того, що є генетичні відгалуження рюриковичів, які мають зовсім іншу гаплогрупу ДНК, ніж основної частини рюриковичів.
Друзі, дякую. З вами був український історик Олександр Алофьоров. Якщо вам цікаво, я маю свій блог в Ютубі, він так і має назву, канал історичний Олександра Алофьорова. Підписуйтесь, буду радий вас бачити у себе в аудиторії. І нагадую, хай квітне український Ютуб і підписуйтесь на канал історії Безміжів.