Музика Тепер поговоримо про купальський обряд. Купало таке свято, загально знане, всі про нього багато чого знають, тому з одного боку трошки мені легше, з іншого трошки важче в чомусь. Що треба пам'ятати?
Купало. І Іван Купала це ніби те саме, але пам'ятаємо, що Івана причепила, нам додала християнська традиція. Купала колись було само по собі, Іван тут був ні до чого.
Але коли він появився, то вже він обріз дуже подробицями і нормальний референт купальських пісень на Івана Купала. Тобто, очевидно, це було прийнято досить давно. Також дуже багато трактовок самого слова купайли, навіть не буду їх пере… Тут обговорювати дуже багато літератури, але одна з них говорить, що купіти, горіти це саме вогонь позначається, або також купа як збір.
Є ще така назва пісень у Польщі і в наших лемків, як Собіткові. Це ті ж копальські, тільки називаються Собіткові. І це якби спільний збір і вогонь у них також називається Собітка, сходитися на Собітку.
Важливий день святкування Купала це завжди було літній сонцеворот. Ця дата чітка, ніколи не мандрувала нікуди, крім перенесень, пов'язаних з церковним календарем. А так це завжди був поворот сонця на зиму.
І завжди домінував тут солярний культ, тобто всілякі санування сонця. І серед іншого це запалювання купальських вогнів, вважали, що це також звернення до сонця. Дехто критикує такі підходи. і говорить трошки по-іншому.
Також на купало дуже важлива зелень, і це те, що пов'язує його з троїцькими обрядами, і говорить про те, що, можливо, колись це був один комплекс обрядів. А зелень це культ рослинності, її розвиток з одного боку, з іншого це також пов'язує нас з предками. Ну і зараз ще є така теорія, що купало це свято боротьби з відйомством.
Оскільки це найвищий розквіт природи, всі рослини цвітуть, все досягло свого розквіту, вже починається плодоношення, то також з сили і розквіту набувають і темні сил и. Це для них дуже сильний такий час, і відьми намагаються принести найбільшу шкоду в цю ніч. Всі фантастичні речі про паперит також відомі, якої насправді не існує, і пошуки цвіту паперитів, це можна навіть не переказувати. А от відьомська тема, вона в принципі в купальських піснях уже звучить зовсім слабенько і виручає тут настільки полісся, де чітко є пісні про відьму, про її шкоду і як її треба вивезти на чисту воду.
І також про це говорять пісні, що на Купайло обов'язково треба було вийти всім селом, а хто не вийшла, хто не вийде на це диво, то то відьма справедлива. Дуже просто взнати відьму, хто не прийшов святкувати Купайло. Оце вона і є.
Тобто, якщо відьма хотіла пошкодити, зробити свою чорну справу і залишитись невпізнану, вона мусила якось маневрувати між цим. І потрапити на свято, якось тихенько зникнути і щось ці речі таки зробити. Розповідей про відьом дуже багато, і вони всі цікаві, красичні, їх знайти можна дуже багато. В піснях вона фігурує мало. І, власне, пісні і купальські вірування, вони трошечки живуть вже якби окремим життям.
Є дуже багато територій, де можуть все-таки розповісти про купала і про свята, але коли починаєш питати, а що ж співали? Ну, а нічого такого не співали. І буває фантастична ситуація навпаки, коли можуть заспівати нормальну купальську пісню, а коли почнеш питати про свято, ну такого нічого, ну так якось, незрозуміло так.
І це буває на Західному поліссі. Очевидно, пісні примандрували туди пізніше. Якщо подивитися на карту поширення купальських пісень, саме пісень, тому що якось я не розривала оці речі, обряд і пісня, очевидно, думала, ну як може бути, але виявляється, може бути. То виявилось, що вся Західна Україна не знає ні купальських пісень, ні купальського свята, за винятком Волині, але там особлива традиція. І як би дивно це не звучало, але галичани зовсім не співають і не святкують Купайла.
І також я була в такій зоні в Волині, де розпитуєш, а що тоді робили, а що на це свято, а що на Великдень, а на Купайла. Вони дивляться просто таким нерозумінням, а що це свято, а що треба робити. Просто повне нерозуміння, що є таке свято. Але при тому ми знаємо, що це свято святкується і в Європі, і скандинавські країни, вони знаються як свято середини літа, тобто розквіту ніби літа.
І там важливо ще те, що це не одноденне свято, а це історія отака тижнева, двотижнева. І тут перетин у нас цим виходить такий дуже гарний, що існують, як би завжди кажуть, купальські і петрівські пісні. Питають, що таке Петрівка, звідки взявся?
Термін Петрівка це Петрівський піс, це очевидно християнська історія. Традиція це якби прийняла собі, що от є Петрівський піс, або коротко кажучи Петрівка. Тобто це народне слово, яке походження має християнське.
І пісні чітко з постам ніяк не пов'язані до християнської тематики, відношення не мають, а це таки пояснення сезонної функції. І воно досить в цьому церковному календарі так помістилося до щось зручно. Тобто Петрівський піс починається від ріці.
Він є... Його розмір хилетається, тому що його початок рухається, бо трійця рухається, але кінець чітко на день Петра і Павла, тобто 12 липня за сучасним цим календарем. І Петрівка буває довше або менше. І завжди це час, коли жарко, тепло, тут купа смішних всяких виразів, що поганому козаку і напечив Петрівку холодно, чи такі всілякі речі. Насправді це просто пояснення оцього сезону і підпирав, хоча цю Петрівк у підпирала християнська дата, насправді починався сезон жнив, десь от він тепер і починався.
І наступали співи жнивних пісень, вони одні в одні перетікали, тобто вже ці не треба співати, треба ці співати. Але все залежало від регіональної традиції. Ну і як ви бачите, галичани не співали ні Петрівок, ні Купальських пісень. Тобто цей сезон у них був повністю. нічим музично не обставлений.
Це, очевидно, досить велика загадка ітнографам, коли треба буде розмотувати ці всі історії, чому так сталося. Також копальські і петрівські пісні часом вступають назви самі. Такий конфлікт, де що як називається, і за якою піснею вводиться яка назва. І ці речі бувають регіональні. Наприклад, найпоширеніша купальська пісня і кількісно навіть, фонд купальських пісень приблизно, скажімо, спільно з білорусами, я зараз не можу відрізнити, де українські, де білоруські, бо це дуже подібні традиції.
Це десь 3,5 тисячі записів зафіксовано купальських пісень разом. То з цих 3,5, з них 1200 це пісні певної ритмічної формули, дуже популярної. Ой, на купалі вогонь горить, а нашим хлопцям вже відболить.
Я вже вчора співала цю пісню для іншої ілюстрації. Їх текстів є море, більшість з них є жартівливими. Також є ідея, що це пісня пізнішого походження, але вона також ввійшла в традицію, є стилістично не відривною від неї.
Дуже гарно мімікрувала і тільки дуже такі... Тонкі аналітичні процедури дозволяють запідозрювати, що вона така прийдешня. Простий тут секрет. Ці ритмічні формули, з яких вона складала в других піснях, не зустрічаються в такій парі, не так компонуються і сваряться між собою. Та-та-та-та-айра.
От акцент. І та-та-та-та. Тобто в кожній формулі перебувається ритм.
Так не буває в народних піснях. Зазвичай в формулі є якась певна логіка. Або ми вже йдемо по два, або ми йдемо ямбом.
А тут перебивка. То у нас хорей, то у нас ямп, то у нас така нерозбериха. Тобто вона нелогічна. Але вона настільки симпатична, що очевидно, коли вона виникла, їй піддалися як селяни, так і піддаються і прекрасно сучасні співаки. Я знаю багато аранжировок на цей ритмічний тип.
Тобто різні регіонального походження пісні, але ця ритміка, вона щось в собі мала таке гарне і популяризувалася. Так от, ці пісні називаються Купальськими, і їх знають поліщуки і подоляни. Причому поліщуки то знають, то не знають. Йдеш-идеш, співають купальську пісню?
Ні. Потім йдеш, звичайно співають, і це буде вона. Тобто майже завжди це таке. Знову йдеш, та знов не співають. Ну що ж таке.
І цей ареал виглядає як якимись ляпками, наче хтось просто розсипав його. Потім острів, десь люди от прийняли. Ціла річка співає таку пісню.
Натомість, коли він потрапив на Поділля, Це пішла коврова заліж до вже згадуваної річки Синюха і Гнилий Тікіч. Вірніше, правильно казати, Гнилий Тікіч, який переходить в Синюху. До цього кордону ти приїжджаєш в кожне село і тобі 100% заспівають купальську пісню. Дуже модні тут передирки всілякі оці, дошкольні, зачіпання дівчат, хлопців, і воно гарно лягає і на характер цієї музики. Під Олевськом нам співали такий симпатичний мотивчик.
Ой ти галино, свиня, лиса, чом ти до мене не горнешся, ой пригорнися, поцолую твою бородку золотою. І далі всяка різна така тематика, де тут поруч якби і підколи, і любовні такі оцілякі речі. Це дуже така молодіжна гарна тематика була дуже сприйнята і цю пісню так от співали. І от ця пісня потрапила також на Лівий берег. Причому навіть по карті видно це якби брідок такий, я так жартівливо називаю, тому що за річкою Синюху, як я вже тут не раз кажу, наступає надніпрянська традиція, і реал різко обривається.
Нема, все. Взагалі купала нема, не тільки цієї, ні жодної. Все від Києва, вниз до Черкас, до Кропивницького, жодних купальських пісень.
Потім ми, добре, переходимо на лівий берег, і от уже Кричківка, річка Удай, річка Сола. Просто повно купальських пісень, тільки вони вже не купальські. Вони кажуть, це у нас пісня Петрівка.
Ну чому ж вона Петрівка? Співають в Петрівку. І це дуже знаменита Кричківська Петрівка.
Що по три очки, дві неді, Лички, в мене голосочок, Як у дівоч. Багато хто знає цю пісню, але навіть ми, спеціалісти, не зразу розмутали, що це є та сама формула. Так вони її вже хитро зашифрували. Коли ми зараз відкрили, що за Крічківкою фактично вона лежить на початку цього масиву, от подібні пісні йдуть аж далі, далі, далі, ну, мало там на Слобідщину заходять. І кругом називаються Петрівками.
Ну, і ми довго сперечалися, це пісня Копальська, не Петрівка. Ну, і виявилося, що той самий тип. На поділлі вона Копальська, а там Петрівка.
В чому тут історія і чому так сталося? Знову ж якісь розгадки ми знаходимо на картах, коли малюємо ареали. Якщо ми вже знаходимося на лівому березі.
Підемо на річку Десна, про яку ми сьогодні згадували. Там співають купальські пісні, і так і називають їх купальські. Дуже такого архаїчного типу, в якому є два рефрени, спереду і ззаду.
Пісні обрамленого купальського типу з приспівом Купалана Івана. Варіант пісні з іншим трошки прив'яно, приспівом Івана Івашенько. Це також дуже популярний лівобережний приспів і такий локальний чудернацький наспів.
Ну, спробую. Іване Івашенько, що копався Іван та йоводовпав. Іване Івашенько.
Цей запис подібної пісні зробив ще Микола Лисенко в 19 столітті. Довго ще сперечали, що за дивна пісня, що закінчується ніби не на правильному такому тоні, ніби вона повисла в повітрі. От і пізніше подібну мелодію записала Ганна Коропніченко з Гурівський, Яготинський район.
Виявилося, що це не чудо природи, так реально є. І вони також, оці закінчення не на головному тоні, дуже властиві весільним пісням. А це Копальський.
Але тут головне, що у нас є два цих обра млених референи, посередині чотиридольні такі ритми. Як ми чуємо по характеру, це зовсім інша пісня, ніж ця, яку я з крічківки щойно демонструвала. Так от, ареал цих пісень повністю щільненько займає Десну, а потім опускається на всі ці річки Сула, Ворскла і сюди.
І ми, наскільки знаємо, історія Лівобережжя, вона така, що там населення, якщо давнє і було славянське, його в часи могилотатарських цих пригод, воно звідти втекло. Там було дуже небезпечно жити. Потім вже пізніше зовсім часи знову почали туди люди населятися. Вони йшли з різних місцевостей. І, очевидно, частина людей йшла з Десни.
І доказів цього вже є багато в весільному репертуарі. І ці люди, що йшли з Десни, вони принесли цю корінну деснянську, цю купальську пісню з обрамленими референами, дуже таку сильну і потужну. Принесли і співали, вона забезпечувала їм сам обряд купала, тому що там святкують купальський обряд. Але також туди заїхали подоляни, люди з Поділля. Які вже знали, очевидно, оцю веселеньку таку формулу, яку вам свівала на Поділлі.
Подільських слідів по Лівобережжю дуже багато, аж до Харкова. І деякі прямо чітко видно, що це подільська традиція повністю. І весілля, все, повесь комплекс. Про полтавську історію ми трошечки поговоримо в другій лекції, але там відбувалися дуже такі творчі процеси. Вони, якщо туди потрапляли якісь ці формульні насміви, вони починали, вони не просто їх засвоювали.
От так принесли, от ми вивчили. Так і є. А вони починали їх творчо опрацьовувати, переробляти. І таким чином вони поступили з цією піснею, яка стала у них Петрівкою. І так можна здогадуватися, що для них купальською піснею, збереженою, охороненою ритуалом, була ота з приспівами з двох боків, з обрамленими приспівами.
І це місце ритуальної пісні вже було зайнято. А ця нова, вона була гарна, вони про неї почали співати. Отакі тексти, що Петрівочка, Двінеділочки.
Тут дуже популярні мотиви про те, що Петрівка минається, а в Зозулі голосочок теряється. Бо переставала співати Зозуля і таким чином сюди її прошивали. І вона зайняла місце у цій сезонної пісні. Вона не шкодила місцевій обрядовій традиції, а дуже гарно сезон приймав себе, що хочеш. Тому що там вільно можеш співати, які хочеш пісні.
Але при Купальському вогнищі такі пісні були не обов'язкові. Їх співати можна, але не... якби конче потрібно. І на території Десни, де було ядро оцих обрамлених пісень, туди оці петрівки не зайшли.
Це дуже цікаво дивитися по карті, вони їх обійшли з права з ліва. Тобто в тому, як поширюються пісні, дуже важливо дивитися на ці кордони. І певні території не пускали в себе нові пісні.
Охоронялися вже не знаю якими законами, але оця прийдешня новіша купальська пісня на Десну не зайшла дуже сильні охоронні тенденції були у диснянських традицій і дуже сильні у середньополіських але туди купальська ця зайшла більше того туди зайшла не тільки ця але ще дві інших класичних пісні які називають і петрівськими і купальськими і їх ареал все-таки треба пов'язувати з поділлям Ну і це також досить гарно знана пісня ой Петре Петре Іване Вже моя Петрівочка минає дуже популярно співає цей сюжет. І друга, яка частіше пов'язується з такими дошкульними текстами. Я зараз спробую навести приклади не подільських пісень, а з-під Овруча.
І от чому. На Поділлі вийшла така цікава історія, що якщо вважати, що там були оці дві, що я назвала типу пісень, і до них приєдналася ще ця третя, оця Копальська. та-та-та-та-ра-та-та-та-та, то у них вже вийшло три типи купальських пісень.
І при тому, що там сильна обрядовість. І це досить рідкісна ситуація, коли в обряді є цілих три пісні. Ми перед цим говорили, що в обряді русалок є одна русальна пісня, а якщо друга, то то значить другої зони. На Цновам своя, на Чорнобилі своя, в Костовому обряді своя.
Але ця пісня обрядувана має таку сильну свою обрядову функцію, що в цьому сезоні вона не допускає до участі в обряді інших пісень. Тобто поза обрядом в сезоні співаєш, що хочеш, але при обряді вона має цю магію. То на Поділлі якось вони помістилися і прийняли цілих три види пісень.
Тобто при Копальському вогнищі подільська традиція найбільш різноманітна звучать три різних пісні. І далі цей конгломерат із цілих трьох мелодій, тобто подоляни такі багаті, вони приймали в себе всілякі різні віяння, адаптували їх і навіть сильно не міняли. От як є, вони такі класичні форми мають. Якщо хтось би хотів заглибитися і пробувати все-таки вивчати типологію пісень, робіть це на подільських матеріалах, не на лівобережних, потім.
Треба навчатися, треба оту т, тому що в них все прозоро такі люди з класичними такими якимись міркуваннями. Але все показує те, що ці люди двинулися на північ, в якісь невідомі поки що часи, на овруч. І лінія на овруч проглядається дуже сильно в купалі, у весільних обрядах.
І отам є таке класне село Обіходи Коростенського району. Воно так фактично сьогодні може вже жевріє, бо це якась третя зона оця захисту після катастрофи. Туди мало там вже залишалося людей, але коли збирається якась гарна така кампанія, І вони співали оці подільські пісні, але зробили їм такі своєрідні, такі вже з поліським колоритом аранжування, що я завжди люблю студентам давати більше не класичні подільські, а оці з обіходів.
І я зараз спробую показати, які вони. Ой, ходила янгеліна по полю, вибирала пшениченьку. Ай, щоб Максимку шапку зняв, Боже, тобі, Ангеліно, помагав.
Ну і так далі. Як бачите, шлюбна тематика на ліцо. Петрівка, діло до осені, все, що зав'язалося весною до осені, мусить закінчити весіллям.
І оці виконання публічних цих пісень всіляко цю пару підштовхували. Це от чергове таке було оголошення. Весною оголосили, накопали, підтвердили, а потім ще цілу Петрівку по полях і по лісах це діло виспівували.
Друга пісня також, яка, очевидно, прийшла з Поділля. І де характерні передирки, чіпляння до хлопців і обзивання їх такими гарними словами, так, як і було це у веснянках. Як бачите, купальське свято давало безліч можливостей, трошечки якби зробити собі такий релакс. Якщо ти когось не любиш, можна було туди його імечку притулити і трошечки пожартувати. Оригінальна традиція святкування купала як по обряду, так і по музиці склалася на річці Случ, яка впадає в Горинь.
Якось так вийшло, що ці всі класичні купальські пісні їм не знадобилися, і вони співають свою, надзвичайно оригінальну. Вона використовує шестидольну формулу, але навіть не в тому справа. Люди в цій місцевості зробили такі довільні композиції ритмічні не тільки на купальську пісню, вони також дуже творчо перетворили і жнивні, і деякі інші пісні місцеві, і у них свій такий є маркер стилю.
І от часом задають питання, чи є в нашій традиції такі нерівні метри, наприклад, семидольні речі. Тут вони роблять це таким чином, щоб в них виходила з нормативних шести долей семидольна. Але чи можн а її розчути в їхньому виконанні, це питання таке. Перед тим, як спробувати проспівати чудернацьку пісню, мистецьки вона така дуже гарна і впливова.
Я трошки два слова скажу про їхній обряд, бо ми його самі записували, ще ми застали. Якраз над річкою Случ, це село Зносичі, Сарнинського району. І в них це робили таким цікавим способом.
Там брало участь дерево. Не просто вогонь клали, а носили дерева. Виробували берізку чи інше дерево, але на неї накручували бересту. Я вперше побачила, як це реально робиться.
Тобто в такий старовинний спосіб, ніякі ні свічки, ні вогні, ні пшикалки, реально бересту. Її підпалювали. І поки йшли, то ці шматки березти просто падали на плечі цьому хлопцю, що ніс. І якимось чином ніхто не звертав уваги, вони собі прогорали і падали далі.
А за ним йшли натовпом такі баби з одного кутка, з другого, з третього. І потім сходилися, всі ці дерева зносили, співали, стояли хто кого перекричить. От три палаючих дерева одночасно.
Зйомка є настільки, також ВХС, також 92-й чи 3-й там рік, досить темна і хоч щось було видно, ми попросили їх зробити це трошечки раніше, тому що насправді купало р обиться пізно вночі. І я вже говорила, що це означає, що тут присутні різні потойбічні сили. Більшою мірою це не предки, а це якраз духи, відьми і оці всякі речі. І тут присвітлі вогня, якраз вогонь був для очищення, для їх знищення. І ці дерева палили в цій загальній купі.
Ну, а співали вони щось такого типу. На доб лезла, на доб лезла, кору гризла, з доба в полазі лекопа. Так характерно захрипіло, прямо як баби на обряді, коли вони накричаться цих пісень.
Значить, може кому буде охота, переховуйте, найдіть тут семидольну формулу. Ви бачите, що вона ніби така ось аж розмазана, але от вам відьма. І характерна така манера співу.
Я намагалася повторити, як вони співали в такій пасмурній, я би сказала, такій словоманері. І відьма тут головний персонаж. Тут є діалектне слово, не зрозуміла.
Пошла відьма Навального. Я розпитала, що це таке. Це в позичку.
І ми закінчуємо Копальський блок тим, що і сучасні дівчата, і молодиці не ходять в Копальський вечір позичати солі у сусідів. Тому що тільки відьми, які не знають цього звичаю, ходять позичати в Копальський вечір. Так що це, якщо до вас хтось прийшов, відкрутіться, бо то приходила відьма.