Європа б'є в набат китайські товари. По суті, заповнюють ринки Європи і підкупають своєю дешевизною і різноманіттям, тоді як місцеві виробники по суті зникають. Те, що Китай це всесвітня барахолка, всі знають, але додавши туди демпінг, він став серйозною проблемою для батьох економік світу.
І мова зараз йде не тільки про споживацькі товари, як-от предмети одягу, чи електроніки, чи ще щось інше, а вже і про промислові товари, якими так славилася Європа і мала дуже серйозних виробників. А тепер все змінюється. Про те, чому так сталося і що буде робити Європа, ми зараз будемо і говорити.
З вами Валентин. Ще з 80-х і 90-х, коли Китай почав пробувати на смак капіталізм, він почав виконувати роль світової фабрики. Особисто його товари тоді вважалися низькопробними і неякісними. По суті, це були товари, які купляли...
в останню чергу. Китайські товари тоді збувалися або всередині країни, або в дуже бідних країнах чи в країнах-сусідах. Далі вже з набуттям власних технологій, виробничих потужностей і, що найважливіше, іміджу та грошей, Китай почав поступову, але впевнену експансію на ринки більш розвинених країн.
І сталося те, що сталося. Китай став країною, в якій можна придбати будь-що і найголовніше дешево. У Китаю були завжди дві такі сині сторони.
Це значна кількість робочої сили і її дешевизна, що і по суті сформувало такий результат. Тепе�� там виробляється все і за не дуже дорого. Це стало причиною популярності його товарів. Але був ще один козир. Західні країни почали займатися активною екологічностю свого виробництва і по суті почали ставити сильні обмеження для своїх виробників.
Деякі це робили справді раціонально, деякі не дуже, по суті, знищуючи свого виробника. Але от Китай таких обмежень не має. тож ціна його товарів ще стала доступнішою, ніж європейських.
Європейські і американські фабрики законодавчо зобов'язують контролювати кількість викидів у навколишній середовищі, встановлювати дорогі фільтри і виконувати ряд недешевих процедур з утилізації відходів, що відбувається на собівартості товарів і їх кінцевій ціні. А Деликосхідний Тигр тим часом майже не париться з цього приводу. І по суті гадить навколишні моря і річки хімікатами і не париться з цього приводу.
А кількість виконаного сміття, Водоймище може конкурувати лише з Індією. По суті, ці три фактори, які були наведені, велика кількість робочої сили, її дешевизна і, по суті, ігнорування екологічних норм, зробило ідеальні умови для Китаю, аби завойовувати ринки США і Європи. Найбільш видама для рядового громадянина проблема ці та і пахне на споживчих ринках.
І завдяки різним торгівельним майданчикам, як Тему, Шейн чи Аліекспрес, китайці не паряться, як експортувати свою продукцію. А решта за них роблять абсолютно низькі ціни і охочі до таких дешевих товарів. покупці. Додався ще один важливий фактор, який після ковіду грав велику, значну роль в економіках розвиваних країн це інфляція.
Товари почали коштувати дорожче, тому дешеві ще більш стали привабливішими. І китайські продавці, бачучи, як зростають ціни на Заході, просто почали ще більше знижувати свої ціни. Тим самим вони за допомогою ефекту масштабу змогли все одно заробляти.
З тим рахуванням, що в них вже були бонуси з сторони уряду дотації, а також зі сторони національної. Китай, який, коли треба, завжди девальвує юань, аби товари з Китаю були привабливіші, ніж товари з західних країн. Однак така сама проблема є і серед товарів промислових. Вітрові турбіни, сонячні батареї, а також сировина для їх виробництва все це Європейський Союз зараз закуповує саме у Китаю, тим самим фактично знищуючи власне виробництво. Ще раз, Захід серйозно поставив ставку на зелену енергетику, але… по суті, віддав за власної доброї волі всю виробничу базу цієї галузі, на яку стратегічно поставив тактику і всі ресурси, віддав китайцям.
Ну, це вже, дорогі друзі, самі судій, наскільки це було адекватно. А ще, враховуючи бажання Німеччини до 2030 року натикати покрині сонячних панелей з окупною потужністю більше, ніж 200 гігаватт, то у Китаї є серйозні можливості ще більше зайти на ринки Заходу. Інше галузь зеленої енергетики, а саме вітрові станції, Та санкція теж опинилась під повним контролем китайських комуністів.
Китай в цьому напрямку взагалі плідно розвивається і має низку конкуруючих компаній, які діють всередині країни. Методи ж, звісно, ті ж самі. Це просто жорсткий демпінг.
Якщо компанія стає збитковою, її збитки перекриваються за урядовими програмами. А враховуючи, що вже 60% світових турбін виробляється саме в КНР, то шукати серйозного підрядника, окрім цієї країни, практично вже немає сенсу. А Європейський Союз якраз велике замовлення в цьому напрямку і треба.
У їхніх планах побудувати вітроелектространці з потужністю 3000 МВт по ЮГ. Європейський Союз. Тож, знову-таки, стратегія перейти на зелену енергетику добра, але бути залежним від китайських комуністів у вітряках і сонячних панелях, це вже далеко зайшло.
І відповідати на це все Європі немає чим, точніше навіть нікому. У березні, до прикладу, 100-й європейський виробник сонячних батарей і супутнього обладнання Майербюргер закрив завод у Саксонії і звільнив більше 400 людей, що там і працювали. Решта заводів теж дуже погано себе відчувають, тож про ніяке масштабування, тим більше зниження цін мова не йде. Та який це взагалі зниження?
Собівартість такого обладнання в Китаї просто... мізерна у порівнянні з європейськими. Навіть якщо виробники Німеччини і Франції знизять ціни до собі вартості, вони будуть все одно програвати китайцям. Сполучені Штати, на відміну від Європи, діяли на випередження і закрили свій ринок повністю від сонячних панелей з Китаю.
Можливо, європейці, як і з вмитами на електрокари китайські, теж підуть цим шляхом. Ми вже на раз говорили на нашому каналі про ситуацію з електрокарами, але... Вона дуже схожа.
Виробники китайські просто демпінгом і дешевізною, і кражує технології, абсолютно переграють всіх західних виробників. І того і ми та піднімаються. Ми про цю ситуацію писали і на телеграм-каналі у нас посилають.
на пости, відповідні будуть в описі до цього відео. Долучайтеся, буде дуже цікаво. Поки китаці намагалися освоюватися на європейському ринку, їхні автомобілі не були дуже зрозумілі для європейців, але ціна і підходи кожний рік викатувати все все новіше і новіше з новими функціями автомобілів, справді перебивали європейських виробників. Але поки китайці там намагалися адаптуватися, Європейський Союз наклав мита. Станом на початок 2024 року ринок ЄС складав 50% всього експорту китайських автомобілів.
А самі європейські виробники через обмеження до соціальної допомоги і зарплат своїм робітникам, а також екологічних стандартів, просто не могли запропонувати таких цін. І в цьому випадку навіть Штати прогавили. І з їх виробників тільки Тесла себе більш-менш нормально відчуває, а загалом те ж Таун. Штати дуже пізно спохватилися. Ревіан, Горгхорс, Люсіт, вони в дуже плачевному стані.
Їм, мабуть, просто на прибуток вийти було б добре. дуже важко залучати нових покупців. А все через те, що китайські виробники просто давлять і конкурувати з ними практично неможливо.
Якщо бути повністю чесним, то багато з них взагалі на межі банкрутства, мов про якийсь експорт, зокрема в Європу, не йде. Отже, рішення приймаються. Сполучені Штати Америки ввели 100% мита на китайські електрокари. Європейський Союз лише поки що 25%. Але це теж серйозний удар.
Половина експорту в Європу китайцям зараз буде дуже важко. Однак знову таки, що робити з іншими галузями, які були прилічені всьому відео, і не тільки. Китай справді давить.
Не тільки електромобілі є проблемою. Саме цим, в принципі, зараз і стурбовані провідні аналітичні центри Європи і США, з якими співпрацюють політики. Звісно, аргументи серйозні. Це неконкуровані ціни, неконкурентні практики, примусово-робоча сила і багато чого іншого.
Але вбухувати в кожний напрямок мита теж не вихід. Адже це буде бити по розвитку самої економіки Буде сповільнювати, буде стагнація, збільшуватись інфляція. Є серйозні проблеми з цим методом, так чи інакше. До того ж, купа стратегічних програм на сьогодні в Європейський Союз, як-от побудова сонячної електроенергії, зав'язана на китайцях.
Тому все намагаються вирішити максимально убережно, з врахуванням всіх існуючих проблем. Що стосується до різного барахла, одягу, електрики, якихось спошивчих домашніх товарів, то в ЄС зараз хочуть впроваджувати миту від 5 до 17%. Це за умов, що посилки вартістю до 150 євро взагалі не оподатковуються, а з Китаю було привезено 2 мільярди посилок. Тобто є бажання, скоріше за все, ввести такий собі збір.
І навіть якщо китайці будуть знижувати ціни, а покупець залишиться, все одно в бюджеті ЄС з'являться гроші, аби додавати і своїх виробників. В першу чергу, звісно, в стратегічні галузі. Європа довго тягнула з проблемою, але вирішити проблему все ж таки здатна.
Тож чекаємо на рішення і віримо, що все в цьому навріку буде добре. До зустрічі!