Музика У ранньому середньовіччі, п'яте-десяте століття, більшу частину Європи вкривали ліси. Музика Ліс у ті часи був основним джерелом існування і доходів. Там випасали худобу, відгодовували жовдями свиней. Завдяки цьому селяни отримували на зиму гарантований запас м'ясної їжі.
У лісі зготовляли дрова для опалення і витовляли деревне вугілля важливий компонент для виробництва залізних знарядь праці та зброї. Ліс також забезпечував і будівельними матеріалами. У лісі збирали всілякі смолисті речовини для виготовлення смолоскипів. Тут також заготовляли кору дуба, без якої неможливо було вичинити шкури тварин. Попіл спалених кущів підліску використовували для відбілювання або фарбування тканин.
Крім того, у лісі на Галявнах збирали лікарські рослини, єдині в той час лікувальні засоби. Ліс був також місцем полювання. Проте ліс для середньовічної людини являв собою і небезпеку. Він був кордону між володіннями сеньорів.
Із лісу з'являлися голодні вовки, розбійники і завойовники. Не дивно, що в казках і легендах тих часів ліс і його мешканці були обов'язковими персонажами. Серед лісів розташовувалися невеликі поселення, до яких прилягали клаптики землі.
На них вирощували городину, бобові та зернові культури. Європу в середні віки населяли романізовані народи колишньої Римської імперії. Греки, кельти, германці, слов'яни, фракійці, балти, угрофіни.
Вчені вважають, що після розпаду Римської імперії кількість населення у Європі значно скоротилася. Найбільшими небезпеками середніх віків були голод, хвороби, епідемії та війни. Постійна загроза голоду характерна риса середньовічного суспільства. Недостатній рівень розвитку техніки призводив до низьких ворожаїв. Становище залежних селян було дуже тяжким.
Середньовічна Європа постійно перебувала на межі голоду. Ті, хто не гинув від голоду, страждали від хвороб. Погане харчування, неякісні продукти, відсутність уявлень про гієну, недостатність елементарної медичної допомоги робили середньовічну людину надзвичайно вразливою до різних захворювань туберкульозу, малярії, прокази, холери, дизентерії, тифу. До страшних наслідків призводили епідемії чуми, чорної смерті. Безпорадні та зневірені люди вбачали в них божу кару і зверталися по допомогу до святих.
Важалося, що паломництво і прикладання до їхніх мощей лікує хвороби. Не менш катастрофічні наслідки мали війни. Вони знищували і без того мізерні запаси продовольства, доводили до жебратства людей, послаблюючи їхню здатність протистояти хворобам та епідеміям.
Усі небезпеки середньовічної людини перезводили до того, що середня тривалість життя становила лише 22-32 роки. Середньовічне суспільство постійно перебувало у русі, що примушувало цих людей вирушати у довгий і небезпечний шлях. Причин було декілька. Переважна більшість людей жила досить бідно. Як правило, усе майно звичайної людини вміщувалося в невеличку торбинку, і тому в пошуках кращої долі людина готова була йти в далекі країни.
До того ж, уся земля належала сеньорам, а селянин лише працював на ній. Інша верства населення лицарі. Щоб отримати землю, були згодні вирушати в будь-який похід. У далеку дорогу люди збиралися і за релігійними покликами. Вони прямували до місць паломництва, щоб спокутувати свої гріхи.
Також люди рятувалися втечою від епідемій, хвороб, голоду, війн і інших негараздів. Лише з початком 14-го століття міграції європейців поступово припиняються. Наприкінці 11-го століття населення середньовічної Європи почало відчувати, що йому вже тісно на своєму континенті.
Це примушувало європейців розпочати освоєння нових земель, колонізацію. Часом активної європейської колонізації став період XI-XIII столітті. Насправді вільних земель у Європі на той час вистачало.
Однак потрібно було багато працювати для того, щоб вони давали врожаї та годували людей. Нові землі селяни освоювали з великими труднощами. Вони вирубували ліси, осушували болота і перетворювали їх на рудючі поля.
Цей процес був дуже важким, виснажливим і тривалим. Зеньйори підтримували зусилля селян, адже розумію, сфойнія нових земель дасть більше продуктів харчування. Захочучи селян до обробітку цілиних земель, феодали звільняли їх на певний період від сплати податків. У більшості районів Європи в цей час почали застосовувати органічні добрива, поширилася система трипілля. Запроваджені зміни дали можливість дещо збільшити врожайність.
Внутрішня колонізація мала позитивні наслідки. Так, кількість населення Європи подвоїлася. Вдалося подолати постійну загрозу голоду. Змінився раціон харчування.
Зернові та городні культури поступово витіснили дари лісів. Завдяки наполегливій людській праці за кілька століть Європа лісів поступово перетворюється на Європу полів. На початку 14-го століття процес розвитку Європи вповільнився, а з 1316 року, коли стався великий голод, взагалі припинився.
Економіку Європи охопила глибока криза, яку вдалося подолати лише через 100 років.