Йоганн Вольфганг Гете найвеличніший представник культури просвітництва. Письменник, який вважається засновником сучасної німецької літератури, талановитий політик, науковець та філософ. Народився Гета 28 серпня 1749 року у Франкфурті на Майні, в сім'ї багатого бюргера, який був радником імператора та колишнім адвокатом. Мати майбутнього письменника була дочкою міського старшини.
Батько Гета багато подорожував і зібрав значну бібліотеку 2000 томів, книгами якої юний Йоганн часто зачитувався. З дитинства він читав твори Обідія, Гомера, Вергілія та інших письменників. Якось він познайомився зі змістом книги про загадкового чаклуна Фауста, яка через багато років принесла йому всесвітню славу.
Два роки Йоганн відвідував школу, після чого був переведе ний на домашнє навчання. Крім основних наук, верхової їзди, танців, фехтування, малювання, гри на фортепіано та скрипці, Гетте ще вивчав іноземні мови. Він міг вільно говорити французькою, латинською, грецькою, італійською, англійською та євритом. Пізніше він напише «Кто не знає чужих мов, не знає нічого і про свою». У 1765 році Гетте у віці 16 років був зарахований до Лейцебського університету.
Батько хотів, щоб син став юристом, та Гетте більше захоплювався літературою та філософією. У своєму будинку майбутній письменник часто влаштовував зустрічі, любив ходити до театру та грати у карткові ігри. Свої перші студентські вірші Гетте пише в руслі рококо. У 1768 році навчання в університеті перервала несподівана хвороба туберкульоз, через яку він змушений був повернутися додому. На цьому ґрунті у нього починаються сварки з батьком.
Перебуваючи на лікарняному, Гете пише першу літературну працю комедію «Співучасники» та видає першу збірку поетичних творів. У 1770 році він намагається закінчити навчання і вирушає до Страсбурга, але там у нього пробуджується інтерес до хімії, медицини та філології. Саме там ві дкривається талант Гете як поета.
Він знайомиться з багатьма молодими письменниками, з Ленцем і Вагнером, з філософом Йоганном Гердером. Завдяки останньому він починає захоплюватися народною поезією і пам'ятками готики та стає учасником німецького літературного руху «Буря й натиск». У 1770 році разом з Гердером Гетеп очолив групу молодих поетів «Буря й натиск» і боровся за національну самобутність німецької літератури. Поет стає переконаний, що тільки природа.
«Джерело і основа життя, діяльності і творчості». Тему природи та кохання він відтворив у віршах «На озері», «Травнева пісня», «Побачення і розлука», «Жага кохання» та інші. У 1771 році він захистив латиною докторську диссертацію з права, головною ідеєю якої була свобода життєвого вибору людини. На думку Гете, ні церква, ні держава не мають права втручатися в особисті переконання громадян.
Та бажання робити кар'єру юриста в нього не було. Юний Гете захопився письменництвом. Доля закинуло його до невеличкого містечка Ветслара, де він закохався у Шарлотту Буфф. наречену свого приятеля Кастнера.
Пристрасне та нерозділене почуття до цієї дівчини стало поштовхом до написання культового роману «Страждання юного Вертера». Він написав його за 4 тижні, повністю відгородившись від зовнішнього світу. Цей твір приніс йому популярність. В ньому розказано, як закоханий юнак, не зустрівши взаємного почуття, кінчає життя самогубством. Цей період життя Гета називають «щурмерським».
А з 1775 року розпочинається веймарський період творчості Гете. Герцог Карл Август запрошує 26-річного талановитого письменника на посаду радника Веймарського двору. Гете погоджується і незабаром Веймар стає осередком німецької культури. Гете з усією відповідальністю занурився в державну діяльність, який пересвятив 50 років.
Спочатку був радником герцога. Потім керував військовими і фінансовими справами, обіймав посади прем'єр-міністра, міністра культури, міністра шляхів та військового міністра. Гетте скоротив наполовину армію герцогства, відкрив школу для солдатських дітей, поліпшив фінансовий стан держави, керував військовою колегією, дорожнім будівництвом, наглядав за відновленням роботи срібних копалень у сусідньому Ільменау. Багато зусиль пись менник доклав, щоб піднести престиж університету, де він читав лекції з анатомії.
Ще однією важливою справою Гетте було створення у Веймарському передмісті найпрекрасніших парків Німеччини. За 10 років служби Гетте майже нічого не пише, присвятивши себе державній службі. Свою діяльність він не вважав реформаторською, для нього це були повсякденні справи. У 1786 році Гетте покидає Веймар, розчарувавшись в державній службі.
Поет вирушає у дворічну подорож Італії, відвідує Венецію, Флоренцію, Неаполь, Рим. Під час подорожі він захопився живописом, ботанікою, анатомією, мінералогією, тричі піднімався на Везувій. У 1788 році Гетте повертається до Веймара, віддаляється від громадського життя і цілком присвячує себе творчості і самовдосконаленню. Кожного дня він обов'язково читає від 80 сторінок книг зі своєї домашньої бібліотеки, що налічувала понад 10 тисяч видань.
У цілому ж веймерський період творчості письменника подарував світові наступні шедеври трагедії Егмонд і Фігенієв та Оридії, драму Торквато Тассо, балади «Вільшаний король», «Учень Чоплона» та багато інших. У 90-ті роки Гетте заприятелюв ав із німецьким поетом Шилером. Вони були різні, але обидва хотіли підняти духовний рівень народу. 1791 року Герцог призначив Гете керівником Веймерського придворного театру. І цю посаду поет обіймав понад чверть століття.
Він ставив на сцені п'єси, змінив репертуар, відкрив театральне училище, розробив основні правила акторської гри. У віці майже 60 років. Він одружується зі своєю коханою та матір'ю його кількох дітей Крістіаною Вульпіус. До весілля вони 18 років жили у цивільному шлюбі.
У них було п'ятеро дітей, четверо з них померли немовлятами. У вільний від літературної творчості час філософ розводив фіалки та поповнював свою колекцію мінералів. Ця колекція була однією з найбільших у Європі.
Останні роки життя він присвятив творчості. та працював над зібранням своїх творів. 22 березня 1832 року на 83-му році життя Гете помер.
Поховало його у Веймері в одному склепі з Шилером та поряд з близьким йому герцогом Карлом Августом. Літературі Гете присвятив майже 70 років свого життя. З них 60 років працював над поемою «Фауст». У цій трагедії Гете заявляє, що основою життя «За порукою прогресу і свободи є праця на благо народу». Крім письменницького покликання, Гетта вдалося реалізувати також дар ученок.
Із 56 томів Веймерського видання його творів 12 репрезентують наукові праці. Він розробив теорію прогнозування погоди, відкрив міжчелепну кістку в черепі людини, започаткував нову галузь знань метаморфоз рослин. Захопившись в мінералогію, описав камінь, названий його ім'ям гетит. Увів у літературознавство поняття світова література. Крім того, Гете ще й був правним гравірувальником та художником.
Він залишив після себе півтори тисячі малюнків. Читала Олександра Кравченко для довідки Біз.ua