Висока трава та безлюдні землі. Ось таку історію нашому українському півдню приписала Росія. Нібито до приходу Російської імперії тут взагалі ніхто не мешкав, а усі великі міста були засновані Вікториною ІІ. А як же було насправді?
Сьогодні, друзі, я розповім вам історію унікального козацького краю з назвою Османська України. Цей край існував на території сучасних Одеської та Миколаївської областей вже тоді, коли Російської імперії тут не було і. Близько, обіцяю, ви будете здивовані.
Мене звати Акім Галімов, і це новий епізод Реальної Страни. Щоб розповісти історію Ханської України, я вирушаю на Одещину. Якщо ви подорожували цим регіоном, то певне звертали увагу на старовинні хрести край дороги.
Це козацькі поховання. На одному з таких старих козацьких цвинтарів... Я зустрічаюся з кандидатом історичних наук Олександре Середою, який багато років досліджує османський період півдня України. Олександре, вітаю.
Вітаю вас. Ми зустрілися на козацькому цвинтарі. Так. Але розпитати я хотів про Ханську Україну. Як це все пов'язано?
Це пов'язано досить таки, скажімо, з самого початку існування цього регіону як Османська України. Чому саме цвинтар? Цвинтар це є той маркер українських козаків, які тут мешкали в цьому регіоні.
А власне, маркер, який показує розселення українців за османською доби в цьому регіоні. Тобто це території, які в XVIII столітті належали до Османська імперії? Взагалі, це території було Османська держави.
Право в тім, що починаючи з 16 століття, велика частина сучасних українських земель були під владою Османська імперії. Серед них Одеська, Миколаївська, Херсонська, Чернівецька, частково Тернопільська, Хмельницька та Вінницька області. На цих територіях мешкали кримські татари, ногайці, русини, тобто українці, молдавани та інші нар��ди.
Османська споруджували тут свої фортеці, наприклад, татар Бунар, Озі Кале, сьогодні це Очаків, чи фортецю Ізмаїл. А також будували порти у містах Гаджидере, це сучасний Авідіополь, Аккірман, це Білгород-Дністровський, або Хаджибєй, сьогодні це Одеса. Населення у передмістіх фортець жило переважно завдяки торгівлі чи обслуговуванню портів.
Незважаючи на те, що ці землі фактично належали османам, Кримське ханство освоювало цей регіон та насаджувало тут свої господарства. Хочу заакцентувати це дуже важливо. Кримське ханство до кінця XVIII століття було союзником османської держави. Тому османам було зручніше віддати незаселені степи північно-західного Причорномор'я в управління Криму. Тобто глобально це землі, які в такому стратегічному плані належали усманським.
Порядки тут встановлював кримський хан. І кримський хан віддає ці землі в користування українцям, козакам. Така схема. Після XVII століття на землі Одеської та Миколаївської областей починають активно переселятися українські козаки. І отут ми бачимо, що є два таких напрямки, скажімо, залюднення цього регіону.
Перший це Запоріжжя, Запорізької Січі козаки, а другий напрямок це саме Споділля. Наприкінці XVII століття українські землі поділили між собою Річ Посполита та Москва. У Речі Посполитій існувала панчина, а в Московському царстві кріпатство.
В обох країнах українці не могли почуватися вільно. Польська та московська еліти на той момент вже були чітко сформовані, і лише зовсім мала частина українців… входила до їхнього складу. Окрім цього, після національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького почалися гоніння українців.
Але на південних землях, які належали османам, гонували геть інші порядки. Тут було чимало вільних земель, різні народи співіснували у мирі. Крім того, тут є безліч при чорноморських лиманях, де можна було нескінченно ловити рибу. А нагадаю, одним із основних козацьких промислів була саме риболовля.
Саме тому запорізькі козаки, які не хотіли жити під московською чи польською владою, почали переселятися на землі підконтрольні османи. Окрім козаків із Запорізької Січі, сюди приїжджають козаки з Поділля, але з ними пов'язана окрема історія. У 1699 році... У 1925 році після польсько-турецької війни Річ Посполита відновила контроль над Поділлям і вимагала від Султану, щоб українські козаки, які перебували на військовій османській службі, залишили ці землі.
Поляки побоювалися, що козаки за будь-якої нагоди допоможуть османам повернути Поділля під їхній підлогу. Таким чином на південних українських землях. Під османським протекторатом виникла Османська України, заселена переважно козаками з Поділля та Запорізької Січі. Це ж таки північна частина Одеської області, вона більше є...
Територія Ханської України більше належить до Подільської енергетичної групи. Тобто тут більше Подоляний, ніж, скажімо так, Запорізької. Друзі, а зараз я попрошу хвилинку вашої уваги.
Ми продовжуємо мегаважливий збір на 200 евпівідромів. для наших хлопців, що зараз перебувають на Авдіївському напрямку. Дрони надважливі в цій війні.
Вони, по-перше, зберігають життя нашим хлопцям, по-друге, успішно стримують наступ росіян, тому що нищать ворожу техніку та штурмові групи ворога. Привіт, це Альфонс, пілот ударних дронів 68-ї бригади. Зі мною Капелан, зв'язківець 68-ї бригади.
Ми налагоджимо хлопцям зв'язок, тому що... що дуже любимо від них чути ось таке. Це мед для наших вух.
І тому, щоб частіше чути про влучання, ми звернулись до благодійного фонду групи 35 та спільноти основних історичних блогерів України. Ми збираємо надвгісті FPV для 68-ї бригади. Наша мета 3 мільйони 900 тисяч гривень, із яких ми разом із вами зібрали вже 2,5 мільйони. Це велика сума і ви, передусім, великі молодці.
Але потрібно закрити цей збір, і я дуже прошу вас бути активними, долучитися до нього, донатати 5, 10, 20, 50, 100 гривень. Неважливо, скільки ви донатите, важливо просто донатити і бути активним. Дякую вам і разом до перемоги!
Це от кінічна частина, вздовж якої Кодема, вздовж якої Ягорлик, до речі, який називався за османськими джерелами Гяорлук, який називається як територія невірних. Гяор це невірний, Гяорлук територія невірних. починаються українці. Так, тобто це, ну, це кордони ханської України по факту, правильно? Ну, власне, так.
Це й адміністративне розмежування Очаківської землі, в яку входить і ханська України. Османська так ідентифікували цю територію, що саме тут не мусульмани. не мусульманська територія.
А якщо накласти це на мапу сучасної Одеської області, то це який відсоток приблизно по території? Це вся північна частина Одеської області. Це частина Подільського району сучасного.
Сюди входять і колишній Подільський, Балтський, Ананівський район. Власне, якісь у нас Окнянський є район, Любашівський район. А які стосунки були в тій ханської Україні і в козаків, що тут жили, з Гетьманщиною, з тими козаками, що були на півночі? На початку свого переселення, ще кінець 17-го сторіччя, досить складні були відносини. Наприклад, Іван Сірко.
Є такі повідомлення в джерелах, які говорять про те, що Іван Сірко перестрівав тих козаків. які хотіли переселитися на Ханську Україну. До речі, у Сірка так само є повідомлення.
Тобто є запитання, куди ви йдете, ми йдемо на Ханську Україну, а ви ж там запроданці і таке інше. Ну, в нього була своя історія стосунків. Так, там досить складна така постать.
І, власне, зафіксований такий факт, що от якого він, скажімо так, намовив, щоб повернулись, він каже, добре, а вас я з Богом відпускаю. І тут же ж він після цього, власне, навздогин висилає загони і повністю всіх вирізає. Серйозно?
Ну, бачите, історія не може бути тільки, скажімо, мати яскраві позитивні моменти. Є і негативні. Але, звичайно, вже в 18-му сторіччі такого не було. Скажіть, будь ласка, а ця назва, це не історики придумали? Це реально сама назва цього району?
Османська України. Так козаки і називали цю територію, які тут жили. Дивіться, звичайно, ми не маємо джерел від козаків.
Тобто я не можу, я до цього часу не бачив пісенних джерел, які саме козаки писали. Але в 1732 році, наприклад, з Молдови пишеться лист до Російської імперії, власне, і зазначається. що за тою стороною Дністра деханська України знаходиться. Тобто такі були згадки? Звичайно, так.
І це не тільки тут, скажімо, в цьому документі. Знову ж таки, релігійні... Релігійне розмежування на метрополії так само позначається у території Ханської України.
Ця територія Буганістровського межиріччя в XVIII столітті, зокрема і з XVI століття, вона належала до Браїловської метрополії. Чи до Праїловської метрополії. І фактично титул метрополита Браїловського, він позначався як метрополіт Браїли чи Праїли, Ісмаїла, Білгорода і всієї Ханської України. Це документи 1715 року, 1720 років.
Тобто якщо була мітрополія, то тут були і церкви, і мусульманські території? Однак у ханській Україні проживали не лише українські козаки. Народи з сусідніх країн буквально заполоняли вільні землі нашого півдня.
та навіть серби. Але що ж їх настільки приваблювало на мусульманських землях? Переселяються масово козаки-запорожці саме Запорізької Січі. Українці з Поділля, молдавани, власне, з Молдови.
Болгари з внутрішніх територій так само на цю територію переселяються. То ми можемо уявити, наскільки тут найбільш ліберальніший був устрій. Порівняно з Кріпосницькою Росією, чи порівняно з Польською панчиною, чи з тою боярською владою Молдови. Тобто для свободних українців, для козаків легше було жити тут з османами, ніж там під Москвою. Заселення цих земель було взаємовигідним і для османів, і для приїжджих християн.
Козаки, молдавани, болгари та інші народи отримували не лише особисту свободу, землю вкористування чи місця для риболовлі. Вони також мали право робити бізнес так, як їм хочеться. А виготовлені товари вирушали прямісінько до найближчих портів, де за них добре платили. Османська отримували з процвітаючих бізнесів свій зиск. Щороку вони збирали у місцевих немусульман...
особливий податок джазіє. Він становив 10% річного доходу. Система була простою та зрозумілою для обох сторон. Османська держава розглядала це просто територією, з яких можна взяти власне якісь податки, прибутки. Дивіться, османська держава взагалі в XVII-XVIII сторіччях, як і раніше, вона складалася більше з немусульманського населення.
А все ж таки… Інші представники, православні, католики, іудеї, вони більшість населення утворювали в Османській державі. Чому? Саме тому, що з немусульманського населення більше можна було взяти податків. Був такий податок джезія. Це податок з немусульман.
Власне, Османська держава не була зацікавлена, щоб всіх навернути на мусульманство. Це є міф. Це і міф, скажімо, примусового, власне, прийняття ісламу.
Ніхто примусово на іслам не навертав. Османська держава такі території, які віддавала на відкуп, називала Мукатаа. Мукатаа буквально перекладається як господарсько-прибутковий округ. Тобто земля, з якої береться прибуток. Південні українські землі, включно з Ханською Україною, були для османів тією самою Муката, округом, з якого вони збирали гарний прибуток.
За доставку цього прибутку султанові відповідали призначені кримським ханом воєводи. Під час існування Османська імперії так і наповнювалася султанська скарбниця, збираючи податки з величезних територій, які вони завойовували. Козаки швидко обживали ці землі.
Вони займалися рибальством, вирощенням зерна, видобутком солі та виробництвом хмільних напів. Виготовлені товари переправляли до великих тогочасних портів Аккерман, Хаджидирей і Ходжабей, які сьогодні мають мають назви Білгорд-Дністровський, Авідіополь та Одеса. Звідки зернові запаси переправляли до Стамбуру, адже тут вирощували так багато зерна, що його вистачало для забезпечення цілого Стамбуру.
Часто північно-західне Причорномор'я називали «житницею Стамбуру». Але ще була частина козаків, які не платили це ж саме джезіє і інші податки. Це ті козаки, які несли прикордонну службу. Тобто це ті люди, які були на службі? Так, так, так.
Їм видавали зарплату. І це виплачувалося, приїжджав хтось від Кримське хана? Ні, чому?
Там був свій, власне, в ханській Україні був свій гетьман, оцей войвода. А на місцях, от в Балті, в Голті, в Дубосарах був лише каймаками, управителі районні. які оце і розподіляли.
Тому система досить таки чітко працювала і на свій час османська держава мала досить таки модерну систему управління. І ще документи, наприклад, засвідчують про тих козаків, які є на службі, наприклад, і їхні вже нащадки, вони не сплачують, наприклад, податок джазіє, тобто податок для немусульман. Навіть нащадки збільшають?
Кримське хан керував усіма степовими просторами північно-західного Причорномор'я, а ханською Україною керував окремий гетьман-воєводник. Його кандидатуру затверджував Кримське хан. Гетьман ханської України мав резиденцію в місті Дубосари, сьогодні це територія Молдови. Він керував великою територією в ополицях своєї резиденції та українцями, які проживали тут. Що цікаво...
Навіть якщо козаки осідали поза межами адміністративних кордонів Ханської України, вони все одно підпорядковувалися дубосарському гетьману. Він мав останнє слово у вирішенні спірних питань, пов'язаних, наприклад, із господарським промислом. Одним із центрів таких козацьких розселень за межами Ханської України було якраз місто Ходжабей.
Це сучасна Одеса, де його укорюється. Саме тому в Одесі існує козацький квинтер. Тут мешкало чимало рибалок, підприємців, торговців сіллю та іншими товарами. Велика частина сучасного населення Одеси та її області це нащадки тих самих козаків.
Слухайте, як цікаво, це взагалі відкривається якийсь невідомий світ. Тобто була Османська України, в тій Ханській Україні був свій гетьман, виходить, правильно? Гетьмани, взагалі гетьмани ханської України, вони з'являються ще з кінця 17-го сторіччя.
Тобто десь 1790 років, ми можемо говорити. Першим гетьманом саме цієї ханської України називають Сулемента. Наприкінці 17-го століття українські землі фактично були поділені між поляками, московитами та османами. Кожна зі сторін намагалася призначити свого власного гетьмана та спонсорувати його грошима і провіанами, щоби гетьман пішов у військові походи та завойовував більше земель для свого сюзерена. У 1684 році Османський султан призначив гетьманом Теодора Сулемента, одного з козацьких полковників.
При цьому йому дали резиденцію на землях Ханської України у місті Дубосари та довірили керувати переселеними сюди українцями. Так і з'явився титул Дубосарського гетьмана, чи гетьмана Ханської України. Османська України проіснувала близько 100 років, аж до 1779 року. Тут змінювалися гетьмани, розросталося населення, біля Чорного моря існували три великі порти.
По суті, окрім Запорізької Січі, існував ще один автономний козацький осередок зі свободою на самоуправління. І ти розумієш, що це мова йде про 18 століття, і тут його населяють? Ну, переважно, кримські татари, українці. От де тут росіяни? Росіяни, ну, практично немає.
В 18-му сторіччі було декілька поселень старовірів, але які себе росіянами до цього часу не називають. Вони себе ліпованими називають, чи некрасівцями, чи іншими якимось епітетами, але тільки не росіянами. Ну, тобто можна говорити про те, що ця територія абсолютно чужою для них була, правильно? Ну так, звичайно. Повертаючись до ханської України, чим це закінчилося?
Ну, дивіться, ми з самого початку з вами сказали те, що територія Османська управляє Кримське ханство. Кримське ханство тут управляло, скажімо, керувало цією територією, поки воно було. Коли відбулася анексія...
Кримське ханства відбулася Аналикавакська конвенція. Пічубка-Енергійський договір був частиною російського плану захоплення Криму. Він був підписаний після перемоги росіян у війні з османами у 1774 році. Згідно з домовленостями, Кримське ханство отримувало незалежність від османського протекторату, а по факту залишалося незахищеним у разі нападу Російської імперії.
Оскільки Кримське хан більше не був представником османського султана, він також відтепер не міг керувати Українським Півднем під контрольним османом. Росія хотіла під чумок загарбати й землі при Чорномор'я, проте Османська імперія не збиралася так просто віддавати їх. Переговори та...
Суперечки щодо території затяглися на цілих 5 років. В результаті у 1779-му було підписано Аймали-Кавакську конвенцію, яка розставила всі крапки над ім'я. І за цією...
це, скажімо, другий договір, який більше уточнював Кючук-Кайнаджитський договір. Тобто Кючук-Кайнаджитський договір це кінець війни, тобто підсумки війни російсько-турецької, а Неликавахська конвенція, вона вже більш конкретизувала розмежування і які території відносились до якої держави. І, власне, Російська імперія напольгала на тому, що кримське ханство тут господарювало на цих землях. І ця територія автоматично повинна була перейти з кримським ханством до, власне, Російської імперії. Османська держава надала документи і показала, що...
З самого початку існування османів на цих теренах, ці землі були включені у склад османської держави. А кримське ханство... володіла цей землею на, скажімо, правах орендаря.
Виходить, що Османська імперія не сильно хотіла віддавати ці землі? Звичайно, в XVIII столітті вона не хотіла віддавати ці землі, бо це була житниця османської держави. Бо в... В середині 18-го сторіччя існували два найбільших порти зернових. Спочатку це було Аджидаря, це сучасний Авідіополь в Одеській області.
А потім, вже в 1763-65-х роках, османська влада вирішує побудувати новий порт саме тут, в Ходжабеє. Османська держава, як і кримське ханство, звичайно, постійно шукала. Джерела фінансування, звичайно, війська передусім. І, звичайно, цей регіон, в цьому сенсі, він був дуже вигідний. Бо такі податки на зерно, наприклад, які були саме на півдні України, їх не існувало в Анатолії.
Чому? Бо тут вражаї були набагато більші. І це видно по реєстрам. І власне втратити цю територію для османської держави це означало втрату зернового забезпечення Стамбула.
Це пояснює, чому Росія хотіла накласти лапи на все це. Звичайно. Тому що це передусім про збіжжя, про гроші і про ресурси. Так.
І, звичайно, це був стратегічний регіон в геополітичному контролі. Бо пам'ятаємо, що друга половина 18-го сторіччя. В Російській імперії з'являється так званий Грецький проект. Остаточним, скажімо так, моментом в цьому Грецькому проекті це було захоплення Константинополя.
Тобто зробити третю столицю Російської імперії як Константинополь, поставити свого патріарха і володіти всім православним світом. Концепція Третього Риму виникла у Москові ще в 16 столітті. І живе й ось. Справа в тому, що росіяни мають не здійснену мрію контролювати турецькі чорноморські протоки Босфор і Дерданелли. Насамперед тому, що контроль над ними приносить величезний прибуток.
Це єдиний шлях сполучення між Чорним та Середземним морями. І саме через ці протоки щодня проходять... з товарами із різних країн, за що вони сплачують певні подати.
Ідеологічно же російському народові правителі розповідають про те, що вони богооберний народ і мають врятувати людство від гріха. А для цього необхідно завоювати Константинополь, сучасний Стамбул, і перетворити Росію на могутню християнську імперію. А якщо хочете, на царство Боже на землі.
Абсурд, але в їхньому розумінні Крим разом із півднем України такий собі плацдарм для цієї боротьби. Однак повернімося до ханської України. Росії не вдалося отримати її у 1779 році. Відповідно до Айнали-Кавакської конвенції, вона залишилася під контролем османів і була переформатована на судово-адміністративний округ Каза-Донбаса. Ці адміністрації від Кримське ханства переводять на суто османське управління.
Утворюють судово-адміністративні округи з османськими суднями. І практично до наступної війни, короткий період, проіснувала ця територія в такому вигляді. Я ще читав про таку історію, що росіяни намагалися Тут теж не просто захопили ці землі, що вони намагалися тут і підкупити місцеві адміністрації, і поставити там свого гетьмана по факту.
Звичайно, так. Тобто, що вони вже тоді, в принципі, робили те, що роблять і зараз. Використовували гібридні методи для того, щоб якось впливати на настрої, на політичний устрій на цих територіях. З середини XVIII сторіччя ми бачимо призначення для більшого контролю власне ставлеників саме з Криму. І кого призначали?
Саме в цей період призначили такого собі Якуб Ага. Якуб Ага походив з літовських татар. Особливість цих татар була в тому, що вони були україномовні, асимільовані українцями, але ще були мусульманами. Чому? І це була та можливість, щоб він, знаючи українську мову, міг керувати місцевим населенням, які були українці.
Але при цьому він був мусульманином і був пов'язаний з Бахчисарайським двором. Неоднозначна постать. Він був завербований російською імперією.
Прямо завербований? Практично він був резидентом в цьому регіоні і отримував за це жалування, так звану пенсію. І практично весь його період перебування в цьому регіоні до...
Айна Великавакської конвенції, він надавав інформацію, що відбувається в цьому регіоні. І в звітах, на��риклад, він писав, що... От по цим селам, наприклад, біля Балти, від Балти до Голти, живуть переважно козаки такі-то, такі-то, зазначає. Знову ж таки, позначаючи, що вони нам можуть бути кориснішими при ймовірному, евентуальному наступу Російської імперії. Що вони будуть більше російському государству служити, ніж Султану Атаманському.
Яку Пага працював на російську розвитку. Допомагав їм у війнах проти османів і підбивав місцеву знать переходити на бік росіян аж до 1673 року, до моменту анексії Криму російською імперією. Після цього він зрікся кримського хана, отримав російське дворянство і місце в новому кримському уряді від Григорія Патьомка.
Так закінчилася історія останнього гетьмана ханської України. Скільки паралелі. Просто розумієш, що історія, знаєте, цих ждунів, колаборантів, це все не зараз.
Нічого немає нового, історія є циклічна і практично... Суспільні ці явища, як було в 18-му сторіччі, так само і зараз вони мають місце. Єкатеріна ІІ не полишала надій захопити всі причерноморські землі. У 1787-1791 роках вона розв'язала чергову війну проти Османії. Після її закінчення підписали яську мирну договірку.
Російська імперія досягла свого і забрала під власний контроль землі між Південним Бугом та Дністром разом. із територіями Ханчпої України. Звичайно, про збереження жодної України не йшло ж. Тут утворили новоросійську губернію, а справжню історію козацьких і татарських поселень начисто за терорі заховали, розповідаючи, що до приходу Росії тут геть нічого не було. Нібито всі рідденні українські міста заснувала російська імперія.
Пояснювали, у нас нічого не було, була отака трава, от, велика і все. Камиш Камиш, ну навіть не камиш, якщо ми... Ну і питання не тільки Совєцької дуби. Якщо згадати історію з пам'ятником Єкатеріна в Одесі, це відбувалося в 2000-х. Пам'ятник з основником міста встановили на Європейській площі в Одесі у 2007 році.
Що цікаво, цей проєкт був геть не новим. Такий самий монумент вперше відкрили в далекому 1900 році і демонтували вже у 1920-му, під час революції, коли Одеса перебувала під контролем української народності. Варто відмітити, що в описі пам'ятника 1900 року говориться про російську царицю, яка однією ногою стоїть на османському прапорі з увінченим півмісяцем на дрейфі. У 2007 році, щоб не дражнити Туреччину, новоділ пам'ятника вже не мав півмісяця на прапорі під ногою імператриці. Проте реінкарнація монументу в 21 столітті теж не мала успіху.
Активісти боролися за його демонтаж довгі 15 років. І лише 2000 років. У 1022 році стата Єкатеріна ІІ покинула Одесу вдруге.
Сподіваюся, тепер назавжди. Мова йде не про Савєцьку добу, а про нашу сучасну історію. Звичайно, це ті ж самі імперські якісь маркери, які намагалися розставити протягом цих 30 років, скажімо так, до 14-го року.
І щоб фактично зробити свою міфологізацію, власне, російську міфологізацію. за цю регіону і таким чином аргументувати присутність сучасної російської імперії, путінської імперії власне в цьому регіоні. Ну, а сьогодні аргументувати, чому вони нападають. Так, так, звичайно. І хочуть загарбати ці території.
Пане Олександре, я вам дуже дякую за цю неймовірну розповідь і за те, що ви відкрили таку маловідому сторінку історії України для широкого загалу. Дякую вам.