Привіт, дорогі кар'єшав-підписники! Сьогодні з вами я, Алла. Я рада вітати вас на моєм ютуб-каналі.
Сьогодні в нас дуже незвичайна тема. Точніше, тема звичайна, а формат відео буде незвичайний. Такий, нагадаю вам, свій старий ютуб, з чого все починалося, де... Я просто сижу і цілу годину розкажу вам якусь історію.
Відео у нас називається «З чого почати змінювати своє життя? ». Але я не хочу у цьому відео давати якісь прямі поради. Такі, от знаєте, от з цього, з цього, з цього і з цього. Тому що насправді змінення власного життя.
для кожного це щось своє. Наприклад, змінити життя для мене це щось одне, для вас це щось інше, так само саморозвиток для мене це щось одне, для когось щось інше. Тому сьогодні я просто розкажу вам свою історію, як я стала на цей шлях, що я проходила.
Мені здається, що на моменті, коли я тільки починала, мені дуже не вистачало людини, яка би прийшла і розказала чесно з приводу всього, що їй довелось пережити і з приводу всіх основних помилок, які вона робила на цьому шляху. Тому що, якщо чесно, я робила дуже багато помилок на цьому шляху і я хочу вас застерігати. рихти від них і таким спойлером розказати, що вас чекає, і щоб ви собі могли десь підстелити соломки.
Тому що мені здається, дуже схожий шлях чекає майже усі, хто починає отак от працювати над собою. Давайте я не буду затягувати, одразу почну говорити. Якщо встає питання, з чого почати змінювати своє життя, то найперше, що я б порадила, на що порадила би звернути увагу, це питання мотивації. Вам потрібно знати, для чого і чому ви змінюєте своє життя. Мо...
Можливо, от саме із-за того, що ви не можете це собі нормально пояснити, дуже багато років підряд я не могла собі нормально пояснити все, що я роблю. І саме через це я здавалася через 1-2-3 дня. Я собі обіцяла, що з понеділка на дієту, або з понеділка там починаю займатися спортом, мене витрала на 1-2 дні, потім я все закидувала, тому що я не могла собі нормально пояснити, для чого я це все роблю, яка моя кінцева ціль.
Просто цілі, в мене буде гарне тіло, мене будуть всі любити, або я там схудну, мене будуть всі любити. На довгострокову перспективу. перспективу виявляється недостатньо. І я думаю, що ви самі це проходили і ви розумієте, про що я кажу. Знаєте, особливо ти в 4 ранку дивишся, тобі попадається якесь відео, де якась дівчинка встає в 5 ранку, там, іде бігати, іде там присідати.
Вона десь там зробила собі смузі, претеїн, їде на роботу. Ти дивишся і думаєш, боже, мені теж так треба, я теж встаю в 5 ранку. Ну, завтра, не сьогодні, звісно. І починаю отак от працювати, починаю багато всього робити. Це працює тільки вночі до моменту, поки ти проснешся.
Тому що зранку ти встаєш і такий, а наше мені це все. Тому що якщо ти дивишся якісь відео, де хтось встає 5 ранку, робить свою якусь класну бюджет-рутину і ти думаєш, що тобі це також потрібно, то навіщо тобі вставати 5 ранку? Яке життя ти живеш?
Для чого тобі це? Яка довгострокова кінцева ціль? Це собі потрібно нормально пояснювати. Ти ніколи, ніколи не будеш вставати 5 ранку, якщо ти не розумієш, наше тобі це все.
Можливо, хтось із вас проходив етап, коли треба було їздити на роботу, на якийсь інший кінець міста і цей етап був максимальний. нормально вмотивований, де ти встаєш четвертій, ти збираєшся, ти їдеш, ти працюєш, ти отримуєш підвищення, ти працюєш, працюєш, працюєш. Ти розумієш, для чого тобі це робити. Найперше, це собі потрібно нормально пояснити, для чого ти це робиш. Нормально пояснити, не просто.
Я, блін, буду знімати теж такі класні відео, як ця дівочка, і мене будуть ці любити, або в мене буде багато лайків в інтернеті. Ти починаєш знімати ці відео, виявляється, що вони не залітають в перший тиждень тік-ток, і ти такий, от, все, я зробила все, що могла. Коли я тільки починала роботу над собою, це був кінець. Я з 2021 року, коли до мене дійшло пару усвідомлень, що мені потрібно це все робити.
Я якось розказувала цю історію, я її розкажу ще раз для тих, хто не чув. Найбільше мене тоді дуже сильно ранила ситуація з моєю не сильно близькою подружкою. Ми просто якось говорили, я їй жалілася спочатку один раз, на початку місяця, що в мене все погано.
Потім в кінці місяця я їй жалілася, що в мене все погано. Це був грудень 2021 року. І вона мені сказала, чому ти постійно це говориш? Я зараз це слухаю і через 2 тижні я знову буду це слухати. Ти ж все рівно нічого не був.
будеш робити, ти все рівно нічого не будеш змінювати. І мене тоді це дуже сильно ранило, тому що я подумала, що отак мене бачать люди. Мене люди бачать людину, яка нічого не буде змінювати, яка просто не є і нічого не буде змінювати.
Після цього я була в душі, і я щось в собі подумала, що мені треба взяти пару днів вихідного для того, щоб я могла відлежатися в ліжку, постраждати, прийти в себе, а потім я буду щось робити. І я собі прям сказала, ага, ти так завжди робиш, ти береш собі вихідні, ти жалеєш себе, ти така, о боже, все, не буду нічого робити, все. всі погані, мене всі не люблять, мене весь світ проти мене.
І для того, щоб стріжати, абсолютно не потрібно нічого робити. Да, можна взяти вихідний і лежати весь день в ліжку, тим буде стріждати. Але от для того, щоб стати щасливою, потрібно капець, як багато прикласти зусиль.
І тебе чекає капець, який довгий шлях. Чи ти готова до цього шляху, чи ти готова стати на цей шлях і зробити це. Я навіть тоді не подумала і уявити собі не могла, як багато всього мене чекає паперту. Я думаю, що це пару місяців роботи і все в мене буде заїбись на завжди. Так от, ми будемо обмежені.
Вибирати в себе і працювати над собою це щоденний вибір. Розумієте, я вам одразу забігаю цю наперед. І роботи ще буде багато, і з кожним разом я буду становитися, ставати ще більше. І в той момент я вирішила спробувати щось нове. І я почала працювати над собою.
Як я до цього дійшла? Я бачила десь в інтернеті такі трекери на вино. Бачите, такі трекери на вино 365 днів, коли ти п'єш, а коли ти не п'єш.
Тобі треба було заповнювати. І я в той момент подумала, а що як зробити такі самі трекери, але на якісь корисні звички. І так само їх кожен день заповнювати.
Я ще на той момент не знала всю цю дофамінову штуку, яку викликають в тебе трекери і що на один момент ти підсаджуєшся на них і тобі прям зеленим запевняти дає тобі такий виброс дофаміна в мозк, ти собою общаєшся, в тебе все класно і ти на це підсаджуєшся. На той момент я цього не знала, я просто вирішила якось спробувати це зробити. Я собі зробила трекери на кроки, на тренування щодня, я намагалась кинути курити, мені нічого не вийшло, я робила ще трекер на куріння, я зробила трекер відмови від алкоголя, тут мені все вийшло, я не пила. Я зробила трекер на відмову від цукру, тут не вийшло. Я зробила трекер на відмову від м'яса, тут вийшло.
Ще був трекер на англійську і ще був трекер на письмові практики. Я себе якось в один момент зловила на тому, що я дуже багато років ходила на психотерапію і мені було дуже важливо подобатись своєму психотерапевту. Я з усіх сил старалась йому подобатись. Не то, що я йому брехала, я просто якось маніпулювала фактами і підсвічувала якісь більше свої сторони, так, щоб вона стала на мою сторону, так, щоб вона мене пожаліла, так, щоб вона казала, Алла, тебе всі обіжають, знаєте.
Я в один момент... Ти розумієш, що я втратила купу грошей на те, щоб просто прикидуватися людиною, якої я не є, перед психотерапевтом. І що мені нарешті треба прийти до того моменту, де я не буду брехати в першу чергу собі. Я вирішила, що я кожен день буду вести щоденник, де я буду розбирати свій стан, свої думки, свої емоції і абсолютно чесно.
Тобто в мене вже не буде людини, якій я хочу сподобатись. Тому що себе на той момент за людину я не вважала. Я тоді була для себе якимось пустим місцем, знаєте. Я багато років жила так, що я була як зеркало якесь. Зустрічаємся з якоюсь людиною, я її повністю відображаю.
Людина там весела, життє, радісна, класна, енергічна, я стою її просто відображенням. Я така сама поруч з нею. Я зустрічаю якусь загадкову людину, таку трохи цинічну, трохи, не знаю, знаєте, соціопатну, і я стою така сама поруч з нею.
Я її тупо відображаю. Замість того, щоб транслювати якусь свою особистість, бути якоюсь цільною особистістю, я просто відображала цих людей. І тому я наскільки сильно боялася опинитись сама.
Тому що мені здавалося, що зеркало... без відображення пусте. І я собі...
фактично була пустою, без інших людей. Я перескочила на цей момент, поки я почала розказувати, що, по-перше, я себе зловила на тому, що я постійно нию, по-друге, я зловила себе на тому, що люди мене бачать, це у людини, яка постійно ниє. По-третє, я зрозуміла, що в мене найбільший мій страх це от самотність, я боюсь опинитись сама.
От тут я сказала про жеркало і я про це згадала, що я боюсь опинитися сама. Тому я вирішила в цей страх занернути. Ми зараз говоримо про початок 2022 року, коли я взяла два місяці ізоляції.
Я ніколи не розказувала детально про ці два місяці і, в принципі, не сильно сильно хочу розказувати, тому що в ретроспективі я розумію, що я на той момент була занадто жорстока до себе. І я не хочу це нести в маси і не хочу вам вношати, що це єдиний шлях до якоїсь перемоги над собою, отака от жорстокість до себе. Тому що на той момент моєю основною мотивацією було те, що я була на себе дуже сильно зла. Я відчувала до себе дуже високий рівень агресії і капець, як злилася на себе, я серйозно вам говорю. Я не могла себе пробачити, я не могла прийняти той факт, що от у мене багато років було якась нещаслива життя.
Тому я Я не була до кінця щаслива в себе вдома. Я була багато років в аб'юзивних стосунках. Потім я намагалася з них вийти.
І це був дуже великий піздец. Я перепрошую, мене просили менше матюкатись. Я буду менше матюкатись.
Але інакше я це не назву. Тому що дуже багато разів під моїми відео і в принципі за момент введення мого блогу мене просили, але будь ласка розкажи, як виходити з аб'юзивних стосунків. І жодного разу я не хотіла про це розказувати.
І взагалі в принципі про це не розказувала. 2021 році, я випалила з них, просто і зранена, покалічена, і не знаю як що. Ви розумієте, я не пам'ятаю взагалі те літо 2021 року.
Я закінчила ті стосунки, я просто рідала, пила сидр, рідала, курила, пила сидр, рідала, курила, бродила десь, і лежала, і дивилась тік-ток. Я навіть не читала за все те літо ні разу. Я найбільше за все обожнюю читати, це мене завжди заспокоювало, а те літо я навіть не могла читати, я не могла нічого робити. Я була як якась, не знаю, листочок повітрю, листочок. качається і чекає, куди його унесе.
Тому я не знаю, як я пережила те ліде досі, не знаю, я не знаю, як я вижила, я не знаю, як все сталося. Просто я дала собі якийсь час і потім почала вже працювати над собою. І маючи такий бекграунд, я не дивуюсь наразі, чому це все привело до того, до чого привело.
Я далі мріяла про те, що я зустріну якогось чоловіка, який мене врятує. Більш того, я собі думала про те, що стосунки є якимось головним маркером того, що зі мною все в порядку. Тобто я закінчую свої обіцянки.
Взимні стосунки і я маю срочно Найти собі хорошого хлопця І завести з ним стосунки Тоді це буде значить, що зі мною все в порядку Тоді це буде значить, що я тіпа окей Знаєте? Насправді це не так працює Абсолютно не так працює І маркер твого щастя це не стосунки Але тоді і я цього не знала. Я думала, що мені дійсно потрібно як можна швидше знайти собі хлопця. Якщо я знайду собі хлопця, він мене врятує, все буде окей і все буде класно.
І це привело до того, до чого привело. Що в один момент я просто опинилась сама і охуділа. У мене не було на тебе На той момент офлайн друзів всі мої друзі були онлайн, всі вони були або в інших країнах, або в інших містах.
Ми з Миколаєвою багато з ким роз'їхались і просто підтримували свій зв'язок в телеграмі, скажімо так. Тому, коли я перестала з усіма спілкуватися на два місяці, я особливо не було якоїсь сильної великої потірі. Типу, я і так не була присутня, можна сказати, в житті інших людей офлайн, хіба просто повідомленнями. І то, на той момент я собі думала, що я незалежна, сильна, класна, бо я живу одна, а я не могла прожити і пару секунд.
без того, щоб не спілкуватися зі своїми подругами, зі своїми друзями. Я постійно записувала повідомлення, постійно чекала повідомлення від них. Я постійно ображалась, якщо мені не відписували вчасно.
І це був, в принципі, такий дуже жорсткий період. Ми це все маємо, і замість того, щоб знестися до себе з розумінням і почати працювати якось нормально, я на себе злилась. І через те, що я на себе злилась, я мала собі нормальне пояснення, для чого мені це потрібно. Тому що я, фактично, наказувала себе. Я ходила кожен день, і ходила кожен день по 20 тисяч кроків на щось.
І в мене в один момент приступило... і в перші ступні були всі в мазелях ступні. Отут, де ти постаєш, це не просто десь отут, а отут, де ти стаєш.
Я обматувала собі по два шари пластирі, по два шари носків і продовжувала ходити, тому що в мене не було до себе милості ніякої. Я взагалі ніяк себе не шкодувала, не жаліла. Я така, все.
Давай, ходи, ти дожнаєш собі будувати цей залізний характер. Ходи, кожен крок, да, тобі боляче, да, ти там стікаєш з кров'ю. Мені похер, ходи, ходи, ходи.
І розумієте, отак от, або, я не знаю, ти стомилася, тобі все рівно потрібно зробити це тренування, ти стомилася, тобі все рівно треба прочитати. Болістого, я себе ще наказувала тим, що в мене не було тоді не соцмережного телефона. Я заходила собі додому, і я одразу виключала собі телефон, щоб навіть в мене не було соблазна кудись там зайти. Потому що у мене весь вечір був зайнятий, мені треба було читати нонфіксину, якусь психологію, мені треба було читати...
історію, мені треба було читати художні книжки, мені треба було вести щоденники щодня, мені треба було малювати, тому що я це також використовувала як терапію на той момент. І щось іще я робила. Власне, тренуватися, оце, руол.
Власне, я весь вечір був зайнятий постійною ось цією роботою над собою. Постійно, постійно, постійно. І якщо чесно, той весь період був дуже сильно жорстоким для мене. Абсолютно дуже жорстоким.
Я пам'ятаю, як я просто кожного дня верталася з тої прогулянки, потім у снігу, потім у холоду, сідала в парку на лавочку за снігом. було дуже холодно, але я сиділа і собі думала, боже, хай це все десь результат, хай я страждаю не дарма, хай там в майбутньому в мене все буде добре, нехай сьогодні я буду ту особистість, яка зможе все вивести і в неї все буде окей. Все окей. Якщо час лінійний, то прямо зараз десь сидить Алла на той лавочці і страждає, і боїться свободності, і є ось ця Алла, і десь в майбутньому може сидити ще якась пізжа Алла. І все, у нас у всіх буде добре.
Я якось хотіла про це окремо поговорити. Якщо час є лінійним, то моя сьогоднішня версія зараз згадує ту мою минулу версію і посилає їй лучі підтримки. Розумієте? Я дивлюсь на то і говорю собі, блін, все вийшло, ти молодець. А значить, існує якась майбутня Алла, яка дивиться зараз на мене теперішню і посилає мені також лучі підтримки і каже, все в тебе вийшло, ти молодець.
Подумайте про це, про те, що ти насправді ніколи не сама, ти ніколи не один. Тому що твоя теперішня версія посилає підтримку в минулій версії, твоя майбутня версія, напевно, зараз посилає тобі підтримку. Ми... Ми завжди заодно з усіма своїми особистостями і психічними порушеннями. Ну, насправді, насправді ця думка мене завжди підтримує, тому що коли мені страшно і коли мені лячно, я собі уявляю, що моя майбутня версія мене підтримує точно так само, як я зараз підтримую свої минулі версії і точно так само, як я їх зараз приймаю.
Скоріше за все... Моя майбутня версія ще краща людина і вона робить те саме по відносині до мене. Подумайте про це. І тому я не хочу детально розказувати про всі ті місяці, про всі ті тижні, про всі ті дні, тому що там було дуже багато жорстокості до себе.
Але в той же час, повторюючи одні й ті самі дії кожен день, кожен день, кожен день, я вибудувала собі міцний фундамент. Тому коли сталося 24 лютого, коли весь наш світ рухнув, я мала на що опертися. І якраз я оперлась на цю свою... корисну рутину, яку я робила щодня.
Тобто в момент, коли моя менталочка їхала, я розуміла, що мені треба заповнювати трекери, походити, зробити, повчитися. Не знаю, я весь час, що я мала вільний час, я старалась якось допомагати. Я готувала їжу, я ходила на вокзал, я ходила там пішки з вокзалу, якраз закривала свої трекери, знаєте. Коли в мене був ще й час, я ходила плести сітки, або носила одяг, або ще щось.
І якраз момент оцих самих заспокоювальних дій. Допоміг мені не впасти тоді в паніку, тому що я була на той момент одна, мої батьки в іншому місці, мої друзі в інших країнах в іншому місці, в мене не було нікого, кому я могла просто позвонити і приїхати до когось і побути там перші дні просто поруч з іншою людиною. У мене цього не було на той момент.
я була сама. І оце мене найбільше підтримало. І далі весь 2022 рік я продовжувала робити цю корисну рутину щодня, щодня і вона мене підтримувала також.
Далі момент агресії в мене на мене ж прийшов. І ця мотивація трансформувалася. трансформувалося. Замість того, щоб я злилася на себе і далі продовжувала себе за щось карати, воно трансформувалося і стало моментом, коли я собі це пояснила наступним чином.
Мені потрібно робити якісь дії для того, щоб я могла себе поважати. Тобто, якщо я, наприклад, кожен день хожу, тренуюсь 3-4 рази на тиждень, я правильно харчуюсь, то я буду себе поважати. І от, я прийшла до того, що я собі пояснила, що мені потрібно робити певні дії для того, щоб я себе поважала. От я така людина, я раніше себе не могла поважати, мені не було за що, в мене зараз завжди має бути щось, якісь дії, за що я себе буду поважати.
Забігаючи наперед, я скажу вам, що це також була дуже велика помилка. Ну, не дуже велика, але серйозна помилка, тому що не існує такого поняття, не то, що не існує, але неправильно так казати, як висока самооцінка і низька самооцінка. Правильніше з точки зору психології казати, як є.
умовна самооцінка і безумовна самооцінка. Якщо пояснити простими словами так, щоб ви мене зрозуміли, умовна самооцінка це коли тобі, щоб думати про себе добре, треба певні умови. Тебе мають похвалити на роботі, батьки мають сказати тобі, що ти молодець, всі твої подружки мають тебе любити, хлопці мають звертати на тебе увагу і все десь навколо тебе якби крутитись, тоді ти будеш думати, що все ок. В цього є великий мінус, що якщо хлопці не звертають на тебе уваги, подружки не говорять компліменти, мама вважає, що ти говно, а на роботі не хвалять, ти таксист. саме думаєш, що ти не ок.
Твоя самооцінка залежить від умов. Від навколишніх умов. Якщо день хороший, якщо мене похвалили, якщо я молодець, якщо в мене все виходить, значить я ок.
А якщо в мене все не виходить, Якщо десь на мене хтось десь глянув, значить я не ок. Тобто я буду довіряти якимось певним умовам, які мене характеризують. Надіюсь, вам зрозуміло. І я зрозуміла пояснювала. Так само безумовна самооцінка не потребує ніяких додаткових умов для того, щоб ти відчувала або відчував себе ок.
Тобто я можу сидіти з брудною головою три дні вдома і не митися. І не знаю, ніхто може мені не писати, я можу нікому не писати, я можу там задротить вігри або читати книжки або просто лежать. І я все рівно буду думати, що я ок.
Мені не потрібно постійно якісь досягнення, мені не потрібно постійно тренуватись. мені не потрібно постійно всім подобатись. Я можу бути ок, навіть якщо ніяких умов до цього немає.
Якщо я просто навіть сижу вдома, мені окей. Тепер ви розумієте, в чому була помилка? В тому, що я собі фактично поставила умови, якщо я буду продовжувати робити цю корисну рутину, якщо я буду продовжувати займатися саморозвитком, я буду себе поважати. А якщо я не буду, то що? А якщо я заболію і не зможу вийти на свою прогулянку щоденну або займатися спортом, то що буде?
Угадайте, що було. Угадайте! В цьому моменті просто вгадайте. Так, був піздець.
Тому що, коли я хвила, я починала себе корити. А чого ти не робиш? А чого ти не хочеш? Таке відчуття, що хтось і прийде і провірить всі ці трекери.
Чи я їх правильно запомнила? Чи вони всі зелені? Чи я молодець? Чи я кожен день виконую свою звичку? А насправді ніхто ж не приходив.
Тільки я бачила ці звички. І я себе заганяла тим. Будь ласка, виконуй, виконуй, виконуй, виконуй все. Таке відчуття, що десь є якась гонка, куди я маю встигнути. Насправді нема ніякої гонки.
Це була помилка. І ця помилка насправді тривала досить довго. І я не могла... зрозуміти, в чому проблема. Знаєте, можливо у вас теж є така от штука, що ти почуваєш себе класним тільки якщо ти продуктивний, якщо ти там на роботі все встиг, якщо ти на тренування сходив, якщо ти десь щось зробив.
Але якщо ти весь день валяєшся на дивані, таке відчуття, що життя приходить мимо і ти його витрачаєш. Якщо оце відчуття у вас є, перегляньте, будь ласка, список своїх цінностей. Чи ви цінуєте себе реально тільки в момент, коли у вас є якісь умови? Чи ви цінуєте себе дійсно тільки за якісь дії?
Хоча, по суті, себе треба цінувати просто за те, що ти є. Я є, я окей, я здоровий, я, в принципі, сьогодні проснувся, улыбнувся, потянувся, все, я зробив все, що мог. Якщо день не йде, не треба його обижимати на максимум.
А в момент, коли сталися блекавити, і коли було, от, прям, знову дуже сильно мрачно, погано і тоскливо, я пам'ятаю, що я ще більше вводила свої рутини, я ще більше ходила, я ще більше читала, я ще більше всього робила. Тому що насправді мені на даний момент здається, що то був якась така форма і спроба хоч щось контролювати. От мені зараз так здається.
Я тільки що про це подумала, я не думала про блейкаути взагалі. Але я згадала, що тоді я прям з астервіннянням таким знову все робила. От мені о той період, нагадую, якраз зиму, початок 2022 року, ще до повномасштабного вторгнення, коли я також з астервіннянням це все робила.
І от знову 2023 року. було те саме. От мені здається, що це була якась спроба хоч щось контролювати у своєму житті, яке було абсолютно на той момент не контрольоване. Я потім трошечки вже заспокоїлась, видихнула і...
Я завела блог в Тік-Токі. Це був уже березень 2023 року. І одночасно з тим, як у мене дуже сильно пішов блог в Тік-Токі, мене ще повисили на роботі. Це сталося майже одночасно, от реально там буквально декілька днів різниці.
І в мене почався просто бешений період. щоденної роботи. Зараз трошечки поїзично, трошечки все легше, хоча я насправді теж дуже багато працюю, я намагаюся все поєднувати, але все рівно, зараз трошечки легше. От тоді це просто був якийсь пістець. Я працювала щодня, спала десь, не знаю, по 5-6 годин, працювала працювала, працювала і працювала.
Мені треба було на роботі дуже багато працювати. Мені треба було робити щодня відео в TikTok, потім ще почалися рекламні відео, потім додався Instagram. І це вже було кожен день, кожен день, кожен день. Я просто навіть не пам'ятаю тих днів.
Я просто ходила, тренувалась, працювала, ходила, тренувалась, працювала, читала, розвивалась. І воно отак все було. І в мене був якийсь такий момент, якась така жага до життя, наче в один момент в тебе збулася вся мрія, тебе і підвищили, в тебе є і блог, Ти не маєш права сумувати.
Ти не маєш права казати, що... Ти, для тебе цього забагато, бо ти ж цього хотіла. Ти ж сама цього хотіла, що ти тепер не їш? І я отак до себе ставилася на той момент, я така, Боже, це життєві мрії, я до неї жити, до неї жити, я до неї постійно роботати. І в мене отако от воно все крутилося.
Я просто роботала безвилазно, потім безвилазно десь тусила з друзями, потім знову роботала, і воно отак-от-от-от-от-от-от-от, я себе абсолютно не жаліла. В травні 2023 року зі мною стався якийсь такий кризовий момент. Багато років підряд, дуже багато років підряд я несу самі з собою, таке, знаєте, в рюкзачку своєму, ментальному. Одне питання, яке я собі дуже часто задаю, і я не можу знайти на нього відповідь досі. Звучить воно так, чи деякі речі зломані назавжди, чи їх можливо все-таки виправити.
І я надіюсь, ви зараз розумієте, що я говорю не про фізичні якісь речі, я говорю про речі в твоїй свідомості, в твоїй психіки, в твоїй особистості і, в принципі, взагалі в тобі. Оце питання я задаю собі дуже багато років, і я ще не знайшла на нього відповідь. Можливо, в кінці відео, коли я до нього повернуся, скажу, що я зараз про нього думаю.
І от в момент травня 2023 року, маючи за спиною там три місяці бешеного просто режиму, я знову почала задавати собі це питання. Ну, там було декілька ситуацій, які мене знову привели до нього. І я почала в себе це питати.
І моя відповідь на той момент була ні. Деякі речі зламані назавжди. І їх ніколи не виправиш. Щоб ти не робила.
І я так оглядаюсь на ті всі свої роки. Це от зараз я себе уявляю, я тоді в травні 2023 року. Оглядаюсь на останні там роки. І я розумію, це все було дарма.
Все, що я робила. це все було дарма. Щоб ви мене зрозуміли максимально, я зараз приведу такий простий приклад з чоловіками, але це стосується всього, не тільки чоловіків. От я собі завжди вважала, що ти ніколи не зустрінаєш партнера, який підходить тобі на 100%. Ти завжди будеш зустрічати або 90%, або 100%.
Ну, таке в мене світ чорно-білий, знаєте, насправді ти будеш зустрічати різних партнерів, але я на той момент собі так думала. І от ти зустрічаєш партнера, який підходить тобі на 90%, і замість того, щоб сконцентруватись на цих 90%, які тобі підходять, ти концентруєшся на 10, яких тобі не вистачає. І от ти дивишся на цього 90% партнера, який ідеальний у всьому, і думаєш тільки, от би ще ці 10%, от би ще ці 10%, замість того, щоб тішитись, як тобі пощастило. Ти кидаєш цього партнера, який має 90%, ідеш і знаходиш партнера, який має 10%.
І ти така, от, наконец-то, я знайшла те, що хотіла. Передивляєшся і розумієш, що в цього 10% не вистачає 90%. Іноді ти зустрічаєш надійних, класних партнерів, хлопців, але тобі з ними скучно. Тобі не вистачає от саме оцієї іскорки.
Оця іскорка це є ці 10%. Ти йдеш і знаходиш собі якогось аб'юзера з емоційними качелями, який властовує тобі в отаку відчарінку, але це тільки 10%. Він ніколи, ніколи не дасть тобі тих...
90% стабільності. І я от сиділа і думала, що або я зустрічаю 90% хлопців і я даю йому тільки 10% я не можу дати йому більше, або я зустрічаю от цих 10% але даю йому 90% От я тобі все дам, розумієте? І от це ж не тільки про хлопців, це багато про що, багато де це проявляється розумієте, оці 90% або 10% В один момент я приунила.
Я не можу сказати, що в мене наступила якась депресія, але в мене наступив якийсь момент меланхолії, коли я собі подумала, що все безсенцево І знову втратила цю мотивацію. І дуже скоро, уже в червні, я кинула зал, я перестала в нього ходити. Всі свої прогулянки щоденні, які я завжди виконувала на максимум, я живла до якогось мінімуму, ходила тільки коли в мене був настрій.
Я, не знаю, харчувалася кої-як. Я намагалась кинути курити, але мені не виходило. Через те, що мені не виходило, я постійно їла дуже багато всякої херні. Розумієте, я то набирала вагу, то скидувала її. І ще на той момент, через те, що я фактично не відпочивала, тобто я працювала постійно, я дуже мало спала, я взагалі себе не жаліла.
У мене вже на той момент було велике навантаження на роботі, і в мене було дуже велике навантаження по блогу, тому що реально пішло дуже багато замовлень, реклами. Ютуб почали в мене просити підписники, я його в червні зробила. І в мене на той момент, я пам'ятаю, я перекидалася зранку і вже з дуже... Великим рівнем тривожності.
У мене було таке відчуття, відкриваєш очі і тебе прям бахкає. І ти такий Боже, я щас візьму телефон, мене вже уволили. Уже по-любому уволили.
Я щас візьму телефон, від мене всі відписались і не просто відписались, мене закенцелили. І я маю вернути гроші. всім людям, не знаю, які в мене хоч колись брали рекламу за всю свою житті, розумієте? Щось робила і я себе прямо так лежала, минута, як ти відкриваєш очі і в тебе починає отак от трясеться. А я і так схильна до тривожності.
А поклади на мене таку величезну відповідальність, яку я не змогла пра... правильно врегулювати в один момент, все, мене попаяло. І замість того, щоб зупинитися, взяти собі якийсь відпочинок і розібратися з цим, я продовжувала працювати. І в тому ж темпі, дивіться, оце пляшка, да, от вам зараз покажу. І отако було уже сил і енергії у мене на момент, коли от в мене почалася тривожність.
І замість того, щоб зупинитися і дати пляшки наповнитись назад, я... Оце все взяла і виливала далі. Розумієте?
Замість того, щоб відновити ресурс, я продовжувала себе виснажувати. Власне, момент того, що я собі вирішила, що я буду себе більше поважати тільки, якщо я буду більше працювати, якщо в мене буде більше якихось досягнень, якщо в мене буде більше... який хоч справжній день, дуже швидко мене привів до якогось першого екзистенційної кризи, якби я ще могла це виговарювати, було б ще ліпше. Друге, до якогось такого упадку загального, знаєте, мотиваційного якогось упадку. І третього, до дуже сильно високого.
рівня кортизолу. Тобто я реально постійно вихвилювалася, що я там щось не зроблю, я щось там не встигну, мені треба більше, треба більше, треба більше. А знаєте, обов'язків з кожним днем все росло.
Тобто не наступав такий момент, що от тепер можна не працювати. Обов'язків росло і на роботі, обов'язків росло і в блозі. І тим паче додавалися ще інші соцмережі, які я починала вести.
І дуже швидко, дуже швидко ми прийшли до того, що в мене мав починатися цикл і в мене чогось дуже сильно обсипало першами. Дуже сильно. Не так, як, знаєте, зазвичай передміщено. місячними, там пару прищиків вискочило.
Ні, вискочило прям дуже багато. Я одразу пішла до косметолога. Я знайшла поганого косметолога. Вона постійно лікувала мене пілінгами. Це дуже сильно погано сказалося на моїй шкірі.
Дуже сильно погано позначилось на ній. Вона її буквально мені висушила, пересушила, але висипання нікуди не зникли. Шкіра ставала з кожним днем, з кожним місяцем все гірше, гірше і гірше.
Покращення в мене наступили тільки аж в кінці грудня, але тоді я ще не знала, що в мене чекає з кожним місяцем все гірше і гірше статус. ситуація. Одночасно з цим в мене сталася моя перша панічна атака, не знаю, за який період.
Я пам'ятаю, що я сиділа вже в липні на побаченні з хлопцем, і внезапно в мене сталася паніка. Внезапно, просто рептово. І я така, о боже, я подумала, що він мені щось подсипав.
Да, я пам'ятаю цей момент, мені досі стине перед тим хлопцем. Я злякалась, я вибігла в туалет, я почала писати своїм подружкам, він мені, походу, щось подсипав. Будь ласка, будьте на зв'язку, я їду додому.
Той вечір до мене приїхала моя подружка і лишилася зі мною на ніч ночувати, тому що я думала, що я в мене. тому що я наскільки давно не бачила панічних атак, що я відвикла від них взагалі. Я не зрозуміла, що це вона.
Я подумала, що завгодно, але не паніка. Я не змогла нормально перебудувати всю свою рутину на той момент. Закинула такі, скажімо, корисні якісь свої звички, які мені дуже сильно покращували стан. Я на той момент часто десь тусила з друзями і часто пила. Не в плані того, що я присналася зранку і мені хотілося вже випити.
Ні, такого ніколи не було. Але ми пили кожні вихідні. І це не було так, що я там мріяла випити, або ми всі мріяли випити. І знаєте, ми тусувались, і алкоголь став якимось твоїм постійним спутником.
Не якоюсь основою, але він просто є. Десь бокал, десь другий, десь третій, і ти так п'єш декілька днів в тиждень. І це також дуже сильно погано позначилось. В принципі, і на моїй бжігіті, і на моїй металочці, і на моїй шкірі, і на всьому.
І я ж кажу, з кожним місяцем ставало все гірше і гірше. Навіть таким апогеєм став момент, коли я пішла з друзями на стендап. Я не змогла там висидіти і 15 хвилин, тому що грала музика, було дуже сильне таке світло, яке мелькало, люди сміялись, люди кричали. кричали, люди якось щось робили. І мене це дуже сильно турбувало.
Я не змогла там залишитися. У мене почалась панічна атака. Я вибігла, сіла на лавочку і одразу почала шукати собі психотерапевта.
Тому що я зрозуміла, що, ну, я вже з тривогою не перший день знакома. І я знаю, що в момент, коли ти починаєш уникати якогось місця, ти починаєш вибігати з місця, то все. Дальше буде тока гірше.
Уже краще не наступить. Я думала собі просто весь цей момент, що, може, перейде. Знаєте, от зараз я трошки відпочину.
Ну, я не відпочивала. От зараз я трошечки стану сильніше. Як я можу стати сильніша, якщо я себе тільки виснажу і виснажу?
Ну, от зараз, зараз, зараз воно перейде. В наступний момент я зрозуміла, що нічого саме не пройде і потрібно працювати над собою. Я знайшла психотерапевта, мені повезло знайти психотерапевта з першого разу.
Я знайшла його в методі КПТ, я говорила, я так і шукала. Ми почали з нею працювати, я в той момент переїхала вже на цю квартиру, я переїхала з тої квартири. Я також думала, що це мені допоможе взбодрити мене, ні, ніхуя не допомогло. Тому що насправді, якщо в тебе ментальні проблеми і в тебе якісь психічні ось такі ось загострення, тобі не поможе ні спорт, ні переїхати, ні, ні...
похудати, не країну змінити, нічого. Це може тобі тимчасово, так само, як і спорт, як і все інше, воно тимчасово дає тобі покращення. Точно так само, як я приїжджала сюди, я там зайнялася тим, що мені треба було скупляти все нове.
Перекладати речі, тимчасово мені це зробило краще, але нічого не вилікувало, абсолютно. Ну, так само і спорт. Ти ходиш на спорт, він тимчасово робить тобі краще, але нічого не лікує.
Так само, як народити дитину. Це може тимчасово зробити тобі краще, хоча навпаки, напевно, зробить гірше. Але нічого не вилікувало.
І завод нічого не вилікує, нічого-нічого не лікує. І ми продовжували працювати з психотерапевтом, і я не можу сказати, що мені ставало дуже сильно легше. Вирівнювався трохи стан, але легше не ставало.
Два таких переломних моменти сталось. психотерапевтка розказала мені про табличку тривоги. У мене є відео про це на каналі. Я вважаю, що це одне з найнедооціненніших відео на моєму каналі, тому що ця табличка тривоги в один момент розділила моє життя на до і після. Якщо коротко, вона навчила мене діагностувати свою тривогу, розділити, в принципі, всю свою тривогу на 10 балів.
Тобто, на першому балі відбувається щось легеньке занепокоєння, на третьому я вже хвилююся серйозно, на шостому мене вже розйобає, на десятому розйобую я. Типу, розділити все отак по балам. І діагностувати в себе, на якому балі ти знаходишся. Наприклад, я боюсь ліфтів. І вона мене прям привчила заходити в ліфт і діагностувати, на якому балі тривоги я зараз.
Я зрозуміла, що у ліфтах я зазвичай відчуваю два бали. Хоча раніше я думала, що там 10. І якщо я, наприклад, діагностую, що я зараз знаходжуся на трьох балах, то я можу ці трьох бали зупинити і не понести їх далі. І для мене це прям було відкриття, тому що я раніше завжди думала, що тривога просто настає і вона мене ухоплює одразу. Прям максимальною чорною тучою.
Ні, я могла її контролювати, як виявилось. Я могла але і контролювати. Другий переломний момент в моєму житті тієї осені, ладно, їх було три. Перший, це коли я відкрила для себе тривогу. Другий переломний момент, це була Аліна.
Аліна сталася таким великим переломним моментом в моєму житті, тому що я дуже довго не могла наважитись на найняти собі менеджерку. Ну, ви знаєте, як це? Я маю все!
Я маю все сама робити! Як це я найму менеджерку? До речі, Аліна мені писала ще до того, як я почала шукати менеджерку.
Набагато раніше вона мені писала, але я А по-друге, Аліна мені тоді виглядала людиною на 15 років. Серйозно, Аліна дуже молодо виглядає, і вона виглядає на 15 років. І вона мені тоді написала, я думаю, що ти хочеш?
Та ти, ти, кажу, що, то, блін, вам в садіку провели інтернет, або що? Я тоді її відмовила. І, до речі, Аліна приклад того, що потрібно не здаватися, і ти в результаті досягнеш того, чого ти хочеш.
Адаліна мені писала, я її відмовила, але в результаті ми працюємо разом, і вже, ну, давно. Я не мію вчити, скільки я одразу не можу зацитувати. Бажа вилгода, да, Аліна, чи ні?
Напиши, не позорь мене. Я почала проводити співбесіди тоді. І я говорила з різними дівчатками, і я, не знаю, не могла тоді досить довго вибрати, але в результаті обрала Аліну.
Навіть Аліна може зараз підтвердити, що зараз трошечки все інакше в мене з вайбом і з моїми розмовами і тому подібне. Тому що я досі пам'ятаю, що я коли прийшла до Аліни на співбесіду, по-моєму, першу, та навіть і другу, у мене в момент тоді дуже сильно розйобувала мене панічка. На другу ще більш-менш по-божески було. На першу мене дуже розйобувала панічка, я пам'ятаю. Я говорила з Аліною, і я не могла навіть з неї дивитися їй в очі.
Тобто ми сиділи в кав'ярні, і я дивилась кудись. постійно в бік, тому що я намагалась як можна швидше задати, що я маю їй сказати і вбігти. Бо в мене на той момент була панічна атака. І в мене вони тоді були дуже часто. Минулої осені вони в мене були дуже часто.
І в якийсь момент мені стало так, сука, грустно. Просто неймовірно грустно. Тому що я два роки чекала від цього. Я два роки працювала над собою, я два роки робила все. І от я знову там, з чого я і починала.
У мене знову паніка, мені знову тривожне, мені знову дуже погано. Я знову тікаю, обіцяю дамо і намагаюся сховатися від світу. Я дивлюсь на на свої відео, на ютубі, в тіктокі, ще десь, я дивлюсь на себе і думаю, хто ти?
Хто ця людина? Чому я не відчуваю себе так, як ти виглядаєш? Чому ти посміхаєшся?
Чому ти жартуєш? Мені погано. Я така, блін, ми знову скатилися туди, де і були.
Я просто як йобана бешена ліса в зоопаркі, яка зійшла з ума. І отак бігаю по своїй клітці по кругу, по кругу, по кругу. І мені весь час, 2 роки здавалося, що я кудись біжу і нарешті добіжу до якоїсь цілі, а в результаті виявилося, що я бігала по колу. Боже, це був дуже жорсткий період, такий, не знаю.
І я намагалась його якось приховати, а в момент, коли я намагалась ще якось розказати про це підписникам і сказати, що мені дійсно, у мене зараз важкий період, мені важко, мені ще щось, мені приходило купу повідомлень в інстаграмі. Типу, але ти що, ти наш мотиватор, ну не сумуй, якщо не ти будеш нас мотивувати, то хто? Бери себе в руки, давай. І я не знаю чому, але ці повідомлення робили мені гірше, набагато гірше. От прям взагалі, в один момент я просто перестала заходити в директ і перестала відповідати на повідомлення в директі.
Був такий момент, що мені не... неможливо було в діректи дописатися, просто його не читала. Кожен раз, коли я щось говорила, я отримувала якийсь такий фідбек, який мені робив гірше. Навіть коли ніхто мені нічого такого не говорив, я просто кидала відео, я заходила в діректи, там були якісь повідомлення і компліменти мені. І я така, блін, кого вихвалити?
Я не можу прийти в себе, я просто бігаю по вулиці вечором, бо в мене б'ється серце, я думаю, що я вмираю. І я не можу прийти в себе, я не можу нічого зробити. У мене є психотерапія, у мене є друзі, у мене є гроші, у мене є все, а мені хуйово.
Мене розйобує оцей панік. Я не можу нічого зробити, вона в мене потрапляє. Переслідує. Не вижіть мені, будь ласка, нічого.
Я просто нічого не хочу. Я хочу їхати жить в ліс. І все.
Розумієте? Це було... важко.
Власне, стала зі мною Аліна. Аліна дуже швидко влилась в мою роботу. Дуже швидко прийняла в мене дуже багато обов'язаностей, які робила я. І які займали в мене багато часу.
А саме спілкування з рекламодавцями. А це займає реально дуже багато часу. Мені іноді здається, що я швидше контент роблю. чи маліна з ними домовляється.
Тому що контент я роблю десь, не знаю, години-дві, а домовлятися можна десь два тижні з ними, і поки ви все не обговорите. Раніше я це сама робила. Тут Аліна це забирає, мені в цьому стає легше.
Тут я розумію, що мені потрібно вертатися в свою корисну рутину. Тому що, якщо мені знову треба мої якаря, мені знову треба якісь моменти, через які я буду себе поважати. Тому що я вже, не знаю, я не ходжу на спорт, я не ходжу в зал, в мене все валиться з рук, в мене паніка, в мене тривога, я не можу якось це нормально робити, мені треба до цього вертатися. Я собі придумаю, що я зроблю собі челендж, де я не буду пити, курити, буду займатися спортом, буду там фізично активно, буду багато читати, буду все це робити.
Певний період часу це працювало, а потім, потім до мене дещо дійшло. З психотерапевтом роботи мені допомагає, в мене є Аліна, яка мені допомагає. У мене є мій челендж, вже, в принципі, моя пора, мені стає краще. Я кожен день там роблю цю всю свою рутину, я роблю собі реально цим краще. У мене, як би, все ок, але воно знову має якийсь вайб невроза.
Тому що я себе ловлю на тому, що я, в принципі, в мене був дуже сильно насичений день, а я ходжу по району і находжую свої кроки, які мені треба находити. Тому що я знову собі зробила ціль 20 тисяч кроків. Зачем 20? Зачем 20?
Писніть мені зараз. Зачем було 20 тисяч кроків ходити, ще й взагалі ходити? Не розуміла мені це. І я просто маю їх дохати.
доходити, щоб піти домой спокійно. І я така, Алла, харе, серйозно, це був якийсь такий момент повного усвідомлення. Коли я розказую це зі сторони, вам може здатися, це дуже просто було зрозуміти. Ні, не просто було це зрозуміти.
Є дуже багато моментів і в вашому житті, які лежать і так на поверхності, а ти не можеш до цього доперти. Моїм моментом, до якого я не могла дуже довго допертись, що мені не потрібно себе постійно наказувати, мені не потрібно постійно у себе щось відбирати, для того, щоб я поважала себе. Мені потрібно повністю все це переосмислити.
І я просто в якийсь момент зупиняюсь, дивлюся на все, що було зі мною, і до мене доходить дуже важлива річ. Я хочу зараз з нею з вами поділитися. До мене доходить шо?
Моя нервова система... відрізняється від нервової системи інших людей. Це не означає, що вона там гірша або краща, вона просто інакша.
І я просто інакша. Так, є різні типи нервових систем. От мені попалась слабка.
У мене слабка нервова система, я майже в цьому впевнена. Тому що я набагато важче переживаю все, я набагато більше схильна до залежності, я схильна до всього такого от. Ну, власне, мені здається, що моя нервова система слабка.
А ще у мене тривожний розлад, яким мені жити все життя. Я ніколи не зможу його вилікувати отак раз і назавжди. Ну, на даний момент. Може, колись придумають якісь якісь такі ліки, що ми зможемо виліковувати всі свої тривожні розлади раз і назавжди. Наразі ні.
І, скоріше за все, він ще буде повторюватись, тому що невряд чи життя буде далі спокійним, легеньким і прекрасним. Скоріше за все, в мене також будуть моменти якихось власних помилок, не знаю, світових помилок, де на мене буде щось впливати і я буду знову піддаватися цій паніці, піддаватися тривозі, мій кортизол буде рости. І якщо я не хочу, не знаю, повертатися до таблеток, я ні в якому разі не демонізую таблетки, просто на даний момент я не хотіла їх пити. Осінь я не могла пити їх.
Взагалі, я говорила з психотерапевтом з приводу того, що якщо мені стане прям дуже погано, чи випиша вона мені їх, вона сказала звісно, але я казала, ну, це прям крайній випадок, крайній випадок, поки ти постараємся максимально самостійно. Для мене реально було важливо це зробити самостійно, тому що я не знаю, я пила таблетки колись давно, я вам говорила, я не п'ю їх уже там три роки, і для мене це багато значило, колись прям плотно на них сидіти і потім відмовитися, і махти жити просто життя без таблеток. Я от розумію, що якщо в мене така нервова система, в мене тривожний розгляд, і я не я не хочу пити таблетки.
Є певний перелік дій, які я маю робити завжди для того, щоб робити собі краще і підтримувати себе. А не для того, щоб наказувати себе, і не для того, щоб в мене були якісь досягнення. І в той момент я розумію, що мені потрібно ходити, наприклад, на спорт, от на тренування в зал, не для того, щоб в мене була гарна жопа, і хлопчики мене любили, а тому що спорт понижує мій кортизол, піднімає мої гормони щастя, і я, наприклад, сплю з ним краще.
Я почуваю себе загально краще. краще з ним, а ще я з ним краще сплю. А якщо я краще сплю, якщо я легко засинаю, тому що в мене є ще проблеми зі сном, на жаль, які тягнуться зі мною все життя, і я також маю їх контролювати постійно.
І от, якщо я краще сплю, засинаю, Я можу раніше прокинутися, я буду здеревіша, я буду краще себе почувати і мене вистачить на все інше. Якщо я нормально харчуюсь, то в мене вистачає енергії і сил. Я навіть відчувала, що я себе почуваю інакше в моменти, коли я, наприклад, їм каші, білок, салати. І в моменти, коли я весь день, наприклад, харчуюся піцею і солодким, я себе почуваю інакше. Я думаю, ви також звертали увагу, що ти себе інакше почуваєш, коли ти їсиш якісну їжу і коли ти їсиш от таке.
Це не означає, що не треба це їсти, це просто означає, що треба робити вибір. Якість на їжу. Так, солодке піцю їсти можна також, просто пріоритетно обирати якраз таки якісну їжу. Я так само розумію, що мені абсолютно не потрібно ходити ті 20 тисяч кроків щодня.
Абсолютно це нічого в моїй житті не зарішає. На даний момент... трекер заповнюється, якщо я пройшла за день 5 тисяч кроків.
Раніше я від себе вимагала ходити 20 тисяч кроків. Зараз я така, 5 пройшла, супер. Пройшла більше, ще краще, супер.
Молодець, все, ти зробила все, що могла, тобі немає ніякої цифри, яку треба досягати. Тому що знаєте, що я розумію? Що вечором я багато працюю, я загружена, мені треба просто вийти, подихатися, продихатися, щоб легені пробігла кров, щоб моя голова прочистилась, вітер в мої щочки, або дух врумянця добавив.
Я пройшлася по району, я вертаюся назад, в мене індерфінчики також піднялися, в мене організм такий ще більше там стамився, налаштований на сон. Я вже спокійна, я собі на вечір не ставлю на яких-то активних занять, я собі оце вийти, прийтися і мені буде добре. В мене також буде рівень кортизолу понижений і в мене також буде гармонія.
Гармонія більше, знаєте, так скажемо, на моїй душі. Так ось, я розумію, що мені треба купити масажори. От в мене отакий є масажор для голови.
В мене є аплікатор кузнєцовий. У мене є палички такі локальні. Я використовую це не для молодості і не проти намріків.
Я використовую це проти стреса. Чого я це роблю кожен вечір і не кидаю? Ти береш отак от і використовуєш її проти стресу. Ти розминаєш собі на голові всі спайки.
Ви попробуйте свою голову, де ж в отак без масажора потрогають. У вас там скільки буде болючих зон? А це все спайки.
Їх треба розминати. А я, наприклад, знаю, що якщо я собі... собі знаходжу якісь непонятні болючі відчуття в тілі, я неправильно це інтерпретую і одразу починаю думати, що я вмираю. Тому мені треба постійно розминати своє тіло.
По-перше, це корисно. По-друге, мені від цього дійсно легше. Мені і сон також покращується.
І оце розслаблення на вечір також покращується. Я роблю собі кожного вечора, кожного, я не пропускаю. І якраз таки я не пропускаю, тому що я знаю, що мені буде від цього легше.
Я роблю масаж цією штукою і кожного вечора стабільно я лежу Контрастний душ. Я не можу сказати, що я його прямо регулярно приймаю, але приймаю. Коли ти приймаєш контрастний душ, потім розтираєш своє тіло русником, так докраснати трохи. Боже, як це приємно.
Я також відчуваю, що в мене одразу якась тривожність покидає моє тіло і мені стає легше. Так само я знаю, що мені не потрібно пити каву на голодний слунок, тому що мій кортизол виросте. Так само я не курю. Зараз в звичайному житті я можу курити тільки коли я п'ю, тому що я знаю, що я буду почувати себе гірше. І в мене немає відчуття, що я в себе щось забираю.
з алкоголем. Я дуже сильно мінімалізувала зараз алкоголь в своєму житті, тому що я розумію, що з моєю нервовою системою і моїм тривожним розладом не можна його пити так часто. Не можна його пити навіть два дні підряд. Два дні підряд мені можна пити його раз в полгода. Коли десь я там відпустю, розумієте?
А отак на регулярній основі я не можу собі це дозволити пити. І це не із-за того, що я себе обмежую. Не із-за того, що я себе наказую, а просто, бо я хочу собі зробити краще.
От мені треба повністю переміняти це в своїй голові. Що я себе не наказую і мені не потрібно це робити заради якихось фантомних досягнень, щоб я або люди в інтернеті мене поважали. Мені потрібна ця рутина для того, щоб я почувала себе краще. І от я це міняю в своїй голові і я починаю все це робити з іншою мотивацією. І у мене немає зараз відчуття, що я хочу здатися або я хочу братися, або мені не потрібно це робити.
Бо я знаю, що роблю все це для себе, для того, щоб почувала я себе краще. От я розумію, що я піду на тренування і я буду почувати себе краще. Якщо я не піду на тренування, нічого не станеться. Я собі тренерки буду.
багато разів казала, ми не готуємося ні до якого марафона. Якщо в мене сьогодні ПМС і я не можу піднімати ті ваги, які я піднімаю зазвичай, ми просто зменшуємо і займаємося. І нікуди ми не женемося.
Нікуди ми не біжимо. І не треба мені просто поставити галочку, що я там покачалась. Ні, ми можемо так само і без вагів позайматися. І я буду в мене так само прибіжити кров, організмом проциркулює.
І мені буде добре. Нема ніякого марафона. Ніхто нікуди не гониться.
Мені знадобилося два роки, щоб до цього дійти. Два роки. І два роки, щоб дійти до того, що я себе не наказую.
Що навіть, вірніше, коли я себе щоби казала, от, Алла, багато пити нільзя. Ти ввечері можеш випити тільки три коктейлі. І я собі, блін, ну всі п'ють, а я навіть хочу, я навіть хочу, мені теж не до більшу, цього мені нільзя.
Ну, а це проблеми Алли завтрашнього дня, твое не розбереться. Зараз я розумію, що на наступний день є людина, яка все життя страждає від цього, цієї штуки, яка називається моральним будинком. Мені не важливо, скільки я вип'ю.
Мене не так буде тиснути, мене не буде боліти голова. Тільки зранку з похмільня буду почувати себе найгіршою людиною на планеті Земля, яку надо просто оцю планету вигнать. Що я просто таке відчуття, що я апезо...
Я зазорилась перед ціма, я зробила таку діч, я не робила всього, мене всі ненавидять, я буду себе так відчувати весь день. На цей момент, коли я це усвідомила, нарешті, я собі така, але, ну ніхто тебе не наказує, наоборот, хочу тобі лучше. Якщо ти не вип'єш ці там більше коктейлів, тобі завтра буде легше, ти завтра зможеш прожити цю житті, ти зможеш прожити цей день, і в тебе не буде цього відчуття.
І коли ти нарешті доходиш до того моменту, що все в своєму житті ти робиш тільки заради себе, тільки заради того, щоб зробити собі краще, що немає ніякого покарання, блять, міняється все. Я вам серйозно говорю, я... Я вам зараз розповім про свою математику. Моя мотивація дуже сильно трансформувалась.
Я розказала вам про усі періоди її, як вона трансформувалась і до чого вона дошла. І зараз я скажу, я не хочу припускати свою вечірню прогулянку, бо я знаю, що я буду почувати себе краще. І там немає ніякої кількості кроків, немає ніякого досягнення.
Мене нікого кольца руха, та мені вже взагалі похуй на ці кольца руху. Головне це просто вийти, продихатись і відчути себе краще. Тому що коли я так пройдуся, потім я йду назад під музичку дамо, і в мене аж все живе в моєму організмі, розумієте, все оживає. І я потім приходжу і я сплю добре. А якщо я добре міцно сплю...
я зранку інакша. Я весела, я добра, в мене купа енергії і все в мене хорошо. І от так само в мене раніше було.
От треба читати як можна більше книжок, треба читати побільше. І я зараз думаю, а для кого побільше, для чого? В один день я можу читати, в один момент можу не читати.
От я розумію, наприклад, що я та людина, у якої дуже низький рівень концентрації, який дуже сильно легко збити. От я не знаю, в когось є таке чи ні, а в мене є. Якщо я декілька днів підряд посижу в Тік-Токі і позаліпаю на всякі відео, то в мене одразу падає концентрація. В мене одразу сіста за якийсь проект, і я така, ааа, блін.
Блін, от це починає відволікатися. Я одразу не можу почитати нормальну книжку. Я починаю відволікатися.
Мені от капець як потрібна ця концентрація. І я розумію, от таке в тебе тіло, такий тебе мозок. Треба потрібно, наприклад, постійно тримати свою концентрацію. І ніхто тебе не наказує і не забере в тебе тікток назавжди.
Але для тебе буде краще, якщо ти будеш сидіти в ньому менше. І якщо ти почитаєш книжку, тебе буде інакший рівень концентрації. Ти будеш цю концентрацію розвивати.
А хороша концентрація дасть тобі плюси і в блогі, і в роботі, і вскрізь. Тому що ти зможеш сісти і доробити. якусь свою справу, яку ти запланувала. Бенефіти, ну, бенефітів тут більше, ніж в мінусі. Тому, може, сядь і почитай.
А якщо тобі не подобається книжка, не читай. От я, наприклад, раніше ще так само, питання мотивації, не могла зрозуміти, навіщо мені читати якісь історичні книжки, або книжки про історію людства, або ще щось. Мені завжди була ця тема цікава, але я не розуміла, для чого я це роблю. А зараз я звернула увагу, що вони мене заспокоюють.
От, серйозно, я одна і все зациклюється на мені. А ти починаєш вивчати історію людства, ти бачиш, що люди жили, вмирали і будуть жити і вмирати. І я там трошечки якось понижаю значимось зацикленості мого его.
От розумієте, я чогось думаю, що от я, всі мої переживання в мене в голові, воно все так ріється, все так ріється. А коли читаю ці книжки, я розумію, що планети набагато більше, людство набагато більше, все набагато більше, все взагалі більше, ніж за мій от этот крохотний такий вузький погляд на світ. І треба його розширювати. Мені це теж Те теж заспокоює.
І я не кидаю ці книжки, тому що мене це заспокоює. Кожна дія, яку ти робиш, має мати для тебе пояснення. Ти маєш пояснювати собі, для чого ти це робиш. Так само, наприклад, як все почалося з дуалінго.
Я в дуалінго проходжу скільки днів? Я вам зараз скажу, там уже дуже багато днів. І я так само розуміла, що от є людина, якій важко формувати звичку.
І якщо я собі візьму за ціль кожен день проходити дуалінго, от 169 днів в мене. А раніше я ніколи не могла його пройти більше пару днів. Я навіть тиждень не могла закрити.
А зараз в мене 169 днів. Я собі пояснила. От ти така людина, але тобі важко формувати звички. Пробуй на цьому. Пробуй і дивись.
Тебе ж ніхто не заставляє. Дуалінга це одна хвилина в день. Ну, дві максимум.
От просто пробуй, але кожен день. Потрошки, але кожен день. Тому що формування звичок важлива не кількість виконаних вправ, або не кількість виконаної роботи, а регулярність. Головне це регулярно робити.
Наприклад, ти обираєш собі, що ти будеш займатися спортом, і тобі не потрібно одразу ставити собі величезну ціль, що ти кожен день будеш займатися по дві години. Став собі займатися по п'ять хвилин, але щодня. Роби малесеньку зарядку щодня.
Щодня, щодня просто, попробуй. От в мене з доволінга так почалось. Я почала це робити, а вже через якийсь час мені захотілось індивідуальні уроки собі взяти, тому що я вже привикла до того, що я займаюся англійською і мені захотілось більшого.
І от, для мене оце і є величезним моментом прийняття. От раніше я дуже сильно переживала через то, що я не така, як інші. Що іншим повезло, що вони можуть, не знаю, 10 днів подряд пити, потім встати, бігти, щось робити, вони ніколи про життя не запарюються, в них все нормально, в них все класно, а от в мене постійно якась темнота в голові. Ну, вже як є.
Уже як є, я ще вам говорила, іншого тіла, іншого мозку в тебе не буде. І це ще не найгірше, що може бути. І ще з цього можна багато чого вижити.
І от що я стараюсь робити? Стараюсь тримати бутилку повною, як би це не звучало. Та я ж вам показувала, де того пусту.
Ви поняли? Це бутилка-мінералка, не подумайте. Власне, ви поняли мою геніальну метафору?
Бутилка має лишатися повною. Запам'ятайте. Це означає, що ніколи не потрібно себе виснажувати. І все треба робити для того, щоб в тебе лишався ресурс.
Я не говорю зараз тільки про... про відпочинок. Так, важливо відпочивати.
Але мене, наприклад, також наповнюють серетаніном спорт, прогулянки, книжки мене наповнюють серетаніном. От, я почала знову дивитися фільми і серіали. Я не дивилась їх майже два роки, тому що в мене була зацикленість на тому, що я трачу час так в пусту. Мені треба старатись більше, мені треба краще почитати, краще щось робити, краще то, краще сьо. Так от ніхуя.
Треба також дивитися фільми, дивитися серіали, розслаблятися. Тому що я забула, наскільки мене наповнює просто ресурсом зробити собі попкорн і подивитись якийсь класний фільм. Я забула. Була про це. Отже, що...
Починаємо змінювати своє життя з того, що нормально, собі пояснюємо, а для чого мені це взагалі треба. Можливо, вам це і не треба в тому контексті, в якому воно є в мене. Можливо, для вас саморозвиток і зміна свого життя це просто читати книжки, бо ви ніколи їх не читали. Або, не знаю, тренуватися, сходити на танці, а не в зал.
Або, можливо, перестати з кимось спілкуватися. Зрозумійте, треба пояснювати собі, для чого це все. Точно так само, я зараз розумію, що мені не потрібна ніяка токсична людина в моєму житті.
Ні подруга, ні хлопець. Так, ось ці високі, красиві пацани, токсичні, з емоційними качелями, вони звісно дуже сильно класні. Але тільки ти з ними починаєш заводити стосунки або зближатися, вони десь тебе перестануть писати, вони десь почнуть припадати, вони десь щось тебе заоб'юдять.
І мій стан вже погіршується. Я розумію, що в мене підвищиться тримбожність, я буду про це думати, я буду про це переживати, а нахіра мені це потрібно? Головна задача кожної людини це наводити спокій в своєму всесвіті, робити все для того, щоб в цьому всесвіті, який тебе обережний, оточує навколо тебе, було тихо і спокійно. І спочатку здається, що в цьому всесвіті, в цьому спокійній нічого не відбувається.
От раніше була драма, от раніше було весело, але раніше було прикольно. Ні, в спокійній все. Це все робиться заради нього. І пізніше до тебе прийдуть люди, які також цінують цей спокій, які навели спокій у своєму всесвіті, які навели порядок у своєму всесвіті.
І ви замечитесь. Просто спочатку наводиш спокій. і порядок в своєму всесвіті. Ніколи в житті не буде працювати схуднення срочно за два тижні для того, щоб сподобатись якомусь хлопцю. Це не спрацює.
Два тижні ходити в зал для того, щоб комусь там сподобатися, бо люди в інтернеті вирішили, що ти класна. Ніколи не спрацює комусь щось доказувати і міняти своє життя для того, щоб комусь щось доводити. Більш того, як людина, яка колись теж зробила помилку, от я зараз тобі докажу, я зараз тобі докажу, що я от така класненька і мене можна любити.
Я вам можу сказати, що людині, який ви хочете, щось довести, уже дуже давно поїбать. І на вас, і на те, що ви хочете їй довести. Людина просто вас бросила і ушла жити свою життя.
А ми, отакі от дуречки, зациклюємося на тих людях і ложимо свою життя їм під ноги, от буквально як калтарю. Принесли і положили. Дивись, дивись, дивись, я тут раками розшибалася, худала, не знаю, ще щось робила, добивалася грошей. І тепер ти бачиш, що я класненька, а людині поїбать.
Вона взагалі забула про вас. Так що не тратьте, будь ласка, час на те, щоб комусь щось довести. і вам теж повинно на неї поїбати. І це абсолютно не погано і не добре.
Це просто факт. Приймайте, людина вже пішла з вашого життя. Ми це прийняли і забули. Я зараз ні на кого не наїжджаю. Я сама робила цю помилку.
Я також себе мотивувала тим, що я зараз їм все докажу. Це безсенсово. Це на смак як вата.
комусь щось доказувати. Тому що тобі в якийсь момент здається, що ти і поїв, а в результаті ти нічого не поїв. Ти просто напихнув свій слунок ватою. І на смак це ніяк.
Доказати щось комусь ніяк. Просто абсолютно немає воно смаку. Оглядаючись на весь цей свій шлях, на цю всю історію, яку я вам сказала, я хочу сказати, що мотивація може мінятися.
І це нормально. Якщо вона міняється, і мені здається, що більш того зараз в мене саме здорова мотивація. І вона саме незламна якраз через те, що я розумію.
Я просто прийняла себе. От я прийняла. От я така.
мені придеться старатися більше, ніж іншим. Мені придеться робити те, що не роблять інші. Мені придеться завжди вести тідрекери умовно, тому що вони так само дають мені дофамін, якого у мене недостатньо.
От моя бутилка, я вам показала повну бутилку, а моя бутилка завжди отака от полупоста, розумієте? От така вона. В неї завжди на дні.
Завжди на дні у мене оцього серетоніна. Я теж назавжди дуже слідкувата, щоб я його ніде не потратила зайве. Щоб я ніде не пішла, десь не запила, якісь декілька днів підряд, а ми знаємо, що алкоголь це депресант.
Щоб я не пила кави дуже багато, бо вона мене теж це вижує. Щоб я не вступила не в які об'юзинні стосунки, бо це теж у мене забере весь цей серетонін. Щоб я навпаки старалась його наповнювати і старалась його тримати на плаву, тоді в мене все… все в житті буде добре.
Бо я своя єдина людина, на яку я можу покластися. Від того, чи я в ресурсі, чи я тримаю свою бутилку не пустою, не на дні, розумієте, ту рідину, залежить і те, як я буду працювати, і те, як я буду заробляти, і те, як я буду відпочивати, і те, що в мене взагалі, в принципі, буде в житті. Чи буду я там виконувати якісь свої цілі, якісь свої місії.
Від цього залежить усе. А ще я надію, що ви зрозуміли після моєї розповіді, що якщо ти вирішуєш змінювати своє життя, то це дуже довгий шлях. Це довгий шлях щоденних виборів, зівзлетів і падінь. З того, що ти скочуєшся з цієї дороги і вертаєшся на неї назад.
Це не означає, що я завтра прийму рішення, що з понеділка я починаю над собою працювати, і все, в моєму житті завжди все буде піздато. Ні, це так не працює. Розумієте, навіть якщо в тебе все окна, навіть якщо в тебе є друзі, розумієте, я завела і друзів, в мене все і в житті налагодилось.
Але рецидив все рівно стався, тому що я в один момент перестала слідкувати за тим, щоб моя бутилка завжди була повна. Ну воно, звісно, так звучить. Надже, ми є якісь тут.
з собрання анонімних алкоголіків. Ну, добре, давайте стакан, хай буде повний. Лучше я не зробила, взагалі, блін.
Зато ви, ладно, все, зато ви так запам'ятаєте краще. Треба не сподіватися, щоб ваша бутилка або ваш стакан завжди були повні. І треба завжди дивитися, щоб ви були в ресурсі. І мені здається, найкраща мотивація це дійсно зрозуміти, що все, що ти робиш в своєму житті, ти робиш собі на користь.
Ти не ходиш на спорт, щоб про тебе хтось інший добре думав, ти не харчуєшся правильно для того, щоб сходити. схуднути, ти дійсно робиш все для того, щоб почувати себе краще. Тому подумайте зараз про те, оце буде прям домашнє завдання, прямо зараз тут в коментарях, давайте його прям виконаємо.
Прям тут, щоб ви не відкладали собі на майбутнє. Що ви в своєму житті хотіли, але втрачали мотивацію? От, наприклад, ви хотіли підкачатися, або ви хотіли нормально почати харчуватися.
Як ви собі це пояснювали? І, може, того це і не працювало, бо ви собі погано це пояснювали. Давайте таке завдання.
Думаємо про те, що ми хочемо. Наприклад, почати кожен день ходити на прогулянки, правильно харчуватися, схуднути, умовно підкачатися, отримати іншу роботу. І думаємо про те, яке пояснення, чому ми використовували раніше, і яке пояснення ми можемо використати зараз, з огляду на те, що я вам розказала.
От як ми можемо собі це пояснити? От мені, наприклад, треба ходити на спорт, це я говорю. Мені треба ходити на спорт, тому що я так загально почуваю себе краще, тому що я від цього краще сплю, я краще відновлююсь, я краще життя живу.
От це знаєте, в мене був момент, коли я кинула курити на декілька місяців в минулому році. Я курила дуже багато років підряд, а потім декілька місяців кинула і перестала курити. І спочатку мені здавалося, що нічого не змінилось. Ну, нічого не змінилось, всі говорять, там, блін, такий перелив, все, ну, нічого не змінилось. Зате потім, коли я знову почала курити, я побачила просто дуже...
сильну різницю. Тобто в моменти, коли ти не куриш, а потім починаєш курити, ти прям відчуваєш, як твій організм отруюється, як ти гірше спиш, як ти гірше їстиш, як ти гірше відчуваєш смаки. От розумієте? І от така штука є з усим. І зі спортом, і з харчуванням, і з якимись щоденними активностями.
В момент, коли ти це робиш або не робиш, ти відчуваєш різницю. Власне, записуємо в коментарях свою нову мотивацію. І головна задача цієї мотивації сформувати її так, щоб ви розуміли, що робите це для того, щоб зробити собі краще, для того, щоб покращити своє життя, для того, щоб зробити себе щасливішою. Це дуже багато вирішує в моменті прийняття себе і в моменті упори на себе.
Тому що коли ти розумієш, що це для тебе, то ти розумієш, що це для тебе. що ти та людина для себе, яка хоче для себе тільки найкращого і робить це найкраще для себе щодня, ти починаєш інакше ставитись і до себе, і до інших людей. Тому що це також неочевидний інсайт, але треба бути цією людиною, яка робить своє життя краще. Для себе бути цією людиною, а не очікувати, що хтось прийде, врятує вас і зробить це життя кращим для вас. Ваше життя для вас же.
Хто це може зробити? Це може зробити тільки ти. Я цей шлях проходила дуже довго.
Я знаю все, що ви переживаєте. І я сподіваюся, що вам вистачить сил, ви не здастеся, ви будете це продовжувати і розумієте, що там можна впасти, але головне не те, що ти падаєш, а те, що ти встаєш постійно. Зараз у мене все добре.
Відповідь на питання, чи є деякі речі зламаними назавжди, чи можна їх виправити, я не знаю досі. Тому що я думаю, що не можна знайти це питання за два роки, які отак, знаєте, є терези, тут є два роки. виправляння, так скажем, а тут 20 з плюсом, життя за іншим патерном. І поки це переважає. Але мені, знаєте, навіть буде цікаво прожити ту житті і найти відповідь на це запитання.
Колись в нашому пенсіоні ми з вами це обговоримо. Я дуже дякую вам, що ви додивилися моє відео до кінця. Я дуже-дуже тішуся, що ми провели цю годинку разом.
Напишіть мені обов'язково коментар більше 7 слів. Це дуже допомагає моєму контенту. Я завжди, ніколи не здаюсь і продовжую записувати вас. вам ці відео, не долючи на те, що в мене останній час дуже великі проблеми з Ютубом, і він мене кумарить трохи. Але я продовжую це робити для вас, а ви для мене просто напишіть коментар.
А ще підпишіться на мій канал і поставте пальчик вверх. Рада, що ви з мене, чесно. І рада, що ви пройшли зі мною цей шлях.
І я завжди дуже сильно хотіла бути з вами щирою, і от я щиро вам розказую, що не завжди все так ідеально, як здається. Але це не означає, що якщо поганий момент з тобою здається, то ніколи більше не буде добре. Буде добре. Це все життя.
Воно іноді темне, іноді світле. Але суть тут головне... в шляху, який ми йдемо всі разом.
Я вас цілую, обнімаю. Чом-чом, па-па. За кадром нічого не буде, бо думаю, що вам мало хто колись каже, ні селі смогуть сказати, що треба мотивацію таку мати, щоб любити себе і цінувати себе, а не тіпа вставай, жирна жопа, іди, давай, починай їбашить.
Всі так говорять. Не треба оце все їбашить. Оце ні до чого хорошого не приведе.
Ви також побачили. Я вам розказала, що оце їбаш, їбаш, забий на себе, ні до чого хорошого не приводить. Головне, це щоб тобі було добре.
І не колись там, в майбутньому, а зараз. Пока.