Отже, друзі, у нас ще є час, щоб далі слухати Боже Слово і роздумувати над тим цінним зерном, яке Господь бажає сьогодні посіяти в наше серце. Я хотів би назвати сьогоднішню проповідь «Покликання». Ми з вами сьогодні пороздумаємо на тему покликання.
І знаєте, це, мабуть, наступна тема, про яку варто серйозно задуматись, після того, як людина приходить до Бога. І дуже часто до цієї теми відношення у людей неоднозначне, друзі. Хотів би запитати, скажіть, хто із вас так глибоко і серйозно задумувався над темою покликання?
Багато людей, багато рук. І, мабуть, це правильно, бо коли Бог приходить в наше життя, і ми розуміємо, що Він для нас зробив. Христос помер за нас. Він викупив нас від марнотного життя, дарував нам мир, радість, любов, дарував нам зовсім інше, інше життя. Деякі люди говорять, я вийшла після покаяння, я почула, як птахи співають.
Знаєте, повністю. що все змінюється. Так от правильно було би, мабуть, задати запитання, Господи, а що би ти хотів, щоб я зробив для тебе?
Ти мене покликав, ти мене спас. Що я можу зробити для тебе? Це тема покликання. І також хотів би сказати, знаєте, що помічаю, що Лукавий досить часто цю тему трішки поплюжить і перевертає.
Обережненько так, але він перевертає відношення до цього. Взагалі він перевертає все Боже. Все Боже. Як сьогодні до мене проповідувалося, зерна, знаєте, сіє, і Лукавий сіє, і Господь сіє зерно в наше серце. Але людині важливо зрозуміти, яке зерно падає в моє серце.
Я колись розповідав з цієї сцени таку притчу. християнську про те як один одного віруючого сатана вговорив що Ад це не страшно поясним розказав говорить та там добре в принципі що ти його боїшся і він жив як хотів потрапив в ад а там страждання муки і він йому каже що ж ти ти ж казав він каже друже ти тебе є одна проблема ти сплутав рекламу і реальність отак буває лукавим в нашому житті щось намалює і людина, не розуміючи, дивиться на щось, думає, та то не страшно, а це є проблема. І чому я цей приклад привід всі в темі? А до нормального, до здорового, до Божого формує відношення не таке, як хоче Бог.
З острахом. Знаєте, з острахом. І от, ідучи далі, зараз ще хочу кілька слів сказати про покликання.
Знаєте, покликання є загальне для всіх нас. Тож... котре є для кожного із нас ну наприклад покликання спастись і мати стосунки з Богом Амінь скажемо Бог кличе нас до цього і про це говорить Боже слово написано в першому післенні до коринтян перший розділ вірний є Бог який покликав вас до спільності з його сином Ісусом Христом ми покликані з вами до спільності з Богом і ще одне місце Божого слова Матвія 4 4 розділ 19 вірш говорить про те що ми покликані бути учнями Христа і благовістити іншим про нього це говорив Ісус Христос Матвія 4 19 написано каже їм Христос каже учням своїм ідіть за мною і зроблю вас ловцями людей це теж є покликання благовістити про Господа але є конкретне покликання від Бога для кожної людини це трішки інше. Воно згідно дарів і згідно Божої волі конкретної для кожного із нас.
І от на цю тему важливо подумати глибоко. Ми, можливо, не дамо відповідь сьогодні на зібранні, яке покликання для мене, але дуже важливо час від часу заглиблюватися і розуміти, чи взагалі це для мене важливо, чи взагалі я цю тему піднімаю в своєму житті і чи рухаюся я в напрямку Бога і в напрямку покликання. І от дивіться, цитую апостола Павла з Післення до Галатів, перший розділ, 15-16 вірш.
Апостол Павло говорив такі слова про своє покликання. Коли ж Бог, який вибрав мене від утроби моєї матері і покликав благодать у своєї, Уподобав об'явити через мене свого сина, щоб я благословістив його між язичниками. Я не став того часу радитися з тілом та кров'ю.
В цьому місці апостол Павло говорить про конкретну ситуацію. конкретне своє покликання і він говорить коли мене Господь покликав благовістити язичникам про його сина Я не став радитися з плоттою кров'ю іншими словами він говорить Я не став розсуджувати це вигідно чи не вигідно. Це ну як оце, це буде розумно з моєї точки зору людського чи не розумно.
Він каже, я включився в це покликання. І ось, друзі, мені здається, таке відношення мало би бути в нашому серці, щоб коли ми взнаємо, яка Божа воля для кожного із нас, ми хотіли цього, бажали цього, і не боялись. І далі ми переходимо до іншого пункту, але я хочу зараз зазначити тезу. що покликувані є очікування і реальність. І важливо нам з вами правильно сприймати покликання, не боятися його, але хотіти і шукати, які у нас очікування цього і яка реальність в нашому житті.
Важливо знати своє покликання. Визначення дає спокій і цілесприймованість. Коли людина знає, по якому шляху Бог бажає, щоб я йшов, або який мій поклик, яка кудись вийде, куди мені вкладатися для Господа, вона визначена. Вона будує цілі, вона молиться за це, вона будує плани, і вона згідно цього поклику робить кроки в своєму житті. І Бог її благословляє.
І Бог її благословляє. Тому важливо розуміти це. Отже, рухаємося далі. І я хочу сказати, друзі, що бажання виконати покликання приходить не з примусу.
Давайте ми це собі підкреслимо. І так. І тут на слайді такий, знаєте, тато робить з сином уроки.
Син вже десь у дворі грає у м'яча з друзями, а тато каже, роби уроки, це важливо, і заставляє його. Можливо, деякі батьки згадали вашу вечірню історію з дітьми, а діти вже там десь, знаєте. І от іноді ми сприймаємо Божий поклик, як, знаєте, типу Господь приходить до нас і говорить, роби оце. А нам, якби, не дуже...
його хочеться так от Боже Боже слово я хочу прочитати е-е післання до філиппіан Апостол Павло в другому розділі 13-й вірш говорить так адже то Бог за своєю доброю волею викликає у вас і бажання і дію Амінь Бог викликає у нас в нашому серці бажання і дію не заставляє не лякає нас але викликає бажання і дію і знаєте повертаючись до тему багатьох людей інших різних сприйняття покликання знаєте іноді люди От коли думають про покликання тут у них приходить такий страх перше це от якось одна одна сестра запитала у свого батька, каже, тато, а якщо мене Бог покличе в Африку? В Африку, там, в неї картина про каженні, страшно, жарко, там, знаєте, немає кондиціонерів, ці голі, бісі, голі, бісі, голі босі діти бігають. І от вона там, і вона вмирає від тої жири, і от вона думає, якщо Господь покличе, що мені робити?
І вона таке боїться. Знаєте, що я сказав тату? Якщо ти любиш Бога, і Господь покличе тебе в Африку, тебе ніхто не зупинить. Ти будеш так цього хотіти, щоб тебе ніхто цього не зупинить. Він тебе заставлять не буде.
Бачите різницю, друзі? Наше людське розуміння і Боже розуміння. І знаєте, ще друга історія така, яка іноді виникає в голові людей, історія одразу з Йоною. Бог сказав Йоні, їдь.
Він не поїхав. І тут з'являється риба, оп, його з'їдає, проблемка. І люди думають, якщо я не послухаю Бога, одразу десь з'явиться в моєму житті якась риба, яка мене проковтне.
А це страшно. І знаєте, типу, і хоч... хочеться і колеться і страшно щоб риба з'їла і не хочеться десь кудись і друзі але це історія старого заповіту взагалі історія з Йоною це окремі стосунки йони з Богом ми не знаємо які вони були до цього може щось іона обіцяв Богові може там якась була в них розмова ми не знаємо і то взагалі Заповідь наповнений різних історій, не стандартних, але новий заповідь інший.
Друзі, ми з вами живемо в часи нового заповіду, і поклик Бога для нас зовсім інший. Зовсім інший. Ви знаєте, я хочу підкреслити іще раз, глибоке бажання виконати покликання Бога перемагає перешкоди та страхи. Бо ми до цього зовсім по-іншому відносимося.
І от приклад... Апостола Павла. Дії святих апостолів, 21 розділ і 13 вірш.
Написано, тут цитата приведена, що відповідає Павло на певну ситуацію. Там описується, що Павло був в певному місці. Пішов пророк Агав, який взяв перепоясання Павла, зв'язав собі руки і сказав, людина, чи це пояс, так в Єрусалимі візьмуть і видадуть в руки язичників. І що почали люди робити?
Почали підходити до Павла. говорити ти чуєш що то тобі не варто йти це ж тебе Бог попереджає А знаєте що Павло говорить дивіться Павло відповів що ви робите плачучи надриваючи мені серце адже я готовий не тільки бути ув'язненим але й померти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса крапка Я, знаєте, собі думаю, ну, мабуть, це пророк, це якесь було попередження від Бога для нього не робить цього, але він це зовсім по-іншому страхтував. Можливо, він подумав, да, ну, Господь говорить, це буде в моєму житті, але це його не зупинило, і він говорить, я...
готовий, я хочу. Він відчував в своєму серці цей глибокий поклик від Бога йти і робити його справу. І ми знаємо, що далі за цим було, друзі. Павло не помилився.
Ми знаємо, як він багато... слова, багато благовістя зробив через цю всю історію, коли його пов'язали, як його возили від одного місця до іншого, а він благовістим тим царям про Христа, про Божі цінності. І в цьому він бачив свою місію, а не покарання. Ніколи нигде він не сказав «Ой, знаш, що я не пішов?
Мене ж пророк попереджав». Він сміливо проповідував Боже слово від однієї точки до іншої, де його переміщали. Розумієте різницю? І я думаю, брати і сестри, Бог бажав би, щоб у нас було подібне відношення до Його покликання. Щоб ми розуміли, що Бог любить нас.
Це вже частина нового заповіту. Адже Господь в новому заповіті кличе нас любов'ю. Амінь.
Кличе нас тим, що Він віддає Сина Свого, Ісуса Христа. І ми, по суті, наш шлях за Богом, друзі, це відповідь на Його любов. Книга «Пісня-пісень» дуже гарно змальовує...
стосунки нареченого і нареченої, і це також є прообразом Христа і церкви. І почитайте цю книгу, друзі. Там дуже багато фрагментів, де наречений постійно кудись кличе наречену.
її не заставляє. Він її кличе. Давай, давай, туди прийди.
Я тебе буду чекати там. Іди туди. А вона його постійно шукає і прагне. Це стосунки новому заповіті нас і Христа. Амінь.
Амінь, друзі, амінь. Це стосунки церкви і Бога в новому заповіті. Тому Бог очікує, що ми будемо прагнути цього, шукати. Бог не буде гнати нас.
нас батагом друзі служити йому ми це робимо від любові до нього ви знаєте у мене є друг з яким я навчався біблійному коледжі це було багато років тому і в нього тато був який ще в 90-ті роки відкрив кілька церков в Одеській області. Був важкий час, тільки починалося, по суті, пробудження. Були проблеми, ви знаєте, хто пам'ятає ці купони, талони, зміна грошей була, нехватка всього, нехватка продуктів, черги.
І в цей час, а в нього була сім'я, 12 дітей. В цей час цей чоловік відкрив там в Одеській області дві церкви. І знаєте, мені було дуже цікаво...
як він зрозумів, що це треба зробити, оцей поклик Бога. І я постійно задавався цим запитанням, але в один із днів, коли цей батько мого друга, він їхав до своїх дітей в Америку, він їхав через Київ, зупинився тут у мене вдома, і я думаю, оце якраз запитаю. І я говорю, брат Павло, скажіть, будь ласка, як ви отримали від Бога це відкриття, відкривати ці церкви, свої діти дома?
Копа! проблем. Він на велосипеді Воспеді їздив від одного місця до іншого, служив цим людям і започаткував ці церкви. І він знаєте, що мені сказав?
Я до сих пір пам'ятаю ці слова з таким трепетом. Він каже, Юра, я не знаю, як тобі пояснити. Ми молилися, і так хотілося, так хотілося, що ми з цим нічого не могли зробити. Він викликає бажання і дію.
Чуєте? Йому Бог не являвся, не говорив. Чуєш, Павло? Давай, давай, швиденько, дві церкви.
Час пішов. Просто він молився, він шукав Господа. і глибоко в серці було це бажання робити цю Божу справу тому я хочу надихнути себе і вас дорогі друзі Давайте шукати Господа і дивитися глибоко в наше серце Який поклик Бога для мене Боже що ти хочеш щоби я зробив бажання вийти в Боже покликання і виконати його приходить від глибокої переконаності про те що дає нам Бог це найкраще для нас Дякую. Не від страху, а від віри в те, що Божа воля для мене найкраща.
Те, що Він мені дає, це найкраще. Можливо, не найлегше. Там, бачите, праворуч є така римарочка.
Не найлегше, але найкраще. Амінь скажемо? Амінь.
Тому нехай нас Бог благословить рівнувати, шукати цього покликання. Наступне, я хотів би сказати, друзі, якщо є справа служити, ми обов'язково почуємо його покликання. поклик по суті ця історія продовжується бачите тут на слайді спортсмени які спрагло біжать до цілі до мети ці спортсмени вони йдуть до перемоги спрагло ринуть вперед.
Вони тренувались, вони уважно слухали наставлення тренера, вони слухали, які секрети є для перемоги, вони себе обмежували в чомусь, і вони йдуть вперед. Я думаю, що Господь бажає, бажав би, щоб ми ось так рухалися вперед до перемоги. І рухалися тою стежкою, якою він нас веде. Сміливо йшли в його покликанні.
І знали, яка наша ціль. Знаєте, я на початку, коли робив вступ до цієї проповіді, говорив, що дуже важливо визначитися в житті. Знаєте, визначення дає нам сміливість. І допомагає нам сміливо бігти тією стежкою, яку нам дає Господь. А сьогодні дуже багато розфокусування в нашому житті.
І знаєте, Знаєте, сьогодні важче прийняти рішення і зробити вибір. Знов таки, раніше, коли ще мої батьки були молоді, і я був маленьким хлопчиком, ми заходили в магазин за ковбасою, там було три вида ковбаси, чи чотири. Така, така і така.
Тато знав, мені оцю. Зараз, коли ми приходимо в маркет і підходимо до цього холодильника з ковбасою, там 43. Нова, оновлена, з м'ясом, без м'яса, з салом, без сала, з ковбасою. Ковбасою, без ковбаси, привезена, завезена, вивезена, конфіскована, все. І ми стоїмо, думаємо, що краще.
І багато людей не знають, що вибрати, і вони кажуть продавцям. А що краще? Порадьте яка.
Вона каже, оцю беріть, бо з нею договорились, оцю пропоную. Люди думають, о, мені порадили. Ну, ладно, це інша історія. Так от, і сьогодні багато. Коли ти підходиш до гардеробу, в тебе два піджака чи дві рубашки, ти знаєш, яку вдіти, бо цю надягав вчора, а сьогодні другу.
Нема вибору. А коли ти підходиш до гардеробу, були 10 рубашок було у вас такі підходите сестри до гардероба і нема чого в діти як його поєднати то старе то вже не підходить те вже надоїло те я купила щоб просто купити бо акція була і так далі да і ми думаємо вибір і знаєте от я до чого це я до того що так і в духовному житті буває лукавий розфокусовує наш наш фокус життя і ми трошки там трошки там проте подумаємо там поїхали там відпочили там ще про когось подумала і ми втрачаємо ціль і людина витрачає себе на дрібні якісь незначні речі але саме головне вона не знає головного покликання ради чого варто жити куди вкладатися про що молитися для чого виділяти основний час в житті або давайте скажемо так основний вільний час бо ну ми там є робота наприклад пішли зранку прийшли ввечері але ж є вільний час як його використати Куди вкластися? І Бог бажає, щоб ми молилися і шукали покликання.
Якщо є справа служити, ми почуємо його. поклик Бог не дає людям те що вони не цінують це про справу Боже слово написано Матвія 7 розділ 6 вірш не давайте святого псам або святині псам і не кидайте ваших перлин перед свиньми щоб не потоптали їх своїми ногами і обернувшись не розшарпали вас це про цінності І при чому тут це місце, коли ми говоримо про покликання? Це про те, що якщо людина не цінує покликанням Бога, не важливо це для неї, ну наврядлі вона, мабуть, і війде в нього.
коли ти цінуєш, ти про це ревнуєш. Бог не дає людям те, що вони не цінують. Знаєте, є різні оманливі думки у людей. Іноді вони думають, людина живе своїм байдужим життям. Тут раптом є Господь, вночі відкривається небо і Господь говорить Андрій, вставай, іди, починай служіння молитви Андрій такий, о, добре, я подумаю Це не та історія, друзі.
Або ще одне таке заблудження, що, ну, мені покликання невідоме, Бог мені не відкрив. Та це проблеми Бога. Це його питання.
Я не знаю. Хай він мені ось каже, тоді я буду знати. Але тут трошки по-іншому повертається це питання. Бог не дає людям те, що вони не цінують, Боже Слово говорить. І покликання це перлина, це цінність.
І цього треба бажати, прагнути, цим потрібно цінувати. Тоді Бог нам буде говорити про це. це Бог бере у використання тих хто цінує ним і реально прагне служити йому і знаєте дуже хороший приклад теж про Павла коли він ще не був Павлом коли він був савлом який гнав церкву Бога, який гнав християн.
І пізніше в своїх післянях Павло описує свій стан. Він говорить, я був ревнитель по Бозі. Тобто він говорить, я реально шукав Бога.
У нього не була ціль, знаєте, просто робити, ну там, гнати когось. Він реально шукав Бога. І Бог бачив його серце, яке прагнуло Бога. Тільки він думав, що коли він влаштовує гоніння на християн, він цим служить Богу.
Він це теж говорив. І от дивіться, Господь являється йому на дорозі, освітлює, він падає, сліпне. І які слова сказав він до Господа? Він говорить, хто ти, Господи? Перше запитання.
А потім він запитав, що? Що ти хочеш, щоб я робив або щоб я чинив? Це питання покликання.
Одразу, з першої секунди, два питання. І мені здається, дорогі брати і сестри, це самі важливі питання, на які кожен... з нас має відповісти собі і Богові. Хто такий Господь? З цього починається наш шлях.
Щоб ми реально розуміли, хто такий Бог, пізнати Його. Боже, хто ти? Який ти? ти насправді віриш що Бог великий ти насправді віриш що Бог є творець всього Всесвіту ти насправді віриш що Бог має для тебе найкращий шлях якщо ти віриш це наступне питання яке варто задати для нього що ти Боже хочеш щоби я робив і Господь сказав Савлу який потім став називатися Павлом апостол Павлом він сказав йому що робити і він йому там уже коли він говорить говорив Ананій іди помолися за нього і він говорить я йому скажу скільки він має претерпіти за мене тобто він вже йому прикриває занавість цю шторку що будуть страждання але ти маєш потужне служіння ти маєш покликання від мене і Господь йому сказав що він повинен робити тому важливо це пам'ятати друзі щоб в нашому серці була спрага щоб ми це цінували якщо Бог бачить справу в твоєму серці відповідь він обов'язково тебе направить і скаже тобі Бог говорить до всіх але чують спраглі Теж дуже цікаве місце з Божого Слова, післення до євреїв, перший розділ і перший вірш.
Тут написано, багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до наших батьків. Це говориться про єврейський народ, до якого звертався Господь. І, друзі, скажіть, будь ласка, чи чули євреї?
Чи розуміли вони? Не завжди. Не завжди вони розуміли. не знали Богу Божу волю і чули але Бог написано говорив дивіться багато разів і багатьма способами Я думаю що До нас також Бог говорить багато разів і багатьма способами, але якщо твоє серце спрагне, це відкриває його почути Божу волю для твого життя. І це дуже практичний приклад, друзі, відносно того, що Бог говорить багато разів, а чує спрагні.
От ви не задумувалися, чому буває на службі? Один сидить, записує, записує відкриття, Бог говорить, дивишся, листає, чи якийсь блокнотик, а другий спить, куняє. А проповідник проповідає одну ту саму проповідь.
Чого так буває? буває тому що одно одне серце спрагли а інше Ну я не знаю може не виспався з ночної зміни таке буває це безуслуження просто це факт так от спрагле серце чує Нехай твое серце буде спрагли для нього Нехай твое серце буде справа для нього. Друзі, на цьому ми зупинимося.
Це ще не все. Але я продовжу в інший раз на іншому зібранні. Але зараз давайте помолимося за те, що ми чули. Помолимося за те, щоб насправді наше серце було справжнє.
Порагли, піднімемося, наші ноги, друзі. Помолимося за те, щоб ми чули, яка Божа воля для нас, щоб ми шукали цього. І Бог обов'язково буде направляти нас. І ми будемо визначені в житті, і будемо знати, що Він очікує від нас і в якому напрямку нам рухатись. Амінь.
Помолимося.