Біологія. 8 клас. Добрий день! Мене звати Анастасія Федоренко. Я викладаю біологію людини — науку, що дійсно не залишить вас байдужими. Бо вона стосується вас особисто. Сьогодні ми дізнаємось більше про будову органів травної системи людини. Та, мандруючи нею, дослідимо основні етапи травлення різних компонентів їжі. Зокрема білків, жирів та вуглеводів. На нас чекає багато цікавого, тож вперед! Травленням називають сукупність процесів механічної та хімічної обробки їжі, що забезпечує розщеплення складних органічних речовин, що входять до її складу, до простіших, а також їхнє подальше всмоктування та видалення неперетравлених решток. В організмі людини травлення відбувається у травній системі. Вона складається із видовженої трубкоподібної структури травного тракту, що поділяється на відділи, що утворюють порожнини і де відбуваються травні процеси. А також травних залоз, що виділяють спеціальні речовини — ферменти та допоміжні речовини, які, власне, забезпечують розщеплення складних органічних сполук. До відділів травного тракту, як зображено на екрані, належить ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий та товстий кишківник. А до травних залоз — слинні залози, печінка, підшлункова залоза, а також чисельні залози шлунку та кишківника. Розгляньмо детальніше! Процес травлення розпочинається у, власне, ротовій порожнині. Спереду вона обмежена зубами, з боків — щоками, зверху — твердим піднебінням, яке переходить у м'яке. Дно утворене діафрагмою рота, що побудована з чисельних м’язів. Внутрішня поверхня ротової порожнини — слизова оболонка, здебільшого вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, що захищає її від травмування під час механічної обробки їжі. Тобто, змочування та пережовування, подрібнення її на маленькі шматочки. У цьому процесі беруть участь зуби, що містяться в альвеолярних комірках нижньої та верхньої щелеп. Як ви вже знаєте, рухливою є лише нижня щелепа, рухи якої здебільшого забезпечують жувальні м’язи. Зуб — це орган, що має певні особливості будови. Як зображено на екрані, частину зуба, що виступає над яснами — називають коронкою. Вона вкрита емаллю — найміцнішою тканиною тіла людини. Вона захищає зуб від механічних та хімічних пошкоджень, запобігає стиранню та проникненню мікроорганізмів. Міцності емалі надає значна кількість мінеральних сполук, зокрема солей Кальцію та ортофосфатів. Якщо ці сполуки утворюють комплекс з іонами Флуору, міцність емалі зростає ще більше. Саме тому, споживання цього елементу у достатній кількості — є одним із шляхів профілактики карієсу. Тобто, руйнування тканини зуба, приклад якого зараз на екрані. Але, як ви вже знаєте, надлишок цього елементу є шкідливим для емалі та здатний викликати порушення її будови — флюороз. Частину зуба, що розташована у кістковій комірці щепел, називають коренем. Він вкритий особливою речовиною — цементом, що кріпить корінь зуба до стінок комірки. Перехідну ділянку між коронкою та коренем називають шийкою зуба. Всередині зуба міститься його основна речовина — дентин. За будовою він нагадує кісткову тканину. А також, всередині міститься порожнина — пульпа. Вона заповнена пухкою сполучною тканиною, містить значну кількість судин та нервів, що забезпечують живлення зуба та його чутливість. У людини, як і в більшості ссавців, першими прорізуються молочні зуби. Цей процес починається приблизно в перші шість місяців після народження. А у віці, в середньому, шести років розпочинається їхнє випадіння та прорізування постійних зубів. Молочні та постійні зуби є аналогічними за будовою. Але в молочних зубів емаль є тоншою. А їхня кількість та розмір є меншими. Це пов’язано із ростом щелеп, що відбувається з віком. Приблизно у віці дванадцяти-чотирнадцяти років усі зуби в людини вже є постійними. Більшість людей в цей час має двадцять вісім зубів, що зараз на екрані. Вісім різців, чотири ікла, вісім малих кутніх зубів (премолярів) та вісім великих кутніх (молярів). Молярів може стати більше за рахунок прорізування ще чотирьох зубів, по два на кожній щелепі. Їх називають зубами мудрості. Вони можуть прорізатися в будь-якому віці або бути відсутніми взагалі. Це все є варіантом норми. Тож загалом, кількість зубів у ротовій порожнині може зростати до тридцяти двох. Більш детально ми розглянемо будову та функції різних типів зубів під час проведення лабораторного дослідження. Загалом, як ми вже зазначали, зуби беруть участь у механічній обробці — подрібненні їжі. Сформувати з пережованої їжі харчову грудку та проковтнути її допомагає м’язовий орган — язик. Як гадаєте, який тип м’язової тканини утворюють м’язи язика? а) гладка м’язова тканина; б) посмугована скелетна м’язова тканина; в) посмугована серцева м’язова тканина; г) усі зазначені. Так, правильна відповідь — б) посмугована скелетна м’язова тканина. Ми здатні керувати м’язами язика свідомо, саме тому, до його функцій також належить й формування звуків мови. А ще на слизовій оболонці язика містяться різноманітні рецептори, зокрема смакові. Вони сприймають різні смаки їжі, що дозволяють відрізнити їстівне від неїстівного. Детальніше про них ви дізнаєтесь протягом наступних занять. Крім механічної обробки, їжа також підлягає й хімічній. Її забезпечують ферменти слини. Слину виділяють слинні залози, протоки яких відкриваються до ротової порожнини. Найбільші з них зараз на екрані — це привушні, піднижньощелепні та під’язикові залози. Більш дрібні залози містяться безпосередньо у слизовій оболонці рота. Слина є рідкою безбарвною рідиною, до складу якої здебільшого входить вода, ферменти: амілаза та мальтаза слини, лізоцим, а слизи — муцини, а також бікарбонат-іони тощо. Амілаза та мальтаза слини є ферментами, що розщеплюють більш складні за будовою молекули вуглеводів до простіших. Бікарбонат-іони забезпечують необхідне середовище для роботи цих ферментів — слабко-лужне. Ще один фермент лізоцим або мурамідаза руйнує клітинну стінку бактерій, що здебільшого побудована з муреїну. Звідти й друга назва. Тобто, лізоцим є одним із компонентів імунного захисту організму, що знезаражує їжу. Слизи муцини зволожують їжу, а також захищають слизову оболонку ротової порожнини від пошкодження власними ферментами. Тож, підсумуймо. Травлення у ротовій порожнині забезпечує механічну обробку їжі за допомогою зубів, хімічну обробку, здебільшого вуглеводів, за допомогою ферментів слини, а також формування харчової грудки за допомогою язика та її подальше проковтування. Після ковтання утворена харчова грудка потрапляє до ротової частини глотки, а далі - до стравоходу. Ці частини травного тракту забезпечують транспорт харчової грудки із ротової порожнини до шлунку. Шлунок, що зараз на екрані — це м’язовий орган, що розташований у черевній порожнині, здебільшого в її лівій половині. Форма та розміри шлунку можуть змінюватись в залежності від його наповнення їжею, положення тіла тощо. В середньому в дорослої людини довжина шлунку складає близько двадцяти п’яти сантиметрів, а об’єм — від одного до трьох літрів. Слизова оболонка шлунку рухлива та утворює численну кількість складок, що розправляються при його наповненні. Тут розташована велика кількість залоз, що виділяють шлунковий сік. До його складу входить вода, хлоридна кислота, ферменти — зокрема, пепсиноген та лізоцим тощо, слизи муцини тощо. Хлоридна кислота створює необхідне середовище для роботи шлункових ферментів — кисле. Разом із лізоцимом вона також допомагає знезаразити їжу. А ще відповідає за хімічну обробку білків — їхню денатурацію. Тобто, оборотнє порушення просторової будови білка. Ніби розкручує білкову молекулу, аби ферментам було легше вплинути на неї. Також хлоридна кислота перетворює неактивний фермент шлункового соку пепсиноген на активний пепсин. Пепсин забезпечує розщеплення більш складних за будовою молекул білків до більш простих. Муцини зволожують та захищають слизову оболонку шлунка від перетравлення власними ферментами. Тож, в порожнині шлунку відбувається знезараження їжі за участі хлоридної кислоти та лізоциму, а також хімічна обробка білків за допомогою хлоридної кислоти та ферменту пепсину, що проявляє свою активність за кислих умов середовища. Скорочення м’язів шлунку забезпечує перемішування частково перетравленої їжі, хімусу, а також її просування до наступного відділу травного тракту — тонкого кишківника. А що ж відбувається далі? Відповідь на це запитання ви дізнаєтесь, переглянувши наступне відео. Але спочатку опрацюйте завдання після відео та ознайомтесь із матеріалами конспекту, що містять посилання на 3D-моделі, що допоможуть вам краще закріпити знання. До нових зустрічей!