Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни

Вступ до ООН

• Післявоєнні переговори: Створення міжнародної організації для підтримки миру.
• Сталін і Ліга націй: Проти збереження, вигнаний в 1939 році.
• Пропозиції СРСР: Включення всіх республік СРСР з правом голосу.
• Відповідь західних держав: Відмова через відсутність суб'єктності.
• Створення МЗС в УРСР: Народний комісаріат закордонних справ.
• Залучення до ООН: Участь УРСР та Білорусі як постраждалих країн Другої світової війни.
• Підтримка самореалізації: Ілюзія поваги до українців, активні бойові дії з УПА.
• Участь в установчій конференції: Сан-Франциско, 1945 рік, очолена Дмитром Мануїльським.

Участь УРСР в міжнародних організаціях

• Економічна та Соціальна Рада: 1946 рік.
• Комісія з атомної енергії та контролю за озброєнням: 1948 рік.
• Непостійний член Ради безпеки ООН: 1948-1950 роки.
• Членство в ЮНЕСКО: 1954 рік.
• Членство у 28 міжнародних організаціях до 1958 року.

Територіальні зміни

• Територіальний переділ: Окупація земель Польщі та Румунії у 1939-1940 роках.
• Легалізація нових територій: Визнання кордонів на конференціях в Тегерані та Ялті.
• Договори з Польщею: Об'єднання українців, обмін територіями в 1945 році.
• Договір з Чехословаччиною: Приєднання Закарпаття в 1945 році.
• Договір з Румунією: 1947 рік, передача Басарабії та Північної Буковини.

Масові депортації

1944-1947 роки

• Переселення з Польщі та України: Добровільне і примусове.
• Операція «Вісла»: 1947 рік, переселення українців на північ Польщі, асиміляція.
• Операція «Захід»: 1947 рік, депортація підозрюваних у співпраці з УПА.

Висновки

• Депортації: Примусове переселення, відсутність прав людини, злочини тоталітарної системи.
• Вплив на міжнародний авторитет: Хоча підпорядкований інтересам СРСР, діяльність дипломатів УРСР змінювала сприйняття України в світі.