Доброго дня, шановні колеги! Рада вас вітати на сьогоднішньому вебінарі. Ми будемо говорити про медіаграмотність на уроках української мови, про фейки, про перевірку інформації та про створення медіапроєктів.
Мене звати Лідія, я про себе розкажу трошки згодом. Зараз, якщо ви добре мене чуєте, бачите, напишіть, будь ласка, з якого ви міста. Я знаю, що...
Ви вже, мабуть, обмінювалися цими даними, але я ще, на жаль, не бачила всіх ваших відповідей. Тому напишіть, будь ласка, звідки сьогодні ви до нас приєдналися. Якщо ви добре чуєте чи бачите мене, якщо ні, то, якщо є якісь проблеми, теж, будь ласка, можете написати про них у чат. Дякую, пишучи добре чути Кривий Ріг, Змаїльщина, Донецька область, земляки, я теж родом з Донеччини, народилася там, Суми, Полтава.
Дуже класна на сьогодні географія, Глухів, багато міст. Я пишу, чи добре, чи чудно, тоді можемо з вами продовжувати. Власне, хто я, така, чому я сьогодні розповідаю вам про медіаграмотність. Мене звати Лідія, у мене дві вищі фахові освіти. Я за першою освітою філолог, а за другою освітою я фахівець із медіакомунікацій.
Два з половиною року я працювала в маркетингу, я була проєктним менеджером у компанії. А після цього я вирішила все ж таки повернутися до школи, про що Ані трошечки не шкодує. Але, власне, мій досвід у маркетингу дозволив мені задуматися про те, як же пов'язати шкільне навчання із практикою, із чимось корисним для дітей, а як розказати дітям про...
Таня з Луганщини, добре. Як розказати дітям... про те, як же ж їм пов'язати те, що вони вивчають, з реальним життям.
Тому якраз я принесла свій досвід у школу, і він виявився теж досить корисним. І цього року мені пощастило потрапити у ТОП-50 Global Teacher Prize Ukraine, чому я дуже рада. Ви можете бачити мій інстаграм, фейсбук, приєднуйтеся, буду дуже рада поспілкуватися.
Тож, будемо починати. Трошечки про проект на урок. Це освітній журнал, бібліотека розробок, онлайн-тести, проєкти, курси, вебінари, інтернет-конференції та інтенсиви.
Власне, про що ми з вами будемо говорити сьогодні? Тема дуже широка і насправді можна провести 8 вебінарів, кожен з них буде тривати годину, а то і більше. Я дуже хотіла...
розказати про якісь основні інструменти, якими я користуюся, про які я знаю, які можуть стати вам у нагоді. І, власне, весь сьогоднішній вебінар буде побудований навколо конкретних вправ, які, сподіваюся, вам знадобляться. І якщо ви будете їх використовувати, вони вам сподобаються, теж залишайте зворотній зв'язок, він буде дуже корисний.
Тож, спочатку ми поговоримо взагалі про медіаграмотність, для чого її потрібно вивчати, що це взагалі у сучасному світі. Мене дуже цікавить досвід, закордонний досвід. Ми поговоримо про соціальні мережі.
Для чого колобку «Авкаунт»? Власне, я розкажу про мій досвід роботи з дітьми і з соцмережами, про коментарі обов'язково поговоримо. Дуже важлива тема фейки, мені здається, це одна з найважливіших тем, якщо ми говоримо про медіаграмотність, по це критичне мислення.
Ми поговоримо про те, як працювати з текстами саме в цій темі. Ми поговоримо про відеоконтент, що це взагалі та навіщо. Забігаючи наперед, я скажу, що 2020 рік це час, коли відео стає основним контентом. І це, я вам кажу, не тільки я, так, Лідія шкільна вчителька, це говорять маркетологи, це говорять SMM-менеджери.
Це один з ключових видів контенту. Тому, власне, ми теж маємо, якщо не бути там присутніми, ми маємо. Знати про це, і ми маємо вміти працювати з цим відеоконтентом, і ми маємо радити нашим учням щось якісне. Поговоримо про медіапроєкти, ну, це, власне, як підсумок всього вебінару.
Якщо ми вміємо працювати з соцмережами, якщо ми вміємо відрізняти фейки від правди, якщо ми вміємо працювати з текстами, ефективно гуглити, створювати відеоконтент, тоді ми, звичайно ж, можемо створювати якісні медіапроєкти. І наприкінці поділюся цікавими ресурсами, які теж можуть стати вам у приході. Що ж, поїхали!
Сьогодні кожен з нас фактично створює медіа. Сьогодні кожен з нас продукує якийсь контент. Ми щось з вами шеримо, ми щось пишемо, ми лайкаємо. І це не новина, правда, ви всі це і так звичайно ж знаєте.
Світ стає взагалі одним великим медіа. І власне тому про це і говорять у школах. Шановні колеги, у мене до вас питання.
На вашу думку, для чого потрібно вивчати медіакомунікацію або медіаграмотність? Два дуже схожі поняття. На вашу думку, для чого в школі потрібна медіаграмотність, медіакомунікація, якщо взагалі потрібна? Дуже мене цікавлять ваші думки з цього приводу.
Чи просто медіакомунікація, так це сума слів. Медіа та комунікація, і, власне, що таке медіа та грамотність. Для саморозвитку пишуть. Круто, дійсно. Змінюється світ, правда.
І при чому він дуже швидко змінюється. Маємо йти нового часу. Швидка інформація. Щоб вміти фільтрувати величезний потік інформації.
Відрізняти фейк від правди. Здобувати нові знання і навчати всьому дітей. Передавати інформацію.
Дякую вам за ваші відповіді для розвитку критичного мислення. Теж дуже важлива відповідь. Навіть декілька людей про це написали.
І це дійсно так. І ми про це далі поговоримо. Бути ближчими для дітей.
Кажуть, що для педагога дуже важливо уміння інколи приєднуватися до дітей. Не нависати авторитарно, а саме приєднуватися до них, до їхніх інтересів. Правильно писати пости. Тобто ви маєте на увазі, що треба вміти правильно писати пости.
Мене, власне, цікавить мета. Дякую. Це ваші відповіді. Щоб поговорила...
Я спочатку хочу показати вам один сайт. Власне, існує Національна асоціація медіаграмотності у школах. Це її сайт, ви можете зайти на нього. Він насправді дуже корисний, незважаючи на те, що він англійською мовою.
Навіть користуючись перекладачем, ви зможете зрозуміти основні посили. Чим мені подобається ця асоціація? Власне, все ці асоціації тим, що вони дуже чітко окреслили мету вивчення медіакомунікації взагалі в школах. Вони говорять, що мета освіти з медіаграмотності допомогти людям будь-якого віку розвинути навички досліджування та висловлювання, щоб люди вміли критично мислити, ефективно комунікувати та бути активними громадянами в сучасному світі. Дуже просто насправді.
і дуже чітко, на мою думку. І, власне, що ж у себе включає навчання медіаграмотності? Це, по-перше, активні дослідження, тому що, якщо ми не будемо досліджувати інші медіа, якщо ми не будемо багато читати, якщо ми не будемо дивитися на всю ту інформацію, яка на нас дійсно сиплеться, її дуже багато, ми не зможемо бути медіаграмотними.
З нашого боку. Медіаграмотність це критичне осмислення повідомлень, які ми отримуємо та надсилаємо. І насправді ця організація говорить про те, що ми маємо відійти від того процесу, в якому вчитель наче нависає над дітьми як гуру.
Бо як ми можемо навчити дітей критично мислити, якщо вони орієнтуватимуться тільки на вчителя, як на єдине джерело. Звичайно ж, ви мені скажете, що, Лідія, сьогодні вже... Мало хто з дітей дивиться на вчителя, як на єдиного гуру, і це дійсно так.
Дійсно, часи змінюються. Але ми маємо пам'ятати, що саме під час вивчення медіаграмотності ми маємо дати більше академічної свободи і більше простору для трактування джерел, для трактування інформації і для того, щоб проявляти себе. Рухаємося далі. Ну і, власне, що таке медіаграмотність? Що нам дає це?
Вивчення медіаграмотності розширює поняття грамотності на всі форми змін. Це не просто читати, не просто писати. Ми пам'ятаємо, у нас є відео, у нас є аудіо, у нас є багато змішаного контенту. Вивчення медіаграмотності потребує постійної правил, так і власне, як і будь-яке вивчення, будь-якого матеріалу.
Воно розвиває інформованих, вдумливих та активних громадян, що так необхідно для демократичного суспільства. І це, на мою думку, один з найважливіших пунктів. Вивчення медіаграмотності визнає, що медіа є частиною культури і функціонують як агенти соціалізації.
Коли я була студенткою, то писала наукову роботу з медіа і я писала про самоідентифікацію у соціальних мережах. Тобто про те, як люди говорять про себе в інших соціальних мережах. І вже 5 років тому це було актуально. Власне, ми сьогодні визнаємо, що правда, медіа на нас впливає. І...
Ми з цією інформацією можемо вчиняти по-різному. Ми можемо просто з нею жити, або ми можемо пробувати все ж таки регулювати ту інформацію, яка на нас впливає. І вивчення медіаграмотності підтверджує, що люди використовують власні навички, переконання, досвід, щоб конструювати власні сенси сповідомлень. Це якраз про те, як ми сприймаємо те, що бачимо.
Тут у нас і фейки, хоча ми про них... Поговоримо трошечки далі. І, власне, статистика. Чому для нас це взагалі важливо? Як я сказала, я працювала в маркетингу, і ця робота навчила мене спиратися на цифри.
Я гуманітарій, філолог за освітою. Але саме робота в маркетингу показала мені, що для того, щоб приймати будь-яке рішення, варто спиратися на якісь конкретні факти, а краще на цифри, на статистику. Чому ми з вами маємо вивчати сьогодні медіаграмоті? Подивіться, будь ласка, я вказала джерело. Це найсвіжіші дослідження України.
По-перше, ми бачимо, що щороку проникнення інтернету збільшується. Порівнянні з 2004 роком, коли там тільки 12% активних користувачів, минулого року вже 71% українців міг сказати, що... він активно користується інтернетом.
А коли будуть дані за 2020 рік, я впевнена, ми побачимо ще більше проникнення. І тут, звичайно ж, я думаю, дуже сильно вплинув і карантин, і наше дистанційне навчання. Власне, на сусідньому слайді ви можете побачити розріз щодо міст, щодо великих міст, щодо міст із населенням 100 тисяч мінус, щодо сіл. І ми бачимо, що проникнення інтернету росте у всіх цих населених пунктах. Далі ми бачимо, що зростає відсоток людей, які користуються соціальними мережами.
Ключові в Україні зараз це YouTube, це Facebook, це Instagram, тому ми сьогодні говоритимемо про них. І так само велика кількість людей користується месенджерами. Здавалося б, медіаграмотність і месенджери це якісь зовсім різні речі. А ні.
Я думаю, всі з вас знають про листи щастя. Про пост, який потрібно переслати своїм друзям, інакше не буде тобі щастя. Дуже багато людей такі пости бачили, а я, як класний керівник, бачу дуже багато таких повідомлень у чаті із власними учнями.
І, насправді, дуже багато роботи вкладаю в те, щоб пояснити дітям, що таке спам. Чому не потрібно пересилати всі ті повідомлення у Viber, в яких написано «перейшли мене» комусь іншому? І це теж променюється грамотність, насправді.
Тому нам теж важливо розуміти, який відсоток людей користуються Viber, Telegram, Facebook Messenger. Як бачимо, цей відсоток доволі пристойний. І нова мережа для України це TikTok. Напишіть, будь ласка, хто взагалі знає про таку мережу?
Може, є й такі, хто має там аккаунт. Якщо не знімають, то хоча б проглядає відео. Напишіть колеги, хто знає, що таке Тік-Ток.
І чи, можливо, користуєтеся ви цією соціальною мережею? О, бачу багато, знаємо, такі крикрапочки. Супер. Супер, як ми бачимо, у порівнянні з серпнем. Минулого року TikTok виріс дуже динамічно, він наростив аудиторію, практично збільшив на мільйон кількість своїх користувачів.
А інколи проглядала, видала, учнів підсадила. Так, тому що дійсно багато учнів сьогодні у TikTok. Коли я приходила працювати до школи, Всі учні були у відомих мені соціальних мережах. Вони були в Інстаграмі, вони були в Фейсбуці.
Цього року на карантині Тік-Ток просто вистрілив. Оскільки люди були вдома, дуже важко було кудись поїхати, піти. Цього було не можна робити абсолютно.
Тому всі розважалися вдома, знімали відео. Тік-Ток насправді це абсолютно унікальна мережа. Вона має свої особливості подання інформації.
Перше, це дуже коротке відео. TikTok переплюнув навіть Instagram, вдалося б, так, куди коротше. Найкоротше відео, там 15 секунд мінімум. І в TikTok можна не створювати власні відеоролики, а користуватися чужим звуком.
І саме в TikTok отримали популярність так звані тренди. Тобто вистрілює якийсь звук, він стає популярним, і просто сотні тисяч людей знімають під цей звук власні відео. Я сьогодні вам покажу приклад такого тренда, і я покажу приклад саме українського тренда, тому що зараз в україномовному тіктоці, в тренді, виконання вірша Ліни Костенко «Богданом ступкою», я думаю, всі чули хоча б раз цей вірш, саме виконання Богдана ступки.
Він отримав друге життя, коли хтось, якась невідома, але дуже уміла людина заміксувала. цю, цей вірш, заміксувала це виконання. І я тільки за хвилин 15 вчора нарахувала більше ста відео, які мені висвітлились, але насправді їх набагато більше. Тому Тік-Ток це соціальна мережа, яка теж заслуговує на увагу під час нашої роботи.
Ну, і, власне, це була невеличка теорія. Коли я працюю з дітьми, коли ми говоримо з ними про медіаграмотність, я теж показую їм графіки. Тому що дуже важко почати вивчення медіаграмотності без мотивації. Ми знаємо всі, ми всі вчителі, ми знаємо, що це дуже важливий елемент уроку. Ми маємо замотивувати, ми маємо показати, а для чого мені зараз це вивчати.
Інколи це дуже важко зробити, але не з медіа. Інтернет проникає все глибше, соціальні мережі стають все популярнішими, з'являються нові соціальні мережі. Дуже важливо вміти жити у цих соціальних мережах, дуже важливо знати про них основне і не загубитися там.
Власне, є багато жартів про те, як знайти підхід до сучасних учнів. І от один з мемів, що вчитель замість класної роботи написав «Жесть дивитися всім». Ще є дуже класна карикатура, теж, думаю, багато хто її бачив, коли вчителька щось пояснює дітям. Вони не слухають, вона дістає таку рамку з інстаграма, ставить її перед собою і всі діти крізь екрани смартфонів на неї дивляться. Це все, звичайно, жарти, але правда ж в соціальній мережі медіа дуже сильно впливають на наше сприйняття, на сприйняття дітей, особливо на тих, які народилися вже після 2010 року і не знають іншого світу.
Вони можуть сприймати інформацію. Тільки так. Ну і, власне, думки про те, що діти дуже обізнані в інтернеті, у них хипні.
Тому що, насправді, діти знають про інтернет дуже мало. І не дуже добре вміють критично ставитися до якихось речей. Далі я б хотіла поговорити про соціальні мережі.
Скажіть, будь ласка, чи є якісь питання до цього моменту? Щодо статистики, щодо мотивації? щодо причини, та навіщо нам взагалі вивчати медіаграмотність на будь-яких уроках чи на уроках мови.
Якщо є якісь питання, будь ласка, напишіть по гарячих слідах, ми зможемо їх обговорити. Хтось навіть відео викладає, супер. От селайте мені свої тіктоки, буду на вас підписуватися.
Дуже цікаво, тому що насправді якісного вчительського контенту мало. І діти люблять креативні вчительські відео, і чесно, я теж. Дуже люблю подивитися на якісь ідеї від колег. Питань немає, ми тоді з вами рухаємося далі.
І знову питання є у мене, до вас. Скажіть мені, будь ласка, яку небезпеку для дітей можуть ховати соціальні мережі? Просто можна по фактах написати, що небезпечного може статися, якщо дитина зареєструвала АК.
Пізно вивчати, ми доганяємо бігом. Насправді, ви знаєте, ніколи не запізно. І ось навіть представники міжнародної асоціації з медіаграмотності, вони говорять про те, що нам не обов'язково бути з дітьми на одній хвилі. Правда, ми представники різних поколінь.
І правда, діти можуть знати трошки більше про технології. Але ми маємо володіти цими навичками критичного мислення. Ми маємо... вміти показати їм це розмаїття і спрямувати їх. І цього буде цілком достатньо.
Тому що жодна людина не зможе наздогнати це все шалене життя у соціальних мережах. І цього не потрібно робити. Так, ще раз моє питання. Яку небезпеку можуть ховати соціальні мережі? От, перша відповідь.
Дитина може покинути реальний світ. І жити там є, можна забути дійсно. Зустріти шахраїв це теж, до речі, реальна проблема маньяків.
Дійсно, там втрачаються різні люди. Зловмисники, шахраї. Несвідомо діти користуються. Рухаємося. Кібербулінг.
Це взагалі тема для окремого вебінару. Це реальна проблема, яка розвивається так само швидко, як і інтернет. І вона заслуговує на окрему годину для розмови.
Розсіється увага. Так, це реально дуже велика проблема. Власне, мій варіант.
Більшість дітей хоче бути присутними в інтернеті. І це абсолютно нормально. Тому що сьогодні, як я вже сказала, весь світ стає великим медіа, і кожен хоче бути в ньому присутнім. Що, на мою думку, важливо знати під час створення сторінки?
По-перше, яку інформацію варто вказувати, а яку ні. Що коректно постити, а що ні. Що робити, якщо пишуть незнайомці, і ви мені про це вже написали.
Що робити, якщо тебе образили... або ти бачиш, як ображають когось іншого. Так от кібербулінг, про який ви теж написали.
Як коментувати, щоб потім не було соромно. І це теж важлива проблема. Ну, власне, ми поговоримо про інформацію, про постинг, про коментарі. Бо знайомці, шахраї і кібербулінг це реально окрема тема, дуже важлива тема, про яку треба важливо говорити.
Але це трошки відводить нас від медіаграмотності. Ну, власне, я не просто так... додала сюди цей мем, так, це інтернет, він нічого не забуває, він нічого не прощає, так, ви пишете, використовують не за призначенням, так, не знаю, що взагалі туди постити, що туди викладати.
І, як я казала в описі до цього вебінару, я дуже часто починаю свої уроки з медіаграмотності фразою «Інтернет нічого не забуває». Діти не вірять, що це цілком нормально. Ну як, я ж... Можу запостити фото, а потім видалити.
Є така кнопочка. Я можу запостити якийсь текст, а потім його видалити. Там же є така функція. Тут теж може бути місце для великої розмови про зберігання інформації, про сервери. Але, власне, можна просто показати декілька цікавих фактів.
Я спеціально взяла приклади не з України, хоча у нас теж багато подібних випадків. Ми бачимо зірку серіала «Флеш» звільнили з проєкту за пости 8-річної давнини. «Дісней» звільнила режисера «Стрічки» через старі твіти. Матеріал 2018 року, пости 8-11 років.
«БіБіСі» звільнили ведучого за расистський пост. А потім ми бачимо ще... У світі людям не все одно, що ти постиш.
Ти можеш сьогодні написати щось, що здається тобі смішним чи дотепним, висловити свою думку, бо тобі здається, що так правильно. Ти напишеш і забудеш. А за 10, 15, 20 років то є керівництво, то є знайомі.
А це не штовхнуться. І чи не буде тобі потім за це соромно? Чи не може постраждати твоя репутація?
Це перший момент. Другий момент це опитування HR-фахівців відомого українського сайту з пошуку роботи. Так, одного з ключових.
І, власне, у них запитали. Чи ви переглядаєте сторінки кандидата в соцмережах? Хто?
Навіщо? Ну, як ми бачимо, майже третина звертає увагу на фото. Чверть підтверджує інформацію з резюме.
4% переглядає друзів і майже половина шукає інтереси, чим же цікавиться наш кандидат. Тобто, люди, які хочуть взяти нас на роботу, цікавляться тим, що ми постимо. І другий графік.
Чи може сторінка кандидата в соцмережах стати причиною відмови під час працевлаштування? Ну, як ми бачимо, тільки третина HR-фахівців каже, що ні. Сторінка особиста не має жодного стосунку до роботи. Всі інші можуть відмовити людині через відверті фото, через екстремістські публікації, через цінності людини, які відрізняються від цінності компанії. І це теж можна показувати дітям, тому що фактично для чого ми їх навчаємо?
Ми готуємо їх до життя у великому світі. Вони вийдуть і будуть працювати. Хтось залишиться в Україні, хтось поїде за кордон.
І вони мають розуміти, що сліди в інтернеті... можуть призвести до наслідків, які, можливо, ці діти не хотіли отримати. І тому їм варто бути дуже обережними. І, власне, вправи, як я й обіцяла. Ми можемо багато говорити, показувати красиві графіки, але ж будь-яку навичку треба закріплювати вправами.
І я пропоную три. Перед тим, як ви почнете з ними працювати, я пропоную познайомити дітей. І з прикладами сторінок відомих людей.
Це мають бути ті люди, цінності яких близькі особисто вам. Так, це може бути Клопотенко. Просто красива сторінка кухаря, який має 500 тисяч підписників. Це може бути Дмитро Комаров, український мандрівник, у якого більше мільйона підписників у соціальних мережах.
Просто показати дітям, як відомі люди пишуть, що вони постять, яку інформацію вони виставляють. Ну, власне, звичайно, ті відомі люди, яких не соромно показати, які можуть бути прикладом, тому що ми знаємо, що діти дивляться на різне. І тут якраз теж момент про формування смаку.
Після того, як ви подивилися, проаналізували сторінки відомих людей, подивилися, що і як вони постять, що вони пишуть, можна попрацювати. Перша вправа це класифікатор. Залежно від віку дітей, вправа відрізняється.
Якщо учні маленькі, це початкова школа. Може ще п'ятий клас. Учням просто дається перелік дій. Наприклад, публікувати свою адресу, публікувати фотографії з відпустки і писати, що саме зараз вас немає вдома, ви саме зараз у відпустці. Фотографувати свою кімнату, наприклад, із себе.
Просто там публікувати свою фотографію. А учні вже з цього обирають, що можна постити, що постити, можливо, не варто. Старшим учням можна дати самостійно прописати, що ж постити можна, а що не варто.
Вони можуть як обійнятися інформацією в парах і оцінити один одного, і потім обговорити вже в класі з вчителем, яка ж все ж таки інформація є окей, а яка не має бути присутня. Груповий аналіз. Це така дуже смілива вправа і дуже важливо зважати на загальну атмосферу в класі. У мене є класи, в яких я...
виконують цю вправу, а є класи, в яких поки що зарано. І потрібно ще попрацювати з ставленням дітей один до одного. Власне, один з учнів показує свою сторінку в соцмережах, і діти аналізують її на безпечність.
Так, чи немає там зайвої інформації. Так, старші діти можуть пограти в HR-департамент і проаналізувати, чи взяли б вони на роботу цього кандидата. Останнє це створення сторінки для персонажа-творча-автора. Виконується в парах, в групах.
І обов'язковий подальший груповий аналіз. Приклади, як це виконували діти у мене. Це можна робити як на комп'ютері, так і в мене. Це сторінка Флора Белла, це у мене.
Мій маленький, це був 3 клас. Діти освоювали соціальні мережі, вони просто вигадували персонажа, вигадували йому біографію, потім вони таску писали з ним. з цим персонажем і створювали сторінку у Фейсбуці. А зліва ви бачите ватмани.
Так вийшло, що тоді у мене був восьмий клас, ми не могли потрапити до кабінету інформатики, і ми створювали сторінки в соціальних мережах просто на ватмані. Чим цей вид робот класний? Тим, що діти добровільно лізуть у підручник читати біографії. Тому що для того, щоб створити сторінку якогось письменника, потрібно подивитися, де він жив, з ким він то вирішував. Особливо дітям подобається писати коментарі від друзів цієї відомої людини.
Я пам'ятаю, як зараз діти почали шукати, з ким дружив Голобородько, що це за люди. Вони почали гуглити, ким же були його друзі. Почали думати, а що ж вони могли йому написати.
які коментарі могли з'явитися на цій сторінці. І, власне, ця робота дуже добре розвиває ось ці пошукові навички. І, як ми бачимо, це може бути в інтернеті, це може бути на ватмані.
Діти з 3-го і по 11-й клас можуть цю роботу виконувати. Коментарі. Коментарі це окремий вид, взагалі, мистецтва в інтернеті.
Вони можуть бути емоційні, вони можуть бути недоречні. І всьому варто вчити дітей. Дуже дякую за коментарі.
Добре, що я дуже рада, що вам цікаво. Коментарі можуть бути різні. І, на мою думку, коментарям теж треба вчити.
Є дуже, насправді, старий мем. Я його переклала українською і написала сюди зміст такий. Є пост.
Просто людина щось пише. Здається, збирається дощ. Під постом з'являються коментарі.
Якась Ніна Трохимів напише, що, боже, таке саме було 30 років тому. Такий був хороший рік на погоду. А гаруш скільки вродило.
Ох, ох, ох. З'являється якийсь Марк, який пише, боже, на що ти це написав? Ну, хіба це важливо?
З'являється умовна Анютка, це я зараз нікого не хочу образити, просто збірна ім'я, яка пише, не повіриш, сиджу вдома, заробляю тисячу гривень на день, додавайся, теж так зможеш. Я думаю... Більшість з вас бачила такі коментарі у відомих людей, в будь-якому аккаунті, в якому більше 200 підписників.
З'являється якийсь злий гнат, який починає питати, звідки ти це все знаєш, схивати синоптик, так, люди роками вчаться. З'являється Вася, який пише неграмотний коментар, і потім в кінці всієї цієї вакханалії з'являється Гліб Горгівич, який хоче продати гараж. Це, звичайно, умовно.
Це, звичайно, іронія, але правда, великі обговорення інколи нагадують ось ці коментарі. Теж я дітям показую цей мем, він старий, він перероблений, звичайно, під сучасні реалії, і більшість з них завжди киває і каже, точно, от вчора у мене така сама ситуація була, от вчора прям все було так само, тільки без гаража, ніхто нічого не продавав. Писати коментарі теж варто. І вчити їх писати. І тут ми застосовуємо різні вправи.
Письмове коментування. Діти заздалегідь готують текст. І це може бути особиста історія, найбанальніший мій відпочинок влітку, перший, що може спасти на думку, про якийсь момент в житті, який запам'ятався. Я дуже люблю писати з дітьми на болиці. Коли дитина бере якусь реальну історію з життя, У цю реальну історію додає 3-4 небулиці, фактів яких не було.
Дитина пише, потім зачитує, а всі інші мають гадати, що ж власне було правдиво, а що ж ні. Це, до речі, дуже добре вчить дітей слухати. Я думаю, у багатьох є така проблема, що коли виступає одна дитина з доповіддю, її мало хто слухає.
Не всім цікаво. А коли дітям потрібно з цією інформацією щось зробити... вгадати, коли вони, можливо, отримують за це оцінку або ще якесь заохочення, їм теж класно. От ми можемо ці неболиці теж написати. Або знаходять готову статтю про важливу проблему сьогодні, яка особисто їм цікава.
Це вже, звичайно, для старших дітей, у яких добре розвинені пошукові навички. Читель історії переміщує, роздає однокласникам, і вони коментують. Чужий текст за алгоритмом. Задалегідь ми алгоритм цей прописуємо. Ми пишемо власне враження, що я відчув, коли прочитав цей текст.
І там коментарі за фактами. Це здається дуже легко. Ну, ставалося б, ну що там.
Але коли я спробувала це робити з власними учнями, я зрозуміла, наскільки їм це зараз необхідно. Наскільки важливо вчити дітей просто коментувати за фактажем. Коментування в мережі, звичайно, в окремому документі чи аккаунті.
Я збирала популярні пости, знову ж таки, у відомих людей, які збирали багато переглядів, лайків чи коментарів. Збирала їх просто в окремий документ, або можна навіть взяти шаблон якийсь, виявити, що це соціальна мережа. Додавала в Google документ, давала дітям посилання.
Вони заходили і коментували. Звичайно, перші... Два чи три рази ці коментарі були теж недоречними, теж вони сміялися, не вважали цю вправу дуже важливою. Згодом вони зрозуміли, наскільки їх коментар може вплинути на подальший хід розмови, на комунікацію з цією людиною, який вони пишуть.
Що почали задумуватися? над змістом своїх слів. І, звичайно ж, проєкт.
Сторінка в соцмережах про власне захоплення. Я таке робила з п'ятикласниками. Це було завдання на тиждень. Ми з ними дивилися на соцмережі, ми дивилися на наповнення.
І вони отримували завдання створити сторінку в соцмережах. Це може бути Інстаграм, це може бути Фейсбук. Ну, власне, будь-яка соціальна мережа, яка їм доступна, там, де їм можна бути.
Ми знаємо, у соцмережах є, насправді, вікові обмеження. Тобто не можна бути до 12 років. Хоча там є і 9-річні діти, але все ж, ми не можемо давати завдання, які порушують правила соцмереж.
В інстаграмі можна створити аккаунт. І от, власне, про власне захоплення. Про літературний твір, про футбол, про танці. У мене дівчатка робила класний аккаунт про східні танці, вони займаються.
Додавали туди відео, показували фотографії зі змагань. Це було дуже цікаво. У мене діти робили аккаунт для продажу слаймів.
Я думаю, ви теж знаєте, слайми, діти дуже люблять ними гратися, це якісь такі в'язкі іграшки. І от у мене вже п'ятикласники створили собі на соціальну мережу сторінку, де вони описували власні вироби і навіть почали їхній продаж. Такий собі маленький бізнес.
Ну от, вони наповнюють постами, 3-4 пости, показують мені. Ну, я. Кидаю у групу класу адреси цих сторінок.
І однокласники пишуть 5-6 коментарів під постами. І так ми тренуємося. Їдемо далі.
Чи є якісь питання? Чи, можливо, щось незрозуміло? Чи потрібно ще щось освітити?
Якусь тему? Я вам дякую за зворотний зв'язок. Чудово, якщо вам цікаво.
Чує питання? Дякую. Дуже дивно, насправді, вступати не перед реальною аудиторією, а проводити вебінар, тому я ставлю вам багато запитань.
Мені важливо розуміти, що все ж таки є контакт, і ми правда з вами на одній хвилі. Поговоримо далі про фейк-ньюс. Про фейки.
На мою думку, це правда одна з найважливіших тем. Ага, підрізняти ботів, я думаю, наприкінці спробую дати відповідь, принаймні, на це запитання, воно правда дуже важливе. Тож, фейкові новини, фейкові пости, на мою думку, одна з найважливіших тем.
Я повторюся. Тому що нічого так не засмічує увагу, як якісь дуже дивні повідомлення, які розходяться соцмережею просто з космічною швидкістю. Але перед тим, як ми з вами.
Поговоримо про фейки, які вони є, як убезпечити дітей, і ми знову пограємо. Ну, ви зрозуміли, мені потрібен зворотній зв'язок, мені дуже цікаво з вами спілкуватися і отримувати його від вас, тому гратися ми теж будемо. І це гра, яку ви можете провести зі своїми дітьми, я вам раджу її провести, вона класна, вона мене постійно дивує. Не я її вигадала, якщо ви знаєте того, хто її вигадав, то скажіть мені.
Я скажу цій людині дякую, вона класна. Власне, гра на створення фейків, як ви зрозуміли, називається «Червоний капелюшок». Не просто так це фото, це картинка тут.
Нагадайте мені, будь ласка, спочатку, про що у нас казка «Червоний капелюшок»? Туже коротко, що там з сюжетом? Червоний капелюшок мають знати всі.
Може і ні, зараз будемо згадувати. Дивіряй, перевіряй. Так, звичайно. Що у нас із казкою «Червоний капелюшок»?
Я правда не жартую, мені правда важливо, щоб ви мені зараз написали. Я розумію, що мене дивляться дорослі люди, вчителі. української літератури. Я знаю, які твори ви читали. Але мені правда важливо, щоб ви зараз написали, що там взагалі відбувалося.
Ага, «Гості до бабусі», «Небезпека в дорогах». А в небезпеку вигляді кого, Людмила? Напишіть мені, будь ласка.
Хто у нас там небезпекою був? Небезпека, так? Ось червоний колір, небезпека.
Вовк. А хто вам сказав, що небезпекою там був саме вовк? Колеги, ким була ця людина, яка вам сказала, що саме вовк був небезпекою?
Небезпечний вовк, вовк з її фонучкою. Це теж абсолютно реальне питання до вас. Хто вам сказав, що саме Вовк усьому винен?
Малонучка, ви мені скажіть, хто вам сказав. Ну, насправді, я трошки, мабуть, скорочу. Тут моє питання стосується того, що діти дають відповідь.
Ну, автор, правда ж? Автор, той, хто нас розповідав, той, хто нам розповідав про цю історію. Автор сказав ось так. А тепер, колеги, я вам... Якби ви були в залі, я б вас поділила на три групи.
Автор казки, так, дякую. Якби ви були в залі, я б вас поділила на три групи. Оскільки ви не в залі, ви самі вільні вирішувати, до якої групи ви зараз матимете відношення.
І спробуйте розказати цю історію, якщо вам подобається, то від імені зоозахисників, які представляють інтереси Вовка. Або від імені Національного телеканалу Королівства. Або від імені захисників прав дітей.
Це має бути заява в соцмережах. Звичайно, коли ви даєте це завдання дітям, вони мають 20, 25, 30 хвилин. Це завдання на весь урок насправді.
Тобто, щоб якісно його підготувати. А зараз мене просто цікавить дуже коротка теза. Якби ви говорили від імені захисників, як би ви розказали цю історію?
Якби ви правда представляли інтереси Вовка? А якби ви були саме захисниками прав дітей, на чому б ви сконцентрувалися в цій історії? Який аспект вас позацікавив? О, мама дитину сама відправила через, бачите, оце у нас захисники включилися.
Або від імені Національного каналу Королівства. Спробуйте, я дам малисеньку хвилинку. Мені дуже цікаво, на вовка постійно полюють. А, бачите, це зоозахисники, мабуть, у нас, так?
Що його взагалі до цього стану довели. І, власне, коли я вперше п'ятикласникам дала таке завдання, я дуже здивувалася, дуже здивувалася відповідям. Діти, які не дивляться телебачення, це... Реальна позиція батьків. Діти, які дуже обмежені у користуванні соцмережами, вони мені видали такі історії, от диким тваринам нічого їсти.
Діти-захисники вийшли і розказали, що взагалі вовк це дика тварина, а у диких тварин є свої потреби, і він живе у своїй території, і це до нього взагалі прийшли гості, а не він прийшов до когось. І це була настільки логічно побудована історія, ви знаєте. Другий момент від імені Національного телеканалу. Знову ж таки, я сформулювала ось так, як вам. Нікого не наштовхувала на жодну думку взагалі.
Це обов'язкова, до речі, умова. Ви додатково не даєте жодних натяків. Ви не розказуєте, як би вам хотілося, щоб діти це виконали.
Це важливо. Вони мають самостійно подумати. Тут немає неправильної відповіді.
Національний телеканал, діти, які... О, геройський вчинок лісорубів, звичайно, які врятували бабусю червону шапочку. Тут буде фокус на них.
Захисники прав дітей казали про... Погану матір, яка відправила одну дівчинку, при чому діти так загралися, вони там потім стали і міліціонерами, вони потім ледь суд не створили, ледь не відкрили справу про позбавлення батьківських прав. Там пішла дуже цікава окрема історія.
І це казка, з якої я починаю вивчення тему фейків. Тобто подивіться, будь ласка, у нас є один факт. У нас є дівчинка, вона пішла в ліс, періжки, бабуся, вовк, лісоруби. Але наскільки по-різному цю історію можна показати? Якщо ми дивимося з різної точки зору.
От, вовк це собака, можна зробити його своїм писком. Я вам дуже дякую, дуже таке добре трактування. Чудово. Переходимо далі.
Ми погралися в цю гру, і я вам показую наступне фото. Це реальний сайт, це реальна стаття. Можуть бути різні, до речі, статті, але... В Україні розробили чіп, який вживлятимуть людям під час вакцинації.
Білл Гейтс поки ще думає, як і куди вставляти чіпи. От, явіть собі, ви бачите, вам кидають посилання на оцю статтю, з текстом «Боже, подивися, що відбувається взагалі у світі, що це робиться». Ваша реакція, шановні колеги?
Я вам показую зараз цей слайд. Вам надсилає подруга, мама, дитина, будь-хто. Неправда логічно подумати.
Буду сміятися. Окей, а ще якісь дії будуть? Угу, угу.
А сайт Your Review? До речі, дуже хороше питання. коли ми вивчаємо з вами медіакомунікації, коли ми говоримо перевірити інформацію, звичайно.
Якщо ми перевіряємо інформацію, то ми з вами дивимося, не писала повідомлення, теж, як мінімум, не поширювати далі, це вже добре. Коли ми починаємо з вами перевіряти інформацію на цьому сайті, просто погортати його сторінки, ми бачимо, що це сайт фейкових новин. У нас реально існує сайт фейкових новин. Я зараз повернуся.
Це сайт UR Review. Якщо ви працюєте з медіаграмотністю, якщо ви працюєте з темою фейків, запам'ятаєте його. Він дуже смішний. Це сайт, який з'явився у 2014 році, оскільки 2014 рік став саме роком, коли почалася гібридна війна, коли почалася велика інформація.
дуже багато інформаційних, а так, цей сайт виник як реакція на купу фейків, які створювалися з космічною швидкістю. Це реально комічний сайт фейкових новин, там є інформація про те, що джинси Вакарчука забарикадувалися і не пускають нікого додому. Ну, ви розумієте рівень.
Але, знаєте, ви б посміялися, ви б не відповідали, а є купа сайтів, які репостили і продовжують репостити інформацію з UR Review. наче це якесь офіційне джерело. І ЮАР-реві постійно змушені писати у себе, що люди, говтайтеся, ми сайт фейкових новин, ми створені для того, щоб ви вчилися перевіряти інформацію. Але люди про це забувають, журналісти про це забувають, деякі фейкові новини так схожі на правдиві, що хочеться поділитися ними, і потрапляють у халепу. Тому я його дуже рекомендую.
І от є приклади. Це шестера новина, там Дмитро Табачник відмінить літеру «Ї». І це новина, яку перепостили справжні новинні сайти, хоча це, звичайно ж, вигадка. Коли ми працюємо з фейками і з дітьми, улюблені вправи, окрім гри, в якої ми вже з вами погралися.
Перше це створення фейкових новин. Ніщо так не вчить працювати з фейками і відрізняти їх як самостійне створення. Я кажу дітям, діти, сьогодні ми з вами перетворюємося на компанію, яка створює фейки.
Не знаю, на що нам це потрібно, може нам за це добре платять. Існують ж такі сайти. І ми працюємо з тимами.
Але як ми створюємо ці фейки? Ми беремо якусь справжню новину. наука, техніка, культура, спорт, що завгодно, і додаємо у неї щось неправдиве. Тому що ми пам'ятаємо, будь-який фейк тільки тоді виглядає дуже впевнено, якщо він заснований на справжніх фактах, якщо там є щось дуже переконане.
Просто звичайна брехня, нікого не вразить, і навряд чи хто буде репостити, але... Великі фейки, які розходяться мережею, вони містять у собі щось правдиве. Ми можемо створювати з дітьми фейкові новини. Ми можемо шукати серед кількох справжніх новин неправдиві. Вчитель робить це заздалегідь.
Ми беремо, наприклад, декілька заголовків справжніх, але можливо, якихось комедних чи дивних, і вигадуємо ще щось своє. І діти мають перевірити. Не просто тиснути пальчиком і сказати, ось, це неправда. Вони мають нам це довести. А чому?
А покажи мені, а ти гуглив? А де ти це знайшов? І улюблений мій сайт, один з улюблених Learning Apps.
Нище ви бачите приклади гри на фейки. Це, власне, те, про що я говорю. Я взяла заголовки, щось взяла, а щось придумала. Діти мають обрати, що з цих правда, а що з цього неправда.
І от, Google Translate перекладатиме українським суржиком. Звичайно ж, неправда. І Нобелівську премію з хімії цього року дали за редактор ДНК. А це вже правда. Але для того, щоб знати відповідь на це питання, потрібно погуглити і побачити, а хто ще писав про це.
А чи можемо ми вірити цьому сайту, який про це писав? А чи це не сайт фейкових новин написав нам про те, що Google Translate перекладатиме Суржику? Рухаємося далі. Улюблена моя історія, тому що вона дуже відома. І насправді дуже багато таких постів у Фейсбуці.
Я думаю, багато хто з вас бачив це фото, цей текст. Він набрав понад 130 тисяч репостів за дуже обмежений час. Цього хлопця звати Антон Цепко, він переміг, і про нього ніхто нічого не сказав, ані телеканал, ані газета. Підтримуємо його репостами. Ну, власне, це...
Один з найвідоміших українських фейків. А він виник, я вам зараз покажу перше джерело, він виник після ось цього посту. У Фейсбуці, у групі Дніпра, ще тоді, мабуть, Дніпропетровська, з'явилася інформація про хлопчика Ілля Кочергін. Він переміг, і про нього ніхто не написав. Власне, це просто було копіювання...
російського матеріалу. Цей хлопець, він взагалі з Росії, хоча про нього чомусь написали у групі Дніпра. І він не переміг, він посів 29-те місце. І, власне, яким чином цей хлопчик стосується Дніпра? Він, звичайно, молодець, він, може, розумна дитина, але це не Україна, це не Дніпро, і цей хлопець не переміг.
І, можливо, про нього і писали, але він живе десь дуже далеко від нас. Ну, і, власне, ось це український відповідник цього самого фейка. Це якраз про те, що треба дуже ретельно перевіряти інформацію.
З відомих фейків є ще інформація про хлопчика, який отруївся тархуном і лежить десь у міській лікарні. Причому невідомо якого міста, але ж лежить, тому не пийте тархун. Так, ��сю інформацію треба перевіряти.
І ми з вами це наче знаємо. Знаєте, це як мити руки перед їжею, так? Мити руки після того, як ви прийшли з вулиці, мити овочі.
Це якесь таке елементарне знання. Але коли ми гортаємо стрічку в Facebook, Після роботи, на вихідний, коли ми втомлені, розслаблені, і до нас потрапляє ось ця інформація, вона ж діє нам не на мозок, вона діє на наші емоції. Нам шкода цю дитину. Ми обурені чимось. Ми починаємо злитися, ми починаємо переживати.
І ось ці моменти треба себе гальмувати. Тому що якщо інформація... Дуже сильно б'є по наших емоціях, і ми вже хочемо її репостнути і написати.
якийсь влучний коментар до цього. Отут треба себе гальмувати і перевіряти інформацію. Тому що більшість відомих фейків створені саме так, щоб звернутися до наших емоцій. Саме так вони написані, щоб ми не подумали, так, стоп, треба перевірити зараз. Ні.
І от саме в ці моменти, коли ми обурені, Злі на когось. Нам шкода цю нещасну дитину. Треба перевіряти. Звичайно ж.
Їдемо далі. Пошук і джерела інформації. Найкраща, взагалі, інструкція з пошуку.
Я, чесно, навіть не запитала, чи діляться, взагалі, моєю презентацією, тому що було б круто, щоб ви мали це посилання у себе. Якщо ні, то ви можете загуглити ефективний пошук в Google «Інтернет-марафон». Це найкраща інструкція з пошуку, на яку варто ділитися з дітьми.
Коли ви починаєте говорити з дітьми про інтернет-пошук, а ви, мабуть, починаєте з ними про це говорити, бо дітям треба творювати презентації, бо дітям треба писати реферати, бо дітям треба писати доповіді, брати участь у Малій академії наук і багато-багато-багато чого. Теж треба буде презентація. Супер!
Це посилання забирайте. Діти треба вчити гуглити. І ось ця інструкція розповіла багато мені, хоча мені здавалося, що я вже така обізнана, і фахівець, і ви ще освітуєте мене, я ж така медіаграмотна, а ні. Там правда багато про пошук корисного, того, що спрощує нам життя.
Фейк про збір допомоги на лікування. Ірино, я вам дуже дякую. Фейки про лікування це, мабуть, найбільші фейки у соцмережах і найбільша кількість фейків у соцмережах саме про лікування.
А чому? Тому що людям з цієї шкода. Тому що нам хочуть це допомагати. Тому що ми не можемо дивитися, як страждає дитина особливо.
Коли ми бачимо, що дитина хворіє, нам пишуть, що там якийсь діагноз невилікований. Або... діагноз майже невилікований, але ось ці лікарі дають шанс. Ми одразу починаємо думати не мозком, а ми одразу впадаємо в емоції. І тут теж важливо перевіряти.
Власне, я читала великий пост від людини, яка професійно займається благодійністю. І ця людина пише, що не соромтеся просити документи. Якщо ви хочете допомогти, то ви маєте повне право написати людині і попросити... Вам показати документи, показати якісь довідки, показати ще щось.
Власне, вже на цьому етапі можна побачити, хто шахрай, а хто ні. От учень 18 школи 9-го В класу. Просто інколи беруть чужі фото і створюють фейкові пости. Так, на це треба зважати. Повертаємося до пошуку.
Дуже класна інструкція. І приклади завдань. Нам дуже важливо навчити дітей шукати в інтернеті для того, щоб потім створювати медіапроєкти. Це той крок, який я рекомендую не пропускати.
Навіть якщо здається, ну здавалося б, що тут таке, вони і так цілими днями сидять у тих інтернетах. Вони то сидять у тих інтернетах, але не факт, що вони вміють швидко шукати інформацію, знаходити головне і вирізняти із купи інформації про щось. Одне, правда, важливо.
Коли ми вчимо дітей шукати, ми можемо попросити їх укласти перелік кращих книг останніх 20 років. Нобелівська премія чи будь-яка інша книжкова премія. Діти знаходять дуже багато статей про кращі книжки і обирають те, що їм здається цікавим. Власний книжковий рейтинг з прочитаного. Знайти інформацію про українських авторів, відомих у всьому світі.
Про це теж дуже багато статей насправді. І... Важливо відрізнити те, що цікаво саме тобі, чи те, що буде цікаво твоєму читачеві.
І обов'язкова умова використати 3-4 джерела. Показати вчителю, що дивіться, я взяв інформацію звідси, звідси і звідси. Готове завдання надіслати викладачу. Власне, критерії оцінювання це вже інструкція до роботи.
Коли ми говоримо з дітьми про авторитетні джерела, а це як наступний крок. Спочатку ми вчимося гуглити. Після того, як ми навчилися гуглити, ми думаємо, а кому ж нам вірити? От я знайшов 20 сайтів, яку інформацію мені брати і кому мені взагалі вірити. Чи, наприклад, коли ми читаємо новини, кому нам вірити?
Коли ми читаємо, дивимося новини, як нам зрозуміти, що нас не обманюють? Ми знайомимо дітей з поняттям авторитетні жерела. Що це таке? Це держустанови. Це сайти міністерства, адміністрації президента, міськради, поліції тощо.
Будь-яка державна установа має свій сайт, на якому вона висвітлює інформацію. І власне журналісти беруть інформацію саме звідти. Це представники цих установ.
Це може бути особиста сторінка міністра освіти, наприклад, на якій він щось пише. І ми вважаємо цю інформацію вже джерелом. Так, це авторитетне джерело, бо це міністр, ми, в принципі, можемо цій інформації довіряти.
Знову ж таки, хороші новинні сайти, наприклад, BBC, тому що це сайт, який намагається все ж таки слідувати міжнародним стандартам. Але, я це завжди говорю дітям, ми перевіряємо будь-що. Здається, на сьогодні не залишилося сайтів, які б хоч раз не прокололися на чомусь. Тому ми перевіряємо інформацію все одно, ми дивимося, чи вказані джерела, звідки журналісти взяли цю інформацію, і чи всі точки зору відображені.
І коментарі фігурантів якихось подій ми сприймаємо як точку зору, а не стовідсотковий факт. Умовно, ми знімаємо шкільний сюжет про розбите вікно. Не дай Боже, але все ж таки.
І ми беремо коментар у Петра, який це вікно розбив. Це сторона справи, це точка зору. Ми не можемо обмежити наш випуск новин тільки коментарем Петра.
Ми ще маємо взяти коментар у вчителя, у загозпа, у директора, у ще когось. Показати інформацію з різних боків. І, дивіться, після будь-якого завдання має бути перевірка розуміння.
До кого ви звернетеся, якщо потрібно буде знайти інформацію про міську книжкову виставку? Які установи цим займаються? Про пожежу, про відкриття нового парку. І після того, як ви про це поговорили, можна виконувати вправи. І тут, власне, вправи як літературні, все ж таки, я пообіцяла сьогодні говорити про використання медіаграмотності на уроках літератури, так і ті, які стосуються медіа.
Твір Мина Мазайла. Ви журналіст, який пише новину про зміну назви на вокзалі. Займіть Харків, там тепер написано Харків. У кого ви візьмете коментар?
Що говоритимуть ці персонажі? А який коментар від держустанов ви отримаєте? Твірка і дешева сім'я. Ви журналісток шоу «Говорять семи гори». Ви знімаєте репортаж про конфлікт, який закінчився втратою зору.
У кого ви візьмете коментар? Що говоритимуть ці персонажі? Так, знову ж таки, яка офіційна установа має дати коментар? Так, можливо, це лікарі ще будуть, ще хтось. Знову ж таки, зняти репортаж на мобільний телефон про шкільну подію.
Якщо серед вас є вчителі, які готують дітей до турнірів, до турніру журналістики, то ви знаєте, що це завдання, зняти репортаж, воно дуже часто там зустрічається. І насправді варто давати дітям такі завдання, вони їх дуже люблять. Знову ж таки, побігати по школі з телефоном і використати це з навчальною метою, їм буде дуже приємно. І вони в цей час не просто гратимуться, вони будуть вчитися брати коментарі.
Залежно від характеру подій. Може, у вас був якийсь осінній бал, може, у вас пройшли якісь змагання у школі, може, у вас ще щось відбулося. Нехай вони про це розкажуть. Мобільний телефон зараз є практично в кожного. Вони можуть об'єднуватися в групи.
І знайти в інтернеті інформацію про спортивні події вашого міста і поговорити, які джерела ви знайшли. Яким із них ви більше вірите та чому? Це завдання для найменших учнів, от там 3-4 клас, можна їх привчати до цього осмисленого пошуку саме з цих завдань.
Просто шукати щось в інтернеті і дивитися, так? Можна цьому сайту вірити чи ні? На моїй практиці був випадок, коли дитина розплакалася на уроці через те, що вона не хотіла гуглати. Але на тому, що...
не знаю, там завдання нецікаве, чи ще щось. Я почала говорити з хлопчиком, і він дивиться і каже, ну навіщо мені гуглити, якщо я і так вже все знаю. І от саме ось ця така помилка у розумінні думки про те, що я і так вже знаю, вони заважають дітям критично ставитися до інформації. І тому тут правда треба м'яко вчити їх.
Тому що, ну, дивись, скільки багато інформації, як багато інформації в інтернеті, чи взагалі можливо все знати. Їдемо далі з вами. Відео. Я вже сказала, що це провідний вид контенту.
Я це сказала не тільки я. Це кажуть маркетологи, самемники. Я працювала в маркетингу. Не те, щоб я цим хазуюся, просто у мене дуже багато залишилося звідти друзів, знайомих.
Ми говоримо про тенденції, про віяння. І більшість медіа-контенту переходить у відео. Тому що люди люблять знімати відео.
І ми зараз поговоримо про YouTube, про Instagram і про звичайно TikTok. Скажіть мені, для чого вчителю бути присутнім у цих соцмережах або добирати звідти контент? На вашу думку.
Я нагадаю, я от кажу про YouTube, про Instagram і про TikTok. Для чого там бути вчителю? Як ви думаєте, чи може ви вважаєте, що не потрібно?
Це теж може бути відповідь. Насправді, ще чим корисні, який плюс великий є у заняттям медіаграмотності, тут немає єдиної правильної відповіді. І діти отримують більше свободи, їм подобається те, що їх слухають, їм подобається те, що вони можуть условлюватися.
Сучасність вимагає йти в ногу часом, щоб знати про що говорити з дітьми. Вивчати інтереси своєї цільової доктори. Так, Дар'я, вісно ви маєте рацію. Інформація та свобода. Бути сучасним.
Так. Ага, дякую. Не обажала тебе тим завтром. Щоб володіти інформацією, щоб убезпечити учнів від деяких проблем. Так, правда.
Мені колись, правда, одна колега дала дуже цінну пораду, за яку я й досі вдячна. Вона говорила про те, що важливо цікавитися тим, що роблять діти, важливо бути в курсі їхніх інтересів, не засуджуючи. Тому що тільки так ти зможеш їх убезпечити від чогось.
І от реально ця думка засіла у мене в голові. Тому що якщо ми будемо просто засуджувати дітей, або сміятися, не дай Боже, над їхніми... Захопленнями, а ми не зможемо їх врятувати. Пафосна фраза, але ми не зможемо їх обезпечити, якщо їм буде потрібна допомога. Обізнаними, з коротшою дистанцією.
Правда, з коротшою дистанцією і учням круто. Але ви, правда, всі маєте рацію. Це під кожну відповідь я підписуюся, ставлю плюсик.
Але є ще одна відповідь. яка, мабуть, виходить на перше місце. І це фактично одне слово.
Це алгоритми цих соці��льних мереж. Хтось взагалі знає про те, як працюють алгоритми соціальних мереж? Просто плюсики поставте, якщо ви цікавилися. Може, десь тут ще є вчителі, які з інформатикою нати, наприклад.
Тобто, якщо ви знаєте про особливості алгоритмів соціальних мереж, киньте плюсик. Я впевнена, у нас тут багато таких насправді. Для тих, хто, можливо, підзабув або, може, ще не дуже занурився в тему, я скажу, що алгоритми будь-якої соціальної мережі працюють таким чином.
Вони зважають на те, що ти дивишся, що ти лайкаєш. Що ти коментиш, що ти репостиш. У Фейсбука взагалі дуже розумний алгоритм.
Навіть якщо ви не коментували, не лайкали якийсь пост, але просто ви затрималися на ньому у своїй стрічці, ви його просто читали, він теж буде вважати, що ця інформація вам корисна. І на основі того, що ви дивилися, соціальна мережа буде формувати вашу стрічку новин або показувати вам якусь додаткову інформацію. І от саме тому, на мою думку, вчитель має бути в соцмережах.
Тому що якщо ми будемо показувати дітям якісний контент в Інстаграмі, в Ютубі і в Телеграмі, ми формуватимемо їхню стрічку новин. І їм буде показуватися якісний контент, навчальний контент, ну, менше якогось поганого. Хотіла дібрати таке влучне слово, але хай буде.
Менше якогось неякісного контенту. І це правда дуже важливо. Так, рекомендовано для вас, це ж правда, написала Лариса зараз, і це ж правда якраз про те, що ви дивилися, що ви лайкали. Коли ви формуєте стрічку учня, ви теж впливаєте на його розвиток.
І, власне, я зараз покажу, я сподіваюся, мені вдасться це зробити, відео, яке я змонтувала для Ютубу на карантині. Нові часи вимагали нових викликів. Ми з 6 класом вчили тему займенники.
Це був вже якийсь там тиждень карантину. Все було не дуже добре. Ну і власне таке розважальне відео для дітей спробую зараз вам, або не спробую.
Ні, якщо у мене зараз є хтось з технічної команди, має піти мені, будь ласка, чи можу я показати це відео, чи можу просто рухатися далі і ми скинемо і покажемо його вже пізніше, або люди подивляться. Ага, дивіться, ви пізніше подивитеся це відео, жодним чином себе не рекламую, воно у мене єдине на моєму каналі. Але яким чином, що я зробила?
Я взяла пісні, в яких зустрічаються займенники, їх багато. Там Океан Ельзи написав їх тільки штук 10, там «З тобою», «Я намалюю той день» і все таке інше. І зліпила їх в одне відео.
Показала, що є різні групи займенників. І от подивіться, пісеньки, в яких зустрічаються різні види. Тому, якщо вам цікаво, після вебінару подивіться. Можливо, до речі, стане в нагоді.
Якщо знадобиться, забирайте собі. Те ж саме, Інстаграм і Тік-Ток. В Інстаграмі я особисто раджу два аканти.
Легка Українська і канал по Україному. Канал по Україному веде моя сокурсниця Ольга. Вчилися разом. І, на мою думку, ці два канали приклад.
взагалі дуже якісного контенту, який можуть давати вчителі. Це і правила, це і вправи, це і ненудне пояснення матеріалу, це і шпаргалочки, тому дуже раджу. І Тік-Ток, 15-секундні ролики, ви теж їх подивитеся.
Звичайно, що в нас в Тік-Тоці є Олександр Авраменко, він не може там не бути, він там теж збирає сотні тисяч переглядів. і він дуже якісно подає інформацію. Тобто обрамник це унікальна людина, яка може існувати і на YouTube, у форматі 5-10 хвилинних відео-лекцій, і у TikTok у форматі 15-секундного відео. Посилання на грам-марішо це дівчинка, репетитор, вона, здається, не шкільний викладач, але вона дуже класно пояснює, знову ж таки, за оці 15 секунд. Якісь...
Ключові правила, особливості. І третє відео це про тренд, який я вам говорила, Богдан Ступка, який читає вірш Ліни Костенко в обробці. Раджу просто подивитися всім.
І під цей звук знімаю дуже багато відео. І от тепер, наостанок, так? Медіапроєкти. Після того, як ми з вами навчилися працювати з джерелами, навчилися швидко шукати інформацію. Вміємо працювати з соціальними мережами, ми створювали сторінки, ми можемо переходити до медіапроєктів, а краще до міжпредметних медіапроєктів.
Тому що, власне, мова це інструмент. Я про це завжди говорю. Вчити мову заради мови можуть тільки лінгвісти.
Є ми з вами, категорія людей, яким дуже цікава мова взагалі як явище, і ми можемо зануритися у якісь статті наукові чи ще щось. Все ж таки, дітям в школі українська мова потрібна, щоб спілкуватися, щоб доносити свою думку. І тому тут дуже круто створювати якісь колаборації з вчителями, біологами, географами, істориками. І от для виконання проєкту нам потрібна команда, тема, жанр. Ми обираємо, як ми будемо.
доносити інформацію людям. Це фото, віто, це текст, майданчик для втілення. І от, власне, тут я раджу вам конструктори сайтів. Вони безкоштовні, вони дуже прості. І у мене навіть третій клас працював на vix.com.
І створювали свої сайти. Це, звичайно ж, були якісь такі дитячі проекти. У мене учень створював магазин інструментів, він захоплюється дуже музикою. і він створював каталог музичних інструментів, хтось там створював каталог ляльок.
Але сам факт того, що дитина в третьому класі, може зайти в конструктор і створити маленький сайт, який навіть можна потім подивитися в інтернеті. Він вже захоплює, правда? А згодом ми ж їх навчимо і наповнювати цей сет якісно.
Звичайно, для старших дітей це теж не є проблемою. Ключові етапи. Взагалі, звичайно, тема проектного менеджменту і шкільних проєктів це окрема велика тема для вебінару.
Тут я просто показую основні моменти і приклад, далі буде приклад проєкту, який ми з колегою… створювали. Ми розподіляємо ролі в команді. Обов'язково потрібно прописати, хто за що відповідає.
А діти зазвичай нехтують цим, тому що ми ж всі в команді, ми всі разом. Дуже важливо донести, що без чіткого розподілення ролей буде хаос. Насправді, якщо дійсно у проект буде жити, вони це зрозуміють вже десь за тиждень чи два.
Ми вирішуємо, хто наш читач, наша цільова аудиторія. Ми прописуємо історію, яку буду розповідати своїм проєктом. Ділимо задачу на маленькі частини, призначаємо відповідальних за кожну та призначаємо дедлайни. У мене було два таких великих проєкти міжпредметні. Перший це була колаборація з умовним суспільствознавством, називаємо його так.
Діти вивчали тему суд і на суспільствознавстві вони говорили про те, що так. Який такий суд, з яких ланок складається ця система, що взагалі там відбувається. А у мене вони створювали сайт і писали тексти про це. Що вам потрібно робити, якщо вас образили і вам потрібен адвокат.
Так, хто такий суддя, які його завдання. Це перше. А другий момент, це другий проект.
Це проект не шкільний. Ми з колегою... Створювали проєкт із учнями, з старшокласниками харківських шкіл.
Це марафон. До речі, Даша, наскільки я знаю, теж зараз це відео дивиться. Ми разом створювали цей проєкт.
Тобто до 10 дітей буквально. Зібралися в одну команду і запустили інтернет-марафон корисних звичок. Це проходило. в межах Харкова, але наша мета була осягнути набагато більшу аудиторію. Власне, в чому була сутність марафона?
21 день, завдання, які мають виконувати наші підписники, і той, хто виконує всі завдання, потім отримує якусь винагороду. Більше того, діти самостійно шукали спонсорів для того, щоб підписники отримали подарунки. Тобто вони взяли... Знайшли перелік інстаграм-аккаунтів, які займаються екологічною тематикою.
Вони їм написали, домовилися, ми про вас розкажемо, а ви, наприклад, можете якісь подарунки надати нашим користувачам. Хтось погодився, хтось ні. Так, ми отримали партнерів, про яких теж написали.
21 день в сторіс ми викладали завдання, вони залишилися у вічних сторіс. Ви можете зайти цей... Цей аккаунт в Інстаграмі досі існує, і всі завдання теж існують. Просто зайдіть, подивіться, що можуть створити діти. Аудиторія в нас була з 7, якщо я не забула, по 11 клас.
І діти, які створювали цей проєкт, це теж з 7 по 11 клас. Власне, які завдання я можу порекомендувати вам для проєктів? Ось марафони в соцмережах.
Так, як я вам показала. Це може бути марафон здоров'я, марафон знань, марафон корисних звичок, марафон читання творів, марафон грамотності тощо. Що важливо?
Діти збираються командою, придумують 21 завдання, чи менше, можливо менше, краще менше, ніж більше, знову ж таки. Малюють ілюстрації до цього. продумають, як вони це будуть постити, продумають, як їм знайти аудиторію.
І на виході отримують таке дуже цікаве дійство, яке їх об'єднує. Це може бути цикл інтерв'ю, історії успіху від родичів, поради від вчителів, бесіди з цікавими людьми свого міста. Ну, а раптом є такі знайомі у дітей, або є можливість на них, наприклад, вийти.
І ці цікаві люди вашого міста, вони відкриті, вони не проти поспілкуватися з дітьми. Тематичні сайти. Це знову ж таки ми повертаємося до конструкторів сайтів. Ми заходимо у них і створюємо книжковий блог, сайт про досягнення науки, про космос, про спорт, про фізику тощо. І онлайн-журнал.
Це знову ж таки крута групова робота, знову ж таки у конструкторі сайтів, але журнал, можливо, не поєднаний однією темою. Ви розподіляєте дітей на групи, діти обирають щось, що їм цікаво, і пишуть статті. Потім завантажують це на сайт.
Так, 7-11 класи з різних шкіл Харкова, Даша, моя колега, мені підказує. Це, правда, дуже важливий проєкт для дітей в першу чергу. Їм це показало, що вони можуть.
І після цього проєкта вони пішли далі і зараз запускають свої марафони і дуже добре себе почувають. Тому, насправді, ось такі медіапроєкти можуть стати для дітей відправною точкою. Тому що ми, насправді, ніколи не знаємо, як наші слова чи дії на них.
І останні корисні ресурси, які я раджу, які я сама читаю, дивлюся, слухаю. Детектор медіа, Стопфейк, дуже класний портал По той бік новин. До речі, портал По той бік новин запустив окремий сайт із фейками про коронавірус. Раджу всім. Правда, є багато статей, які ми дивимося.
І ми не знаємо, правда це чи ні, дуже багато зараз паніки, хаосу, і це люди, які борються з цим. Дуже класний спецпроєкт про фактчекінг від Deutsche Welle, це німецький сайт, але з посилання на віту української мови озвучені. І курси з медіаграмотності, я думаю, хтось з ними вже знайомий, хто не знайомий, раджу познайомитися. Обидва дуже класні.
Едере це менші лекції, Прометеус дуже класний такий фаховий курс. Я всім дуже дякую. Я сподіваюся, я була для вас корисною.
Мені дуже хотілося поділитися власними якимись надбаннями. І питання. Саме час відповідати на питання.
Як дітей навчити відрізняти ботів? Тут, насправді, знову ж таки, що ви маєте на увазі під ботами? Люди, які пишуть щось, але умовно люди несправжні. Порожні сторінки.
Якщо ми говоримо про це, то ми вчимо дітей заходити на профіль цього аккаунта і дивитися, а коли профіль створений, а яка там інформація ще. Це, до речі, реально тема окремого заняття. У мене було окреме заняття про сторінки в соцмережах. Коли вам хтось пише, і ви не знаєте цю людину, а хтось з вами хоче спілкуватися, зайдіть на цю сторінку, подивіться, як давно вона створена.
Хто в друзях у цієї людини? Що вона постить? Чи можна взагалі ідентифікувати цю людину? Вона реально існує чи вона не існує?
Тому що дуже багато, особливо перед виборами, у нас додаються сторінки порожні з однією фоткою. І потім ці сторінки репостять якусь дуже потрібну комусь інформацію. Алгориту роботи з текстом учитель готує за делегіт так.
Будь-який алгоритм, учитель готує, задолагіть. І дивіться, якщо вам потрібна якась допомога, і ви берете якесь моє завдання, пишіть мені будь-де. В інстаграмі, на фейсбуці, я вам радо відповім, допоможу, поділюся. До речі, в мене є чітина інформації, яка банально не влізла в мене в презентацію, а це питання для аналізу будь-якого медіа.
Це якраз з тої організації, яку я вам показувала на початку. Тому, якщо ви до мене додаєтеся у соціальній мережі, я вам надійшлю ці запитання для аналізу медіа-джерел. Там такий великий файл, його треба читати, він може бути вам корисним. Тому додавайтеся, я вам його дам.
Всі алгоритми заздалегідь. Як вийти з цієї бульбашки і збільшити можливість більше бачити різних постів? Дивіться, варіант насправді один.
Це спеціально фоловити, тобто підписуватися на людей, із протилежними поглядами. Або спеціально шукати якусь інформацію, яка там умовно не входить до вашого кола інтересів. Наприклад, я працювала в маркетингу три роки, і моя фейсбук-стрічка складалася з керівників різних бізнесів, з моїх колег, з сторінок, на яких фахівці ділилися враженнями. Я працюю в школі.
У мене після цього літа, після Global Teacher Prize, стало на 300 друзів більше. Це все вчителі. Моя стрічка взагалі змінилася, у мене тільки освітянська тема.
Я інколи спеціально шукаю просто щось, що стосується реклами, маркетингу, комунікації. Просто для того, щоб цю стрічку розбавити і вийти з цієї бульбашки. Пораджу соцмережі, подібні до TikTok, не пораджу, тому що їх немає або реально я про них не знаю.
Причина в тому, що взагалі соцмережі обмежують вік, оскільки вони не можуть гарантувати безпеку цим дітям. Перше, мабуть, безпеку нервової системи, контент буває різний. і нереально видалити кожне відео, яке порушує там оцю позначку 18-. Тому обмежують, є певний віковий поріг.
Для дітей до 10 років, правда, можна бути в інстаграмі, але просто ви маєте допомогти дитині підписатися на когось цікавого. От серйозно, в мене є діти, які... мріють стати кухарем, вони підписані на Клопотенко, це їх кумир, у нього, в принципі, адекватна стрічка новин, за ним можна слідкувати, або там Комаров, Птушкін, люди, які подорожують, у них красиві відео, чому б дитині на них не подивитися, це класно. Чи є навчальні презентації для учнів з медіаграмотності? Ну, дивіться, я свою створюю сама.
Якщо ви пройдете курси... Можете подивитися на курси з медіаграмотності на Prometheus, на Edera. Можете звідти взяти інформацію.
Показуйте відео про фактчекінг. Дуже класно анімовані відео, короткі, про те, як перевіряти фотографії, як перевіряти відео. Мої діти на них залипають, вони дуже цікаві.
Що посилання? Яке посилання не дійсне? Я Лідія Насонова, якщо це посилання на мій фейсбук-аккаунт, власне, я Лідія Насонова, я так і підписана, ви мене впізнаєте за фотографією.
Я думаю, це буде непроблемно мене знайти. Я так само, як і більшість освітян, зараз поставила аватарку, що я біжу в марафон. Тому, я думаю, ми знайдемося.
От тоді спробуйте, Оксано, якщо посилання не дійсне, хоча дивно, я його копіювала з ФБ, Але, окей, знайдіть мене за пошуком. Лідія Насонова, так само, як і я, представилася. Колеги, якщо є ще питання, ставте мені питання, якщо вони ще є, якщо ні.
Я була рада віртуально з усіма побачитися. Ви дуже класна аудиторія. Я дуже рада, що змогла бути вам корисною, що отримала від вас такі коментарі, що вам було цікаво, це дуже приємно. І я...
Якщо я буду потрібна, я допоможу з матеріалами для уроків, можливо, з якимись цікавими відео, з вправами. Додавайтеся. Дякую вам теж всього найліпшого. І я вам дякую. Дуже дякую.
Фахово замістоване бурляк приємно. Колеги, до побачення! Гарного всім вечора!